korol_zhiltovi-kniga-мин

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ЖИТЛА

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

В.П. Король

2

Київ • Фенікс • 2006

УДК 728.1 БКК 38.711:85.11 К 68

Рецензенти: Л. М. Ковальський, доктор архітектури, професор Ю. Г. Рєпін, доктор архітектури, професор О. /. Сєдак, кандидат архітектури, професор

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки від 18.05.2006 р.

Ш14/18-Г-55)

Король В.П.

К 68 Архітектурне проектування житла: Навчальний посібник. — К.: ФЕНІКС, 2006. — с.208 Бібліогр.: с. 204—206

ISBN 966-651-358-7

У посібнику викладено теоретичні та методологічні основи формування житла як системи взаємопов'язаних факторів, основні параметри структурних одиниць житла, основи функціонального зонування житлового середовища, типи житлових будинків та основні містобудівні вимоги при проектуванні житла. Розглядаються архітектурнокомпозиційні рішення, конструктивні системи та інженерне обладнання житла на різних ієрархічних рівнях. Для студентів архітектурних вузів і факультетів.

БКК 38.711

ISBN 966-651-358-7

3

©В. П. Король, 2006

©АП «Асоціація консалтингових фірм», 2006

Зусіх родів архітектури жодний в такій мірі

не відповідає потребам людей і так часто

не використовується у житті...

як житлова архітектура.

Андреа Палладіо.

4

5

6

ПЕРЕДМОВА

Посібник призначено для студентів вищих навчальних закладів із професійним спрямуванням "Архітектура". Його зміст відповідає планам навчальних курсіву складі дисципліни "Теорія архітектури та містобудування".

Посібник підготовлено з урахуванням нових соціально-економічних умов незалежної України, де за короткий період проектування та будівництво житла пройшли значний шлях: суттєво змінилися умови вирішення житлової проблеми, помітно зросли вимоги до комфорту проживання, з'явилися й поширилися нові матеріали й технології будівництва, виникли нові типи житла, змінюється нормативна база проектування житла, врешті, зазнала змін система освіти. Отже, при підготовці посібника враховано сучасні вимоги архітектурної науки та практики в проектуванні наймасовішого об'єкта будівництва — житла — та вимоги сучасного навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Разом з тим враховано досвід, накопичений у попередніх підручниках і посібниках, а також використано матеріали різноманітних публікацій стосовно проекту вання житла, котрі створювалися відомими авторами та авторськими колективами науково-дослідних, проектних і навчальних інститутів України та колишнього Радянського Союзу. Узагальнено матеріали багаторічного досвіду педагогічної та проектно-експериментальної практики викладачів архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури, де цей курс викладається як комплексна дисципліна, котра поєднує вивчення містобудівних, функціональних, архітектурно-художніх питань, конструкцій,будівельної фізики, інженерного обладнання, економіки та нормування проектування у тісному зв'язку з учбовим проектуванням. Залучено матеріали, напрацьовані кафедрою архітектурного проектування цивільних будівель і споруд, котра забезпечує викладання даного курсу в університеті.

Автор висловлює подяку всім, хто сприяв виданню посібника.

ВСТУП

Облаштування та будівництво житла супроводжувало суспільство на всіх етапах його розвитку, вік житлової архітектури дорівнює віку свідомого існування людства. Житлові проблеми завжди були найважливішими та найближчими до людини, а будівництво житла — найбільшим за обсягом. За нинішніх глобальних процесів урбанізації проблеми організації висококомфортного, екологічно чистого, врівноваженого

"Кожен має право на житло. Держава створює умови,за яких кожний громадянин

житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону" (стаття 47).

"Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг,житло" (стаття 48).

7

Україна належить до високоурбанізованих країн світу. її населення на початку XXI століття становило близько 50 млн осіб, у тому числі міського близько 34 млн осіб (68%) і сільського — 16 млн осіб(32%). Територія зони

ніж у розвинутих країнах світу. При цьому найбільша житлова забезпеченість спостерігається у:

•Київській обл. (без Києва) — 29,4м2/особу;

•Вінницькій обл. — 23,5м2/особу;

•Черкаській обл. — 22,9м2/особу;

•Житомирській обл. — 21,8м2/особу;

•Хмельницькій обл. — 21,7м2/особу.

умовах. Нині перед державою стоїть грандіозне завдання — створити умови, за яких кожен громадянин міг би, у той чи інший спосіб, отримати достатнього рівня комфортності або висококомфортне житло. Тобто повинен зростати обсяг будівництва

роботі випускники архітектурних вузів. До них належить децентралізація проектної справи — замість крупних проектних інститутів виникли численні невеликі комерційні проектні бюро та проектно-будівельні фірми. А головне, у проектувальників житла з'явився конкретний замовник, який фінансує будівництво та диктує свої умови. Домінуючим стає індивідуальне проектування. Останнім часом розгортається житлове будівництво в районах, які мають архітектурну, культурно-історичну та містобудівну цінність, віддаються в користування приватним компаніям пам'ятки архітектури. Створення естетично повноцінного житлового середовища неможливе без бережного ставлення до містобудівельної та архітектурної спадщини, без урахування своєрідності кожного регіону та природно-кліматичних особливостей зон будівництва.

В цих умовах різко зростає роль архітектора,збільшується відповідальність за кожен крок, зроблений в царині проектування житла.

Сучасне житло повною мірою повинно виконувати свою соціальну та культурну

місію.

З урахуванням сказаного вище ціль даного видання — ознайомити студентів архітектурних шкіліз основами проектування житла й сучасними досягненнями в цій галузі.

Після вивчення дисципліни студент повинен стати теоретично підготовленим до виконання практичних завдань архітектурного проектування житла, знати основи формування житла як системи взаємопов'язаних факторів; основні параметри структурних одиниць житла; основи функціонального зонування житла; типи житлових будинків; основні містобудівні вимоги при проектуванні житла; вміти вирішити типологічну та функціональну схему житлового середовища (на різних ієрархічних рівнях);вирішувати конкретні завдання з проектування житла з урахуванням

1. Становлення й розвиток житла

Людина є витвором і частиною природи, її свідомість, потреби та смаки формуються під безпосереднім впливом довкілля. Разом з їжею, знаряддями виробництва, одягом формувалося житло. Кожен народ віками плекав свій стереотип житла,а його створення виявилося основним і найбільш раннім видом будівельної діяльності. Розвиток людського житла пройшов довгий шлях — від примітивної печери первісного мисливця до сучасного

та заслони від вітру (рис. 1.1).

1.1. Стародавнє житло на території України: період трипільської культури (V—III тис. до н.е.):

1— житло-землянка біля села Євмінка;

2— двоповерхове житло поселення Ленківці (за К. Черниш).

Прості курені з круглою основою, подібні до тих, що зводились в епоху неоліту, збереглися й до нашого часу в деяких народів Африки. Для багатьох народів Півночі характерними є курені типу чум (рис. 1.2).

З переходом первісних племен до осілого способу життя, крім землянок і напівземлянок, з'явилося наземне житло. В епоху пізнього неоліту поширились прямокутні (рідше круглі та овальні) в плані дерев'яні будинки з каркасом із вертикальних стопів, зв'язаних по верху горизонтальними колодами. Такі будинки характерні для

(башкирське житло);

2— кочове житло монголів;

3— житло індійців Північної Америки;

4— житло на палях в

Меланезії.

Америки, а також осілих рибалок Далекого Сходу.

На сильно заболочених і заливних ділянках землі, а інколи над поверхнею водойм, дерев'яні житлові будинки влаштовували на палях (рис. 1.2

(4)). Такі будови відомі з часів неоліту в Європі (особливо в Швейцарії та Італії), а в наш час поширені в Індонезії та Океанії.

Для Східної Європи характерні зрубні житлові будинки,сліди котрих знаходять у II тисячолітті до н.е.

9

У сухих, безлісих, а також у гірських районах, починаючи з неоліту, набули широкого поширення кам'яні, глинобитні та комбіновані житлові будинки різних типів, як правило, з прямокутним планом і плоскими або слабо нахиленими дахами, що й сьогодні існують у горах Центральної йСередньої Азії та Кавказу, деяких районах Мексики. Нерідко такі будинки тісно змикаються між собою і, нагромаджуючись, створюють багатоярусні споруди (наприклад, поселення типу пуебло на півдні Північної Африки).

У народів Крайньої Півночі брак деревини та інших будівельних матеріалів викликав появу житла з каркасом із китових ребер і щелеп, а також снігових хиж-іглу.

У степовій та напівпустельній смузі (в Азії, Африці та Південній Європі) у кочових племен будинок перетворився на переносний двох видів: шатро на стійках з натягнутими на них шкірами тварин, шерстяними або паперовими полотнищами (у кочівників Тибету, деяких груп арабів) і юрта з циліндричним остовом із дерев'яних решіток і покрівлею із жердин, що сходяться догори, — прямих (притаманні для монгольських народів) (рис. 1.2 (3)) або зігнутих(характерні для казахів, киргизів, туркменів). У деяких древніх кочових народів (наприклад, у Скіфів, які мешкали на нинішніх Українських землях) були поширені помешкання на колесах типу кибитка. Вона теж збереглася й донині (наприклад, у циган).

Спочатку для обігріву помешкання слугувало розташоване у центрі вогнище, котре потім замінилося пристінним вогнищем, із якого пізніше розвинувся камін, що набув поширення в Західній Європі та на Кавказі. Велике значення в історії житла мали печі різних типів, починаючи з найдоступнішої — кам'янки.

Аж до XX століття в українців існував культ печі, яку мало не щодня білили, прикрашали малюнками. Піч займала майже чверть площі хати і була центром життя родини, бо у ній пекли хліб і варили їжу, на печі сушили збіжжя до помелу, коноплі, льон, а також овочі та фрукти, на ній спали й лікувалися від хвороб, обігрівалися в холодну пору року.

Прагнення людей прикрасити своє житло призвело ще унайдавніші часи до появи внутрішнього та зовнішнього розфарбування стін, дерев'яної різьби та скульптури на різних частинах будівель.

Спершу житло первіснообщинного ладу складалося тільки із одного приміщення, котре, однак, могло бути великим, якщо в ньому проживала численна спільнота. Однокамерне помешкання збереглось у багатьох народів, особливо в кочівників, і донині. З періоду неоліту існує й багатокамерне помешкання, яке все більшого поширення набувало в осілих народів.

На пізніх етапах родового ладу при пануванні патріархальних відносин загальні помешкання родових общин або великих патріархальних сімей почали змінюватися окремими помешканнями невеликих індивідуальних сімей. Цей процес відбувався нерівномірно у різних народів.

У період розпаду родового та утворення рабовласницького суспільства з'являються багаті будинки, садиби та палаци — як свідчення могутності їх володарів. Ці типи помешкання — різноманітні за архітектурою, мають велику кількість кімнат різного призначення, створені з максимальними для того часу зручностями, вони існують поряд із примітивним житлом для рабів і бідного населення. В результаті відокремлення ремесел від сільського господарства розвиваються міста, складається новий тип міського житла, що відрізняється від сільського. Будується індивідуальне помешкання для кожної окремої сім'ї.

Житло Стародавнього Єгипту, долини Інду, Дворіччя,країн Передньої Азії (рис. 1.3) мало ряд загальних рис, багато з яких збереглися у цих географічних районах і в сучасній будівельній практиці. Житлові будинки мали, як правило, один-два поверхи. Кімнати групувалися навколо відкритого, іноді невеликого за площею, дворика, куди

10