Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Инновации / Ответы на тесты

.docx
Скачиваний:
116
Добавлен:
08.06.2021
Размер:
117.74 Кб
Скачать

1.1. Тип розвитку характеризується таким визначенням: спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення всіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному «перегрупуванні» сил, обумовленому логікою НТП:

а) інтенсивний;

б) екстенсивний;

в) інноваційний;

г) історичний.

1.2. Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності — це:

а) процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування й підготовки ефективних управлінських рішень за всіма аспектами інноваційної діяльності підприємства;

б) процес дослідження інноваційної активності й ефективності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту;

в) процес розробки системи планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами й підвищення ефективності його інноваційної діяльності в майбутньому періоді;

г) процес перевірки виконання й забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері інноваційної діяльності з метою реалізації інноваційної стратегії.

1.3. Вивчення умов здійснення інноваційної діяльності підприємства в цілому — це:

а) попередній інноваційний аналіз;

б) оперативний інноваційний аналіз;

в) ретроспективний інноваційний аналіз;

г) горизонтальний інноваційний аналіз.

1.4. Система інвестиційного аналізу, що ґрунтується на вивченні динаміки окремих показників інвестиційної діяльності в часі — це:

а) аналіз фінансових коефіцієнтів;

б) порівняльний інноваційний аналіз;

в) вертикальний інноваційний аналіз;

г) горизонтальний інноваційний аналіз.

1.5. Основними причинами виникнення довгих хвиль М. Кондратьєв вважав:

а) нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота;

б) концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі продукти-товари, формуючи вторинну хвилю;

в) послідовну зміну технологічний устроїв (у кожному технологічному устрої можна виділити ядро, в якому зосереджені базисні технології, що відповідають цьому устрою);

г) сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

1.6. Основними причинами коливань Й. Шумпетер вважав:

а) нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота;

б) концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі продукти-товари, формуючи вторинну хвилю;

в) послідовну зміну технологічний устроїв (у кожному технологічному устрої можна виділити ядро, в якому зосереджені базисні технології, що відповідають цьому устрою);

г) сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

1.7. Основними причинами коливань Д. Львов і С. Глазьєв вважали:

а) нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота;

б) концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі продукти-товари, формуючи вторинну хвилю;

в) послідовну зміну технологічний устроїв (у кожному технологічному устрої можна виділити ядро, в якому зосереджені базисні технології, що відповідають цьому устрою);

г) сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

1.8. Ф. Хайєк основною причиною поступального розвитку суспільства вважав:

а) нововведення, війни та революції, відкриття нових ринків, збільшення запасів золота;

б) концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого від кожного базового нововведення утворюються вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі продукти-товари, формуючи вторинну хвилю;

в) послідовну зміну технологічний устроїв (у кожному технологічному устрої можна виділити ядро, в якому зосереджені базисні технології, що відповідають цьому устрою);

г) сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

1.9. До структурних джерел економічного розвитку М. Портера не відноситься:

а) розвиток на основі виробничих чинників;

б) розвиток на основі інвестицій;

в) розвиток на основі інноваційної діяльності;

г) розвиток на основі екстенсивних чинників.

1.10 Показник наукомісткості виробництва — це:

а) відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції;

б) відношення обсягу продажу продукції до витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки;

в)різниця між обсягом продажу продукції та витратами на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки

г) немає вірної відповіді.

2.1. Інновація – це результат творчої діяльності, що відтворюється у вигляді:

а) економії собівартості; приросту прибутку; приросту фондовіддачі;

б) підвищенні продуктивності праці; зниженні витрат; зростанні заробітної плати;

в) нових машин та верстатів; нових основних фондів; нових знарядь праці;

г) нового продукту; нової технології; нових організаційних форм.

2.2. Ці інновації реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки. Вони мають назву:

а) модифікаційні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.3. Ці інновації орієнтовані на побудову і функціонування нових структур. Вони мають назву:

а) соціальні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.4. Інновації, що дозволяють реалізувати потреби в продуктах, послугах на нових ринках  – це:

а) соціальні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.5. За ролію у відтворювальному процесі іновації поділяють на:

а)    технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології;

б)    управлінські інновації, орієнтовані на зміни в організації і керуванні виробництвом;

в)   інновації споживчі;

г)     інновації, яуі покращують, що звичайно реалізують дрібні і середні винаходи і переважні на фазах поширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу.

2.6. За типом внесених змін іновації поділяють на:

а)       базисні інновації, що реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;

б)         інновації, викликані потребами виробництва; 

в)         інновації інвестиційні;

г)          технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології.

2. 7. Основні властивості інновацій: а) висока вартість інновації; висока ліквідність;

б) патентна чистота; низька собівартість;

в) науково-технічна новизна; комерційна реалізованість;

г) висока якість продукту і конкурентоспроможність.

?2.8.  Чинники, від яких залежить швидкість розповсюдження інновацій:

а) технічні та споживчі властивості інновації;

б) вартість інновацій;

в) стратегія підприємства;

г) потенційна комерційна реалізованість інновації.

2.9. Визначення інноваційної діяльності:

1) Інноваційна діяльність - це науково-технічна діяльність;

2) Інноваційна діяльність - це спільна діяльність безлічі учасників ринку в єдиному інноваційному процесі з метою створення і реалізації інновації;

3) Інноваційна діяльність - це сукупність наукових досліджень, розробок і послуг, науково-технічна освіта та підготовка кадрів.

4) Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання результатів наукових досліджень для оновлення номенклатури і поліпшення якості продукції (послуг), вдосконалення технології та подальшої реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках.

5) Інноваційна діяльність - це діяльність, що забезпечує виробничу і комерційну реалізацію науково-технічних досягнень.

Варіанти відповіді: а) 1, 2, 4.      б) 2, 4, 5.         в) 1, 4, 5.               г) 2, 3, 4.

2.10. Яка складова не відноситься до інноваційної діяльності:

а) інноваційна ініціатива;        

б) поява нового сегменту ринку;

в) визначення потреб ринку;   

г) налагодження виробництва нового продукту для за­доволення ринкових потреб.

2.11. До стимулюючих чинників інноваційної діяльності належать: а) розвиток товарно-грошових відносин;

б) конкуренція на ринку;

в) безробіття;

г) кризові явища в економіці.

2.12. Причини, що стримують інноваційну діяльність:

1) високі витрати і відсутність фінансування;

2) високі кредитні ставки;

3) низька заробітна плата працівників;

4) високий економічний ризик;

5) несприйняття національних підприємств інновацій;

6) відсутність грошей у замовника, відсутність попиту на продукцію ;

7) недостатньо оборотних коштів;

8) відсутність інформації про ринки збуту.

Варіанти відповіді: а) 1,2,4,6,8 ; б) 1,3,5,7; в) 2,4,6,8; г) 2,4,5,7

2.13. Правильне визначення поняття «інноваційний процес»:

а) це процес створення інновацій;

б) це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій, в ході яких, інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги та розповсюджується при практичному використанні;

в) це процес створення необхідних ринків продуктів, технологій або послуг;

г) це процес, спрямованість, темпи, цілі якого залежать від соціально-економічного середовища, в якій він функціонує і розвивається.

2.14. При якому періоді дифузії вигідність інновації по­мічена іншими суб’єктами підприємництва; відбувається масове залучення інновації у виробництво, що сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу продукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до інноваційного процесу:

а) інкубаційний період;

б) період прискорення;

в) період уповільнення;

г) період насичення.

2.15. Вивчення умов здійснення інноваційної діяльності підприємства в цілому — це:

а)         попередній інноваційний аналіз;

б)         оперативний інноваційний аналіз;

в)         ретроспективний інноваційний аналіз;

г)          горизонтальний інноваційний аналіз.

2.16. У загальному вигляді (на макрорівні) модель інноваційного процесу можна подати як декілька послідовних етапів:

а) наука – техніка – вироб­ництво;

б) наука – техніка – технологія;

в) наука – вироб­ництво – споживання;

г)організація – технологія – виробництво.

2.17. Результат науково-дослідницьких і дослідно-конс­трукторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини ін­новацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розви­ток НТП – це:

а) відкриття;

б) винахід;

в) технічне завдання;

г) «ноу-хау».

2.18. На цьому етапі інноваційного процесу відбувається втілення теоретичних конс­трукцій явищ і процесів у матеріальну оболонку, визначаються технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослід­ні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Цей етап має назву:

а) наука;

б) техніка;

в) вироб­ництво;

г) споживання.

3.1. Проектування товару, його параметрів, дизайну, упаковки, визначають назву або марку товару, виготовляють дослідні зразки, вирішують питання щодо технічного рівня виробу, можливостей його якісного виго­товлення, майбутнього ефективного використання здійснюють на етапі створення нового товару. Даний етап має назву:

а) генерування ідей;

б) розроблення концепції нових товарів;

в) розроблення і створення дослідного зразка;

г) пробний маркетинг.

3.2. Цей попит характеризується виникненням коливань попиту протягом тривалого часу:

а) прихований попит;

б) негативний попит;

в) надмірний попит;

г) нерегулярний попит.

3.3. Які кількісні показ­ники якості під час проектування товару відображають безпосередньо або опосередковано рівень матеріальних, трудових і фінансових витрат на створення товару:

а) технічні;            

б) матеріальні;      

в) фінансові;           

г) економічні.

3.4. Попит, що відображає факт його невподобання потенційними споживачами, які намагають­ся уникнути його купівлі:

а) прихований попит;  

б) негативний попит;  

в) надмірний попит;  

г) повноцінний попит.

3.5. До чинників, що визначають конкурентні переваги фірми відносяться:

а) структура основних виробничих фондів, кадровий склад підприємства, організаційна структура управління, обсяг виробництва;

б) низькі ціни при хорошій якості продукції, високий імідж фірми, пріоритетний доступ до обмежених ресурсів, якість продукту і його новизна;

в) відповідність виробу вимогам проектної, нормативної та іншої документації, здатність продукту по-новому, не так як раніше, задовольняти існуючі потреби споживача або виявляти і задовольняти нові, раніше невідомі потреби, фінансова стійкість підприємства;

г) сукупність характеристик продукту, що визначає їх здатність задовольняти потреби покупця, наявність залишків товарно-матеріальних цінностей, раціональна виробнича структура підприємства.

4.1. Принцип інноваційної політики вказує на необхідність залучення у процес розроблення інновацій усіх внутрішніх елементів підприємства - це:

а)                   орієнтація на потреби ринку;

б)                   цілеспрямованість;

в)                 комплексність;

г)                    інформаційна забезпеченість.

4.2. Дотримання принципу інноваційної політики, що дає змогу коор­динувати роботу всього підприємства у період створення інновацій, підготовки до її впровадження, реалізації та згортання. Даний принцип має назву:

а)                  переважання стратегічної спрямованості;

б)                  цілеспрямованість;

в)                   комплексність;

г)                  планомірність.

4.3 Принцип інноваційної політики, що передбачає форму­вання інноваційної політики з урахуванням сучасних до­сягнень НТП і тенденцій розвитку науки і техніки у від­повідній галузі, – це:

а)                  цілеспрямованість;

б)                  комплексність;

в)                   планомірність;

г)                  інформаційна забезпеченість.

4.4. Складова інноваційної політики, що має на меті формування тактики і стратегії поведінки підприємства на ринку, націлена на вирішення таких завдань: визначення про­цедур і періодичності маркетингових досліджень; роз­роблення товарної, цінової, збутової, комунікаційної, – це:

а)                 маркетингова політика;

б)                   політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

в)                   політика структурних змін;

г)                    технічна політика.

4.5. Визначення наукового потенціалу підприємства; розроблення науково-технічної політики з урахуванням результатів маркетин­гових досліджень; формування технологічної політики; створення механізмів реалізації науково-технічної і техно­логічної політики і оцінювання її результатів є завданнями  складової інноваційної політики під назвою:

а)                   маркетингова політика;

б)                 політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

в)                   політика структурних змін;

г)                    технічна політика.

4.6. Складова інноваційної політики зорієнтована на вив­чення внутрішнього середовища та організаційної форми підприємства, формування адекватної інноваційним зав­данням організаційної структури і культури підприємниц­тва - це:

а)                   маркетингова політика;

б)                   політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

в)                 політика структурних змін;

г)                    технічна політика.

4.7. Вивчення можливостей виробництва і вимог до нього та за необхід­ності усунення виявлених невідповідностей; розроблення напрямів технічного переозброєння основних засобів підприємства; аналіз та оцінювання ефективності здійснюваної технічної політики є завданнями:

а)                   маркетингової політики;

б)                   політики в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

в)                   політики структурних змін;

г)                  технічної політики.

4.8. Всі фінансово-економічні аспекти функціонування підприємства, що забез­печують реалізацію інноваційної політики, пов’язані з управлінням грошовими потоками на підприємстві з метою накопичення коштів, необхідних для реалізації інновацій­них проектів охоплює складова інноваційної політики:

а)                   політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

б)                   політика структурних змін;

в)                   технічна політика;

г)                  інвестиційна політика.

4.9. Рівень готовності органі­зації до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегіч­них змін – це:

а)                   виробничо-технічний потенціал підприємства;

б)                 інноваційний потенціал підприємства;

в)                   конкурентний потенціал підприємства;

г)                    технічний потенціал підприємства.

4.10. Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії за умов складного і мінливого зовнішнього середовища - це:

а)                 виробничо-технічний потенціал підприємства;

б)                   інноваційний потенціал підприємства;

в)                   конкурентний потенціал підприємства;

г)                    технічний потенціал підприємства.

5.1. Порівняння і оцінка проектів можуть відбуватися за наступними критеріями:

  1. внутрішні;

  2. статистичні;

  3. короткострокові;

  4. виробничі.

5.2. Ефективність додаткових капітальних вкладень можна визначити як:

а) б) в) г) ,

де С12 – собівартість одиниці продукції при базовому і новому варіантах відповідно;

К1, К2 – питомі додаткові капітальні вкладення при базовому та новому варіантах відповідно.

5.3. Для оцінки роботи структурних підрозділів підприємства використовується:

а) реальна ефективність;

б) розрахункова ефективність;

в) умовна ефективність;

г) економічна ефективність.

5.4. «Необхідно створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та стимулювати їх використання» - твердження правильне:

а) ні, твердження неправильне;

б) частково правильне;

в) так, твердження правильне;

г) наведене твердження не застосовується до показників ефективності.

5.5. Зведені витрати, необхідні для реалізації інноваційного проекту обчислюються за формулою:

а) З = Су + Ен х Ку, б) З = Ву + Ку х Су;

в)З = Су – Ен х Ку г) З = Су х Ен х Ку

де: З - приведені витрати на одиницю продукції;

Су - собівартість одиниці продукції;

Ву – виробничі витрати на одиницю продукції;

Ку - питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

5.6. Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень – це:

  1. відношення прибутку, отриманого від здійснення капітальних вкладень до суми капітальних вкладень;

  2. показник, обернений коефіцієнту ефективності;

  3. відношення суми капітальних вкладень до прибутку, отриманого від здійснення вкладень;

  4. З=Сі + ЕнКі => min,

де Сі – сума поточних витрат на одиницю продукції в і-тому варіанті;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності;

Кі – питомі капітальні вкладення по і-тому варіанту.

5.7. Наведене твердження: «Даний метод оцінки застосовують тоді, коли обсяг виробництва, виручка, собівартість змінюються з періоду у період, як, наприклад, при створенні підприємства, коли діапазон планування неможливо обмежити одним періодом» характеризує динамічний метод оцінки ефективності:

а) ні, не повністю;

б) це визначення взагалі не стосується динамічних методів оцінки ефективності;

в) так, характеризує;

г) частково характеризує.

5.8. ______________ вартість грошей являє собою суму інвестованих у даний момент коштів, у яку вони перетворяться через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка.

а) теперішня;

б) майбутня;

в) реальна;

г) номінальна.

5.9. _____________ вартість грошей являє собою суму грошових надходжень, наведених з урахуванням певної ставки відсотка (дисконтної ставки) до нинішнього періоду.

а) теперішня;

б) майбутня;

в) реальна;

г) номінальна.

5.10. Майбутня вартість вкладу з урахуванням нарахованої суми відсотка розраховується за формулою:

а) Р + Р х n х I = Р (1+ni);

б) КСв – КСв х (1/(1+ni);

в) Р - Р х n х I = Р (1+ni);

г) КСв + КСв х (1/(1+ni),

де Р - початкова сума вкладу (інвестицій),

І - сума дисконту за обумовлений період інвестування в цілому;

КСв - кінцева сума внеску, обумовлена умовами інвестування,

n, ni - тривалість інвестування та використовувана дисконтна ставка

5.11. Фактор, з урахуванням якого формується розмір доходу від інвестицій (у реальному інвестуванні таким доходом виступає грошовий потік) – це:

а) середня реальна депозитна ставка;

б) попит на продукцію;

в) частка ринку;

г) премія за низьку ліквідність.

5.12. При розрахунку різних показників ефективності інвестицій як ставка відсотка, яка вибирається для дисконтування, може бути використана:

а) середня депозитна або кредитна ставка;

б) попит на продукцію;

в) частка ринку;

г) премія за низьку ліквідність.

5.13. Цей показник дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Він дорівнює різниці між приведеними до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестованих в його реалізацію засобів.

  1. чистий приведений дохід (NPV, Net Present Value);

  2. індекс прибутковості (PI, Profitability Index);

  3. період окупності (PP, Payback Period);

  4. внутрішня норма прибутковості (IRR, Internal Rate of Return).

5.14. Показники, які дають інформацію про так званий «резерв безпеки проекту», – це:

  1. чистий приведений дохід (NPV, Net Present Value);

  2. індекс прибутковості (PI, Profitability Index);

  3. період окупності (PP, Payback Period);

  4. внутрішня норма прибутковості (IRR, Internal Rate of Return).

5.15. Показник характеризує дохід на одиницю витрат, саме цей критерій кращий, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфеля у випадку обмеженості зверху загального обсягу інвестицій, – це:

  1. чистий приведений дохід (NPV, Net Present Value);

  2. індекс прибутковості (PI, Profitability Index);

  3. період окупності (PP, Payback Period);

  4. внутрішня норма прибутковості (IRR, Internal Rate of Return).

5.16 Правильним співвідношенням є:

  1. якщо NPV > 0, то PI > 1;

  2. якщо NPV  0, то PI  1;

  3. якщо NPV  0, то PI = 1;

  4. якщо NPV  0, то PI 1.

5.17. Величина зведених витрат, необхідних для реалізації інноваційного проекту повинна бути:

  1. мінімальною;

  2. максимальною;

  3. відсутні обмеження;

  4. від’ємною.

Соседние файлы в папке Инновации