- •Етногенез українців
- •Трипільска культура та її історичне значення
- •Античні міста Північного Причорномор`я-їх місце в укр. Історії
- •Виникнення Давньоруської державності: часова та територіальна локалізація
- •Кочові племена на українських теренах : співіснуваня двох цивілізацій.
- •Руська державність у пер пол.X ст. Князювання Ольги,Святослава.
- •Завершення формування держави за Ярослава Мудрого."Руська правда".
- •Феодальна розробленість Русі,її причини.Монголо-татарська навала.
- •Культура Русі.
- •Галицько-Волинське князівство-як провадження державницької традиції на укр.Теренах.Данило Галицький.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.Соціально-економічний розвиток укр.Земель у XV ст.-першій пол.XVI ст.
- •Причини виникнення козацтва,його історична роль.Реєстрове козацтво
- •Українські землі у складі Речі Посполитої.Люблінська унія та її значення в історії України.
- •Православні братства та їх роль у збереженні національної свідомості українців.Берестейська церковна унія 1596р.Її причини та наслідки.
- •Полонізація української знаті в XVI-xviIст,її причини та наслідки.
- •Феномен козацтва в українській історії.
- •Українська національна революція 1648-1676 рр.:її причини,характер та рушійні сили.
- •Зовнішньо-політичні стосунки Української козацької держави у період національної революції 1648-1676 рр.
- •Наслідки боротьби старшинських угруповань за владу в Україні у другій половині XVII ст.
- •Гетьманування і.Мазепи. Причини та наслідки антиросійського виступу. "Конституція" п.Орлика
- •Гайдамацький рух на Правобережній Україні ,його причини та результати. Опришки.
- •Духовне життя в підросійській Україні впродовж XVIII ст.,його поступове завмирання.
- •У чому,на вашу думку,досягнення та невдачі українського національного руху в Галичині у 1848-1849 р.
- •Українське національне відродження у підросійській Україні в пер.Пол.XIX ст.
- •Громадківський рух в укрїнських землях у другій половині XIX ст. Журнал "Основа".М.Драгоманов
- •Перша світова війна та її наслідки для європейського континенту
- •Лютневі події 1917 у Києві.Проголошення унр.IV Універсал та його значення
- •Українська гетьманська держава п.Скоропадського,його внутрішня та зовнішня політика.
- •Причини поразки українських визвольних змагань 1917-1921 р.
- •Дайте власне визначення поняття "розстріляне відродження".В чому,на Ваш погляд,полягала трагедія української творчої інтелігенції 1920-1930-х рр.
- •Аргументовано доведіть чи спростуйте тезу про штучність голодомору українського народу в 1932-1933 рр.
- •Індустріалізація усрр.Колективізація сільського господарства. Їх наслідки для України.
- •Доведіть,що політика урядів Другої Річі Посполитої та Румунського королівства щодо українського населення своїх країн у міжвоєнний період мала колонізаторський характер.
- •Українське питання напередодні Другої світової війни.Карпатська Україна .
У чому,на вашу думку,досягнення та невдачі українського національного руху в Галичині у 1848-1849 р.
Активними учасниками революції 1848— 1849 pp. стали українці Західної України. У стислий час вони зуміли організуватися і добитися вирішення цілої низки соціально-економічних і політичних питань. Уряд, прагнучи не допустити участі в революції наймасовішої суспільної верстви — селянства, пішов на скасування кріпосницької системи. Зокрема, у Галичині панщину з великою поспішністю відмінили у квітні 1848 p., майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших провінціях імперії. За скасування панщини поміщики отримали грошові відшкодування від держави і звільнення від низки податків. Крім того, за ними залишалися так звані сервітути, тобто ліси і пасовища, якими користувалися селяни. На підставі закону селяни могли й далі ними користуватися, але були зобов'язані платити за них поміщикам на основі «добровільних угод». Це спричинило численні виступи протесту селян. Закон про скасування панщини певний час не поширювався на Буковину, що викликало бунти селян, котрі відмовлялися відробляти панщину. Лише в серпні 1848 р. під тиском селянських заворушень закон поширився і на цей край. Згідно з рішенням парламенту, селяни були зобов'язані заплатити поміщикам за своє звільнення дві третини викупних платежів, а держава платила решту. На Закарпатті під час революції 1848 р. панщина була формально теж скасована, але насправді існувала ще п'ять років. 2 травня 1848 р. українська інтелігенція та уніатське духівництво створили у Львові політичну організацію Головна руська рада (ГРР) на чолі з відомими церковними діячами Г. Яхимовичем і М. Куземським (рис. 3). Керівники ГРР вимагали розділу Галичини на Західну (польську) та Східну (українську), до складу якої увійшли б Північна Буковина та Закарпаття. Але імператорський уряд відмовився провести цю реформу. У Галичині, крім Головної руської ради, діяли ще дві політичні організації — Центральна народна рада (ЦНР) та «Руський собор» (PC), які взяли участь у боротьбі за владу в краї. У червні 1848 р. у Празі пройшов з'їзд громадських та культурних діячів слов'янських народів. Учасники з'їзду намагалися об'єднати три галицькі політичні організації — ГРР, ЦНР, PC. Було підписано загальний програмний документ «Вимоги українців у Галичині». Але з'їзду не вдалося примирити діячів трьох політичних організацій. Імперська влада, аби запобігти подальшому підйому національно-визвольного руху в Галичині, надала 39 місць у рейхстазі (парламенті) депутатам від українців. У липні 1848 р. рейхстаг почав свою роботу. Від Східної Галичини було обрано 25 депутатів, від Буковини — 7. Активними захисниками інтересів українців були депутати Л. Кобилиця та І. Капущак. Український національно-визвольний рух досяг успіхів у культурно-просвітницькій діяльності: стала виходити українська газета «Зоря Галицька», почалося будівництво Народного будинку у Львові; було створено кафедру української мови та літератури (очолив Я. Головацький) при Львівському університеті; відкривалися народні клуби, крамниці для продажу книг. Однак радикально налаштовані студенти та робітнича молодь спробували збройним шляхом досягти корінних змін. У ніч з 1 на 2 листопада 1848 р. у Львові спалахнуло збройне повстання. Після придушення повстання на території Галичини було введено військовий стан. У 1851 р. було ліквідовано Головну руську раду. Революційні події 1848—1849 pp. спричинили активізацію селянського руху в Західній Україні. Селянський депутат рейхстагу Л. Кобилиця в листопаді 1848 р. організував визвольний похід по Буковині. З озброєним загоном своїх прихильників він їздив буковинськими селами, виганяв звідти австрійських чиновників і землевласників, передавав землю селянам. Повстання швидко поширювалося. Австрійська влада змушена була задіяти проти повсталих регулярні війська. Л. Кобилицю було схоплено, і під час тривалого слідства і тортур він помер. Повстання було розгромлене. Селянський рух, що поширився в Закарпатті, проявився в традиційному русі опришків (керівники І. Кокоша, І. Паляниця). Отже, незважаючи на поразку українського національно-визвольного руху в ході революції 1848—1849 pp., імперська влада була змушена провести важливі реформи: скасування кріпосного права; уведення конституційного правління; надання українцям місць у рейхстазі (це було зроблено вперше). Революція 1848—1849 pp. сприяла формуванню національної самосвідомості українського народу, зростанню його політичної активності.