Права власників добре відомих знаків.

	Введення	2
1	Поняття та визначення добре відомих знаків	3
1.1.	Добре відомі та знамениті знаки.	5
1.2.	Поняття « ослаблення» для знаку для товарів та послуг .	6
2.	Міжнародне законодавство про добре відомі знаки: історія розвитку та вдосконалення.	8
2.1.	Надання правової охорони власнику загальновідомого знаку.	14
2.2.	Особливості охорони прав власників добре відомих знаків по неоднорідним товарам та послугам.	16
3.	Надання правової охорони власнику добре відомого знака в Україні.	18
3.1.	Права власника добре відомого знака в Україні.	25
3.2.	Фактор недобросовісності в охороні прав власників добре відомих знаків	28
4.	Національні законодавства зарубіжних відомств і судова практика вирішення проблем захисту прав власників добре відомих знаків.	30
4.1.	Захист прав власників добре відомого знака в якості доменного імені в мережі Інтернет.	38
5.	Висновки.	46
6.	Література та лінки.

Введення.

З розвитком нових економічних відносин в Україні об'єкти промислової власності, такі як товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів, стають все більш важливим елементом ринкової економіки. Законодавство України у сфері охорони товарних знаків покликане створити рівні умови господарювання для всіх виробників товарів і послуг, впровадити сумлінні конкурентні початки в їх діяльність і підвищити, відповідальність за її результати, а також захистити споживачів товарів і послуг від дій недобросовісних підприємців. Посиленню впливу на подальший розвиток економіки України в значній мірі сприятиме зростання правової значущості та авторитету товарного знака шляхом розробки та подальшої систематизації законодавства, що регулює права власників особливої категорії товарних знаків -добре відомих товарних знаків. Важливим аргументом на користь законодавчого вирішення правових проблем загальновідомих товарних знаків дозволить поліпшити становище вітчизняних підприємств на ринку країни, розширити експортні можливості України, поліпшити якість товарів і послуг, що надходять у сферу споживання, а також дозволить додатково залучити іноземні інвестиції з боку власників загальновідомих товарних знаків, що володіють передовими технологіями виробництва. Ця проблема стає ще актуальнішою у зв’язку з розвитком Інтернету , супутникових систем телебачення та новітніх засобів зв’язку.

Питання, пов'язані з правовою охороною загальновідомих знаків, обговорюються вченими і практиками США, Великобританії, Німеччини та інших провідних країн в галузі законодавства щодо товарних знаків, серед яких Фредерік Мостерт, Кларк Лекерт, Александер Майлс, Джером Гілсон та ін Ці проблеми є одними з найдискусійніших практично на всіх міжнародних конференціях і симпозіумах, таких як конференції Міжнародної асоціації по товарних знаках (ІНТА), Міжнародної асоціації з інтелектуальної власності (АІППІ), Міжнародної групи незалежних патентних повірених (ФІКПІ), Міжнародної групи з фармацевтичних товарних знаків (ПТМДж) і ін.. За кордоном проводяться теоретичні обговорення на сторінках спеціальних видань з проблем товарних знаків, видаються статті та книги, де розглядаються теоретичні та практичні аспекти розвитку правової охорони загальновідомих знаків. На жаль, в українських спеціальних виданнях дана тема обговорюється досить рідко, а книги та монографії, присвячені вирішенню цієї проблеми, відсутні. Вивчення викладених в українській юридичній літературі нечисленних наукових концепцій і методологічних матеріалів показало, що значне коло проблем, що виникають при застосуванні традиційних норм чинного законодавства по товарних знаках, до такої відокремленої категорії товарних знаків, як загальновідомі товарні знаки, розроблений недостатньо і викликає необхідність їх подальшого наукового дослідження. З урахуванням цих факторів розроблялася структура даної дипломної роботи.

1. Поняття та визначення добре відомих знаків.

Об'єктивним критерієм загальновідомості знака є його популярність у значної частини відповідного сектору суспільства. Слава приносить із собою увагу у багатьох формах, серед них імітація тими, хто прагне отримати вигоду від її відчутних переваг; асоціація з боку тих, хто прагне розділити її відчутні вигоди; і критицизм з боку тих, хто прагне поставити під сумнів статус того, хто користується славою. У сфері комерції слава найбільш часто виражається у репутації, а репутація найбільш часто пов'язана із засобами індивідуалізації підприємства: його товарними знаками. Знамениті й загальновідомі знаки є особливою мішенню різної грабіжницької і паразитичної практики в комерції. Консультації, що проводяться в ході дослідного Процесу ВОІВ і зроблені там повідомлення, підтвердили єдину природу цієї грабіжницької і паразитичної практики по відношенню до знаменитим і загальновідомим знакам.

Через особливу увагу, що привертає до себе слава, відомі і загальновідомі знаки протягом довгого часу розглядалися в законах з інтелектуальної власності як гарантія спеціальної охорони, більшою, ніж надається іншим, звичайним знаків. Ця спеціальна охорона добре закріплена і широко застосовується в міжнародних договорах на багатосторонньому рівні. Популярність знака у значної частини зацікавлених кіл населення свідчить, перш за все, про те, що даний товарний знак має певну репутацію серед споживачів позначеної ним продукції. Тому досить часто виникають ситуації, коли інші виробники однорідної продукції мають намір недобросовісно використовувати такий знак у своїй діяльності і тим самим вводять споживачів в оману стосовно виробника та якості товару. Найчастіше, це відбувається в країнах, де товарний знак вже отримав широку популярність, але ще не зареєстрований у встановленому порядку. У зв'язку з цим, Спільна резолюція про положення про загальновідомі знаки визначає, що країни-члени ВОІВ не можуть виставляти як вимоги для визнання знака загальновідомим факт його реєстрації або використання в тій чи іншій країні, підтверджуючи тим самим, що загальновідомі товарні знаки є винятком з принципу територіальності.[7].

Отже, ознаками добревідомості є такі, що, по-перше, вони охороняються навіть без реєстрації, по-друге, використання їх на охоронюваних територіях не є обов'язковим, і, по-третє, у ряді країн їх правова охорона поширюється не тільки на товари, зробили їх знаменитими, але й на всі товари і послуги. Світова практика свідчить про те, що "добре відомим" знакам, як правило, надається більш широка охорона, ніж "рядовим". До таких знаків, зазвичай, відносять позначення, відомі широким колам споживачів завдяки великому обсягу їх використання та інтенсивній рекламі. Переваги, що надаються добре відомим знакам, пояснюються, з одного боку, інтересами власника знака, а з іншого - інтересами споживача. Такі знаки не тільки охороняються без реєстрації, але в ряді країн їм надається охорона за рамками конкретних товарів, для яких вони використовуються.

1. 1. Добре відомі та знамениті знаки.

У повсякденному вжитку поняття «відомий товарний знак» досить часто підміняють звучним словом «бренд». Проте юристи в більшості своїй оперують все ж таки не «брендами», а «знаками». В англомовній юридичній практиці використовується термін «well known trademark». Відповідно, на російську мову цей термін був переведений, як «загальновідомий товарний знак», і, потім, вже в результаті російсько-українського перекладу, ми отримали «й добре відомий товарний знак».

Поряд із добре відомим знаком, фахівці виділяють поняття знаменитого товарного знака. Співвідношення між добре відомим і знаменитим товарними знаками визначається тим, що добре відомий знак - це знак, який відомий значної частини осіб, які мають відношення до виробництва, торгівлі або використання позначеної цим знаком продукції, і охороняється незалежно від його реєстрації або використання в країні, де витребовується охорона знака. Знаменитим ж визнається знак, відомий значної частини населення в цілому. Так, вельми авторитетний фахівець у цій галузі Фредерік Мостерт (Frederick Mostert) ділить знаки на «знамениті» (famous) і «загальновідомі» (well known), а професор Чарльз Гіллен (Charles Gielen) використовує три категорії: «знамениті» (famous) , відомі »(well known) і« володіють хорошою репутацією »(reputed).

Проте, незалежно від класифікації, всі добре відомі товарні знаки мають досить цінні властивості. По-перше, вони охороняються навіть без реєстрації, по-друге, використання їх на охоронюваних територіях не є обов'язковим, і по-третє, у ряді країн їх правова охорона поширюється не тільки на товари, які зробили їх знаменитими, але й на всі товари і послуги. Вважаємо, що необхідність у виділенні такого різновиду товарних знаків, як " знамениті ", відсутня. Дані позначення являють собою товарні знаки, найбільш відомі з добре відомих, і відповідають усім вимогам, що пред'являються до останніх. Більш того, основні міжнародні конвенції в даної області (Паризька конвенція з охорони промислової власності та Угода про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (TRIPS)), a також національні законодавства по товарних знаках не містять будь-яких норм, що відносяться до охорони знаменитих знаків. Регулювання охорони знаменитих позначень здійснюється на основі законодавства про недобросовісну конкуренцію, а також судової практікі. Нарешті, ні в одній з країн немає спеціальної адміністративної процедури, пов'язаної з визнанням товарного знака знаменитим.

Разом з тим наявність позначень, що займають виняткове положення не тільки на національному, але й на міжнародному ринку і досягли дуже високої розрізняльної здатності, породжує необхідність у розширенні меж їх правової охорони.

1. Поняття « ослаблення» для знаків для товарів та послуг .

Чітке визначення прав власників добре відомих знаків щодо однорідних або ідентичних товарів надається Паризькою конвенцією. Законодавство деяких країн регламентувало захист прав власників знаків та надавало додатковий захист від так званого ослаблення. Визначення поняття «ослаблення» було запропоноване ще в 30-ті роки минулого століття відомим спеціалістом у галузі товарних знаків Ф. Шехтером (F. Schechter) , який охарактеризував ослаблення , як тривале використання знака іншою особою, ніж початковий користувач, «що призводить до поступового зведення нанівець або розсіювання індивідуальності знака і його впливу на суцільну свідомість». Як правило, там.де неправомірне використання товарного знака для різних товарів або послуг навряд чи викличе змішування, не буває порушень, пов’язаних ні з товарним знаком , ні вияву недобросовісної конкуренції. Проте. В деяких країнах , зокрема Канаді, у державах Європейської співдружності згідно з Директивою ЄС про уніфікацію законів про товарні знаки та у США , де з 1996 р. діє Федеральний закон про делювію (ослаблення) товарного знака, товарні знаки, які отримали певне визнання (стали певною мірою відомими), отримують додатковий захист від так званого ослаблення їх розпізнавальної здатності або рекламної цінності. Концепція «ослаблення» розуміється як розмивання або поступове зменшення здатності товарного знака до його негайного асоціювання споживачами або широким загалом з певним джерелом.

Перша справа, пов’язана з явищем «ослаблення» була розглянута у 1925 року ( (“Wall”проти “Rolls-Royce of America Inc.”), в якому автомобільна фірма заперечувала проти використання товарного знака ROLLS ROYCE на радіодеталях. Класичним видом ослаблення є незаконне використання відомого знака при відсутності конкуренції чи ймовірності змішування. В цьому випадку потенційні споживачі не будуть введені в оману стосовно джерела походження товара, але незаконне використання послаблює унікальність і розрізняльну здатність такого знака асоціюватися з певним виробником. Оскільки деякі випадки ослаблення розглядаються як невідємний результат використання ідентичних або схожих товарних знаків для цілком різних товарів чи посл уг, основна ідея поняття ослаблення полягає в тому, що ті товарні знаки, які стали певною мірою відомими, мають бути захищеними від очевидного наміру інших учасників ринку скористатися суттєвою «унікальністю» товарного знака. Припущення про ймовірність завдання значної шкоди власникові тованого знака робиться на основі того факту, що такий товарний знак може послабити його вже існуюче асоціювання з певними товарами. Необхідний ступінь визнання товарного знака визначається відповідними групами громадськості або споживачів. Якщо це товарний знак продукції, якою цікавиться тільки певна група споживачів, у неї більше шансів досягнути потрібного рівня визнання, ніж у товарного знака на товари широкого вжитку . Проте такий необхідний рівень може все-таки значно коливатись залежно від країни.[7] .