55. Завдання і зміст роботи з розвитку художньо-мовленнєвої компетенції в різних вікових групах.

У кожній віковій групі залучати дітей до високохудожньої усної народної творчості та вітчизняної і зарубіжної класичної та сучасної літератури. Знайомити з кращими зразками у жанрі прози (казки, оповідання, легенди) і поезії (вірші, віршовані байки), малими фольклорними формами (загадки, лічилки, мирилки, пісеньки-потішки, колискові, обрядові пісні – колядки, щедрівки, веснянки, заклички, посівальні та обжинкові пісні тощо), формувати уявлення про характерні ознаки цих видів літературних творів, вчити розрізняти їх.

Систематично читати і розповідати дітям літературні твори різних жанрів і тематики. Підтримувати дитячу ініціативу щодо читання і розповідання їм, орієнтувати при виборі літературного репертуару. Формувати художній і читацький смак. Використовувати можливості відтворення літературних творів засобами кіно -, відео -, фотомистецтва, анімації, , комп’ютерної графіки.

Прилучати до обговорення змісту, персонажів, висловлення власних оцінних суджень і ставлень, участі в етичних бесідах за прочитаним чи розказаним та визначенні моральної цінності твору, а також до пошуку і аналізу засобів художньої виразності у творах, співвіднесенню їх із жанром. Сприяти свідомому запам’ятовуванню почутих від дорослих творів, вчити впізнавати назву, автора, героїв твору за його фрагментом, ілюстраціями або слайдами. Спонукати до постановки питань про те, що було незрозумілим у творі.

Заохочувати дітей до запам’ятовування віршованих текстів та їх виразного розповідання. Вчити інтонаційної виразності при читанні віршів напам’ять, користуванню природними інтонаціями голосу, логічними паузами, наголосами. Звертати увагу дітей на особливості поетичного мовлення (певний ритм, мелодійність звучання, повторення звуків, рими, образні вирази тощо). Підтримувати інтерес дітей до поетичного слова і бажання декламувати, самостійно складати вірші.

Розвивати образотворчі акторські й режисерські задатки і здібності дітей засобами літературного мистецтва. Залучати дітей до дій в уявлюваних ситуаціях, участі в інсценуваннях знайомих творів, драматизаціях, в перегляді і розігруванні постановок за мотивами літературних творів у пальчиковому, іграшковому, тіньовому, ляльковому та інших видах дитячих театрів.

Питання 56. Підготовка вихователя до занять з художньої літератури, методика їх проведення.

Принципи методики читання та розповідання творів для дітей до 3 років.З 1,5 років для розвитку мови дитини, потрібно проводити заняття з використанням художнього слова - знайомити з мініатюрними творами народної творчості, з доступними для дітей авторськими творами. На основі ритміко-мелодійної структури мови прислів’я, віршах, відбувається раннє сприйняття звукової культури мови, коли фонетика ще не сприймається. Ці художні твори передають інонаціональне багатство рідної мови, характерне співучість голосних звуків, м'якість приголосних, своєрідність вимови. Вони вирішують такі задачі як розвиток слухової уваги, розуміння мови, розвиток артикуляційного слухового апарат, звуконаслідування, активізації словника з використанням звуконаслідуванню - у прислів’ях, пісеньках при показі і назві різних предметів. При цьому розвиваються слухове сприйняття, мовний подих, голосовий апарат, уточнюється артикуляція, виховується уміння чітко та правильно вимовляти слова, фрази. У цьому віці вихователь працює з дітьми, як індивідуально так і групами по 2 - 6 чоловік. Перед заняттям вихователі готують наочні матеріали, що передбачаються використовувати під час читання (іграшки, муляжі, картина, портрет, набори книжок, з ілюстраціями для роздачі дітям).Щоб читання і розповідання було навчальним - необхідно дотримуватися правила, а саме діти повинні бачити обличчя вихователя, а не тільки слухати голос. Тому одна з задач - навчити дітей слухати читця чи оповідача. Тільки навчивши слухати чужу мову, діти одержують здатність запам'ятовувати її зміст і форму, засвоювати норми літературної мови. Тому вихователь, читаючи по книжці, повинний навчитися дивитися не тільки в текст, але і час від часу - на обличчя дітей, зустрічатися з ними очима, стежити за тим, як вони реагують на читання. Уміння поглядати на дітей під час читання дається вихователю в результаті наполегливих тренувань, але навіть самий досвідчений читець не може читати новий для нього твір "з листа", без підготовки. Тому перед заняттям вихователь робить інтонаційний розбір твору ("дикторські прочитання") і тренується в читанні вголос. Малятам вихователь в основному читає напам'ять – прислів’я, приказки, невеликі вірші, розповіді, казки, а розповідає - тільки прозаїчні художні твори (казки, повісті, розповіді).

Читання і розповідання художньої літератури проводиться строго за визначеним планом (приблизно 1 раз у тиждень у кожній віковій групі), у якій враховуються суспільно-політичні події та період року. Основне правило організації занять по читанню, розповіданню дітям літературних творів - емоційна піднесеність читця і слухачів. Мажорний настрій створює вихователь - на очах дітей дбайливо звертається з книгою, з повагою вимовляє ім'я автора, декількома вступними словами збуджує інтерес малят до тому, про що збирається читати або розповідати. Барвиста обкладинка нової книжки, що вихователь показує дітям перед початком читання, теж може виявитися причиною їхньої підвищеної уваги. Діти вимагають управління в слуханні - вид і голос оповідача повинний говорити, що в дану хвилину мови йдеться про зворушливе або смішне. Текст веселого характеру вихователь читає, не перериваючи себе (коментарі допускаються тільки при читанні пізнавальних книг). Усі слова, розуміння яких може викликати у дітей нерозуміння, потрібно пояснювати на початку заняття. Після 2 років (1 молодша група дошкільників) вихователь організовує читання книг з ілюстраціями, із залученням уваги дітей до картинок. При нескладному тексті і простих картинках можна читати текст, супроводжуючи читання показом картинок чи вести розповідь своїми словами. На наступних заняттях вихователь спонукує дітей не тільки розглянути картинки, але і розповісти про те, що написано в книзі. Він може також допомогти малятам згадати свою розповідь із приводу тієї чи іншої ілюстрації. При утрудненнях, дитина звертається до вихователя. У даному випадку має місце спільна діяльність дорослого і дитини. Книги сприяють установленню контактів між дорослими і дітьми, так і між самими дітьми. Важливо, щоб дитина могла звертатися до вихователя і поза заняттями. Про зміст книг можна говорити й у їхню відсутність - це розвиває пам'ять, змушує дитину міркувати. Слухання і наступне відтворення коротких розповідей, віршів, народного прислів’я, пісень - дітьми третього року життя - особливо важливо для систематично-організованого розповідання, що привчає уважно слухати, розуміти і самостійно розповідати.

Спочатку та сама розповідь повторюється кілька разів - як на тому самому занятті, так і через невеликі інтервали в 2-3 дня. У наступному, зберігаючи основний зміст, розповідь треба ускладнювати. Ускладнення може йти в різних напрямках: збільшується кількість дій - виконуваних персонажами, описується місце дії, розігруються взаємини, що складаються між персонажами.Для того, щоб навчити дитину розуміти розповідь і самому вміти пере розповідати, потрібно організовувати спільне розповідання. Спочатку варто спонукувати дитину повторювати за вихователем слова і фрази - потім задавати питання й учити відповідати на них, пізніше - просити його розповісти самостійно. У цьому випадку вихователю потрібно самому вести розповідь слідом за дитиною, повторюючи те, що він сказав, і обов'язково, додаючи пропущене.

Питання 57. Методика заучування віршів в різних вікових групах.

У теорії психології пам’яті розрізняють два основні шляхи запам’ятовування:

1) мимовільне запам’ятовування, тобто запам’ятовування, що відбувається ез вольових зусиль з боку людини – в процесі діяльності, що має інші цілі;

2) довільне запам’ятовування, що є результатом свідомого наміру запам’ятати.

Так, описані вище заняття з читання художніх творів у різних вікових групах проводяться з метою ознайомити дітей зі змістом даних творів, доставити їм естетичне задоволення, вселити певні моральні поняття, виховати благородні почуття. На цих заняттях діти слухають, обговорюють, переказують художні твори і мимоволі запам’ятовують їх цілком або частково, хоча мети запам’ятати перед ними не ставиться. Це – мимовільне запам’ятовування. Пропоновані методичні прийоми читання художніх творів у дитячому саду мають забезпечити дітям мимовільне запам’ятовування.

Але дітей необхідно і вчити запам’ятовування, саме навчати, оскільки дитина раннього і молодшого дошкільного віку не вміє сам докладати вольових зусиль для довільного, навмисного запам’ятовування.

Довільне запам’ятовування – це внутрішня, інтелектуальна робота, корисна дитині в трьох відношеннях: вона допомагає більш швидкому, ніж при мимовільному запам’ятовуванні, збагаченню мовлення дитини; інтенсивніше розвиває естетичні почуття – почуття поезії, почуття прекрасного в мові; зміцнює пам’ять – образну пам’ять, пов’язану з уявою, і вербальну (словесну) пам’ять, пов’язану з мисленням, яка, на думку психологів, є найбільш досконалим видом пам’яті.

Діти дошкільного віку можуть спеціально заучувати художні твори нескладних жанрів, починаючи з потешек в 1-й і 2-й молодших групах і кінчаючи більш важкими в тематичному плані віршами про Батьківщину. Як же вчать дітей запам’ятовування? Перш за все, їм пояснюють саме значення (лексичне значення) слова пам’ятати, запам’ятовувати. Спочатку це слово виступає як синонім слова повторити.

Отже, прийоми довільного запам’ятовування:1) повторення тексту,2) пригадування тексту.Але дитина може не хотіти повторювати і тим більше пригадувати.

Для активізації дітей в повторенні і пригадування вихователь має у своєму розпорядженні наступними засобами:

1) саме художнє поетичний твір має подобатися дітям (своєї музикальністю, барвистістю образів, етичним змістом); воно повинно приносити дітям естетичне задоволення, приносити моральну задоволеність (діти повинні полюбити героїв, чекати з ними нової зустрічі, їм повинно бути приємно пережити знову і знову ті почуття, які викликало у них вірш);

2) діти можуть виконувати прохання вихователя з любові до самого вихователя – з прагнення порадувати його, заслужити його похвалу.

Додатковим стимулом до запам’ятовування дітьми художніх текстів може бути відчуття змагання з товаришами (хто краще?).

Організація занять з заучування художніх текстів. У кожній віковій групі вихователь завчає з дітьми 1-2 твори на місяць.

При заучуванні великого за обсягом твору допускається пригадування його по частинах.

Заняття зазвичай будується за планом:1. вступна репліка (або невелика бесіда) вихователя;2. читання вихователем всього тексту,3. повторення всього тексту дитиною з хорошою пам’яттю,4. повторення всього тексту дитиною з поганою пам’яттю.

Дітям з поганою пам’яттю вихователь допомагає: підбадьорює поглядом, жестом, підказує слова, підказує (на перших порах просто змушує імітувати) інтонацію.

Щоб дітям не нудно було багато разів повторювати один і той же текст, вихователь включає в роботу елементи гри:

У середній і старших групах вихователь, повторюючи, як звичайно, читання тексту 2-3 рази, може заздалегідь попередити дітей, щоб вони постаралися запам’ятати. Час від часу він звертається то до одного, то до іншого дитині: «Саша, ти намагаєшся запам’ятати? Намагайся, Сашенька! Зараз я спитаю тебе ». Потім починаються вправи в заучуванні (як описано вище): читання разом з вихователем «шматків» різної величини.

Для кращого запам’ятовування усього вірша старшими дошкільниками вихователь задає їм запитання по тексту, і діти відповідають цитатами з цього вірша. У всіх вікових групах спочатку потрібно викликати дитини з гарною пам’яттю, а потім дітей, менш розвинених. Великі труднощі викликає у дошкільнят розуміння алегоричного сенсу байки. Діти люблять слухати байки, але сприймають їх як казку про тварин. Алегорія байки не доходить до малюків без допомоги вихователя. Щоб допомогти їм зрозуміти алегорія, вихователь нагадує який-небудь відомий їм факт і проводить аналогію зі змістом байки.

Питання 58. Види бесід за змістом художніх творів, методика їх проведення.

Після читання та розповідання художніх творів у всіх вікових групах проводять бесіди за змістом художніх творів. Види бесід:

а) бесіда як відтворення прочитаного;б) бесіда за запитанням автора твору;в) бесіда в зв'язку з прочитаним;г) бесіди морально-оцінювального змісту,д) бесіда, спрямована на з'ясування розуміння дітьми засобів художньої виразності твору;е) бесіди на розуміння дітьми жанрів твору.

В старшій та підготовчій групах проводять також етичні бесіди, бесіди за творами одного письменника, узагальнюючі бесіди "Мої улюблені книги', "Мої улюблені казки", "Мій улюблений дитячий письменник", тематичні бесіди про письменників, бесіди, спрямовані на з'ясування композиційної структури твору, літературні вікторини; бесіди порівнювального характеру за кількома творами як одного, так і різних жанрів. На одному занятті рекомендується поєднувати кілька видів бесід за кількома творами. Так, у старшій групі можна прочитати на одному занятті вірш Т. Шевченка "Встала весна" і віршоване оповідання Н. Забіли "Ластівки" (уривок про весну). Запитання до дітей: Що є схожого у творах? Про яку пору року в них розповідається? А чим відрізняються твори? Вихователька знайомить дітей з новим жанром творів Н. Забіли -віршоване оповідання. Запитання: Якими словами починається віршоване оповідання Н. Забіли? Про яких птахів згадується у вірші Т. Шевченка? Якими словами про них говорить поет? Про яких птахів говориться у віршованому оповіданні Н.Забіли? (зачитує ще раз речення "Метушаться за віконцем клопітливі ластівки"). Як ви розумієте слово "метушаться*? Яким словом Н. Забіла називає ластівок? Як ви розумієте слово "клопітливі"? Що ще роблять ластівки? Якими словами про це сказано у віршованому оповіданні? (Летять, підлетіли, відлетіли). Які ща слова можна сказати про ластівок?

Для активізації дітей на заняттях з художньої літератури використовують різноманітні прийоми, які органічно поєднуються з бесідою. Серед них - уявний діалог дітей з літературним героєм. Дитині пропонують звернутися з запитаннями до героя, продумати його відповідь на запитання, тобто дитина сама повинна сформулювати запитання і дати відповідь на нього від імені героя.

Питання 59. Драматизація та інсценування літературних творів дітьми дошкільного віку.

Молодший дошкільний вік. ДРАМАТИЗАЦІЯ: залучають дітей до ігор-драматизацій за змістом знайомих казок як у музичному супроводі, так і без нього. Стежать, щоб діти влучно передавали інтонацію мови героїв казки в ігрових діалогах, доречно імітували жести, рухи , міміку з елементами творчої імпровізації. Дітей вчать розігрувати зміст окремих віршиків, забавлянок, пісень написаних у діалоговій формі; залучають до сюжетно-рольових ігор за уривками казки; театралізують окремі епізоди казок, влаштовуючи імпровізовані «Театри». ІНСЦЕНУВАННЯ: залучають до інсценування знайомих казок, дослівного відтворення тексту, відповідної інтонації, рухів, жестів і міміки героїв казки. Залучають дітей до посильної допомоги у підготовці декорацій, костюмів, атрибутів майбутньої інсценівки. Середня група. ДРАМАТИЗАЦІЯ: драматизують більш складні казки і в музичному супроводі. Стимулюють до самостійних ігор драматизацій за вже відомими казками. спонукають до вдалої заміни авторських слів своїми словами. вчать дітей розігрувати зміст віршів, укр..нар..пісень,оповідань, творчо імпровізувати їх зміст у сюжетно-рольових іграх. ІНСЦЕНУВАННЯ: залучають до інсценування віршованих творів(жартівливих, морально-етичного змісту) написаних у діалоговій формі, дотримуючись дослівного відтворення тексту. До свят і ранків інсценувати зміст знайомих казок у супроводі декорацій, костюмів,музики. Вчать інтонаційно передавати мову героїв. Старша група. ДРАМАТИЗАЦІЯ: спонукають до до самостійних ігор драматизацій та ігор за змістом знайомих художніх творів, улаштовуючи ігри в театр. Продовжують вивчати нові казки в супроводі музики. Відповідно до інтересів дітей слід залучати їх до роботи в драматичних гуртках. ІНСЦЕНУВАННЯ: інсценують нові твори,готують інсценівки до тематичних занять, свят, розваг. Доручають дітям промовляти авторський текст. Виготовляють декорації і костюми.