Тема 6. Еволюція монархізму в хvііі ст. Дворянська монархія другої чверті хvііі ст.
Питання:
Верховна таємна рада в політичній системі країни
«Кондиції» як спроба обмеження самодержавної влади
Єлизавета Петрівна на російському престолі
Особливості епохи двірцевих переворотів:
Упродовж 37 років (1725-1762)
На російському престолі змінилося 6 царюючих персон
Упродовж 32 років правили жінки;
Якщо враховувати царювання «великої і премудрої матері Вітчизни» Катерини ІІ, то протягом XVIII ст. після смерті Петра I (1725) упродовж 64 років влада в державі перебувала в руках представниць слабкої статі.
Причини двірцевих переворотів:
Указ 1722 р. про спадкоємність престолу, який надавав імператору право призначати спадкоємця (Петро I не встиг скористатися цією нормою)
Велика кількість прямих і непрямих спадкоємців дому Романових
Корпоративні інтереси дворянства і родовитої знаті
Особлива роль гвардії
Особливості двірцевих переворотів:
Ініціаторами переворотів виступали різні двірцеві угрупування, які прагнули закріпити на престолі свого ставленика
Рушійною силою переворотів завжди була гвардія;
Після двірцевих переворотів посилювалися економічні та політичні позиції дворянства.
Верховна таємна рада в політичній системі країни
Катерина І - Марта Скавронська, дружина шведського драгуна. Після взяття Марієнбургу рос. військами насильно стала коханкою Шереметьєва, потім її забрав до себе Меншиков, а в 1703 р. під час перебування у останнього її замітив Петро І. До заміжжя з Петром народила доньок Анну і Єлизавету. І в 1712 р. – вінчання з ПетромІ. Коронована в 1724 р. Проправила до 1727 року.
1726 - вся влада в країні перейшла до Верховної таємної ради.
Після Катерини І на престол сходить одинадцятирічний Петро ІІ, внук Петра І, який в 14 років помирає від Оспи.
«Кондиції» як спроба обмеження самодержавної влади
Для стрімких перетворень Петра І, потрібні були величезні матеріальні та людські ресурси. Що призвело до масового хвилювання в середовищі селян та робочого люду та фінансової кризи та криза системи управління державою.
Феодальна аристократія була за обмеження самодержавства. Урядово-дворянська верхівка ж часткова поділяла ці наміри, але дворянство в цілому залишалося прихильником самодержавства.
Рух 1730 р. інколи називають «конституційним». АЛЕ він мав лише зовнішню схожість з буржуазним конституційним рухом. Це - феодальний рух і притому рух феодальної верхівки.
Обмеження, які накладалися на імператрицю «кондиціями»:
Оголошення війни
Укладання миру
Призначення вищих урядовців
Дарування майна дворянам
Позбавлення власників маєтків
Заборонялося командувати військами
Гвардія переходила у підпорядкування Верховній таємній раді та ін.
У складанні «Кондицій» не брали участь представники дворянства!!!
Виникла група «опозиціонерів» (Феофан Прокопович, Антіохом Кантемір, князі A. Черкаський і В. Татищев, які склали проект від «суспільства» на противагу «верховникам»). Пропозиції дворянства пропонували:
Скасувати Верховну таємну раду
Створити новий орган у складі 30 чол. під головуванням імператриці, які надавалися повноваження в три голоси.
Дворянські проекти (всього 7): «думка 39 дворян», представлена A. Черкаським. Її вимоги:
У більшості підтримувалося обмеженням самодержавства в особі Верховної таємної ради, але тільки за умови її розширення до 12-21 чол.
В проекті A. Черкаського, основне місце відводилося Сенату у складі 21-30 чол.
Усі проекти підтримували ідею виборності членів Сенату і вищих установ від «суспільства», тобто від дворянства.
Деякі проекти пропонували найважливіші державні питання вирішувати «загальною радою» уряду, генералітету і аристократії.
У багатьох дворянських проектах містилися норми щодо скасування закону про єдиноспадкування, пропонувалося обмежити термін дворянської військової служби. «Верховники» піклувалися виключно про пільги для знаті. Звідси й різке засудження «верховників».
10 лютого Анна прибула під Москву в с. Всесвятське, куди майже негайно попрямували гвардійці Преображенського полку і кавалергарди.
15 лютого відбувся урочистий в’їзд Анни в Москву.
25 лютого Анні подали петиції з проханням розглянути дворянські проекти для вироблення єдиного. За порадою своєї сестри Катерини, герцогині Мекленбургської, Анна підписала петицію, але звернула увагу на бурхливе несхвалення гвардійців, які закликали її стати самодержцем.
Дворянству відвели смішний термін (до обіду!) для обговорення проектів. Закінчилося все тим, що після обіду Анні запропонували текст за з бл. 150 підписами. Пропонувалося:
Самодержавна форма правління
Ліквідація Верховної таємної ради
Відновлення правлячого Сенату у складі 21 осби
Вищих посадовців пропонувалося обирати з дворянства і подавати на затвердження імператриці
Після словесної перепалки, яка виникла між В. Долгоруковим і A. Черкаським Анна раптом дуже здивувалася, наказала секретарю Ради Маслову принести «кондиції» та її лист і зараз же публічно їх порвала.
Фінал руху феодальної аристократії за олігархічний лад - Анна Іванівна при підтримці придворної гвардії стала самодержцем.
Анна врахувала вимоги дворянства:
Верховна таємна рада була ліквідована.
Виник так званий Кабінет із трьох міністрів. З 1735 р. укази Кабінету знов були прирівняні до іменних указів, тобто він став нагадувати Верховну таємну раду.
Склад Сенату відповідно до проекту довели до 21 персони (правда, ніяке «суспільство» його не обирало!).
Термін дворянської служби обмежувався 25 роками, дозволялося дробити дворянські маєтки між спадкоємцями.
Дворяни поступали на службу офіцерами. Для цього створили кадетський дворянський корпус, після закінчення якого присвоювалося офіцерське звання.
«Верховників» покарали.
Правління Анни Іоановни:
В. Ключевський, С. Платонов, І. Заічкін: «... найпохмуріша сторінка за всю історію перебування на троні династії Романових».
«Занепад» армії і флоту.
Засилля іноземців в структурах державного управління, в командуванні армією і флотом.
Веселощі при Анні досягли буквально фантастичних масштабів. Це була нескінченна низка свят, балів і маскарадів, кожний з яких міг продовжуватися до 10 днів підряд. Утримання двору в 5-6 разів перевищувало витрати при Петрі І (весілля блазня князя М. Голіцина)
«Біронівщина». Бірон перебував на вершині влади. Відмічається:
Грубим свавіллям
Масовими арештами і тортурами
Хабарництвом і казнокрадством
Засиллям різного роду пройдисвітів з числа прибалтійських німців
Презирством до представників російського дворянства
Шпигунство і доноси
В армії панували жорстока палична дисципліна і муштра прусського зразка
Єлизавета Петрівна на російському престолі
Неоднозначне ставлення до правління Єлизавети Петрівни (1741-1762):
Відзначається гуманністю і віротерпимістю, посиленням ролі та впливу російського дворянства в державі, розквітом мануфактурного виробництва і торгівлі, подальшим розвитком освіти
Вказують на те, що значних змін ні в державі, ні в суспільстві не відбулося
Єлизавета укріпила соціально-економічне і правове становище дворянства.
Передача дворянству поліцейсько-адміністративні функції (поміщики могли карати своїх селян, відправляти їх у заслання до Сибіру, продавати й т. ін.), що раніше належали (при Петрові I) переважно державі.
Скасувала Кабінет міністрів, значно розширила функції Сенату, відновила Берг- і Мануфактур-колегії, Головний і міські магістрати, усунула багатьох іноземців з різних сфер державного управління і системи освіти.
Утворила так звану Конференцію (1756 р.) для вирішення важливих державних питань (дублювала функції Сенату).
Роки правління Єлизавети відмічені зростанням патріотизму, розвитком науки та освіти, гуманністю і розвитком національної свідомості.