Тема 5.2 Формування абсолютизму в Росії наприкінці хvіі – на поч. Хvііі ст.

Питання:

1. Перші перетворення Петра І.

2. Реформи місцевих органів влади.

3. Реформи центральних органів влади і управління.

Азовські походи продемонстрували малу ефективність московського війська. Армія не відповідала вимогам сучасної війни. У цих погодах участь брав також Іван Мазепа.

Велике посольство до Європи - на царя враження справили військові маневри, спеціально для нього проведені саксонським курфюрстом. Повернувшись до Москви, цар, який перебував під впливом вражень від військових оглядів і маневрів, влаштовує маневри полкам московського гарнізону. Контраст між військами німецьких держав і московськими полками виявився великий. Петро був украй незадоволений і роздратований.

Стрілецький бунт (літо 1698 р.) - черговий виступ московських стрільців. Намагання урядів уніфікувати армію стали справжнім ударом по спокійному життю людей служивих. Стрільці пильно оберігали свій соціальний статус, що забезпечував їм чималу економічну незалежність і матеріальний достаток. Більш ніж на десятиліття дії властей були паралізовані непокірними стрільцями. Армія, що вийшла з-під контролю, перетворюється на соціально небезпечний натовп бунтівників.

Військова реформа Петра І

Удосконалення системи комплектування армії
Покращення ефективності управління армією
Створення флоту
Вдосконалення озброєння
Запровадження нової системи підготовки
Дворянське, стрілецьке військо і полки «нового строю» пішли на формування регулярної армії і на початковому етапі склали її ядро.
Комплектування армії - держава в примусовому порядку щорічно набирала в армію і на флот з податних станів (селян і городян) певну кількість рекрутів. З 20 дворів - 1 людину, неодружену у віці від 15 до 35 років.
Реформа військового управління. У 1718 р. - замість приказів створена військова колегія. Перший президент військової колегії - Олександр Меншиков. Тепер цей один орган займався рішенням усіх питань військового характеру.

Реформи місцевих органів влади

Перші адміністративні перетворення Петра – були хаотичні.

1699 р. - два укази про дозвіл посадницькому населенню столиці й інших міст обирати із свого середовища бурмістрів до Бурмістерських палат (незабаром – ратуші). Передбачалоя сплачування в скарбницю прямих податків у подвійному розмірі. Реформу оголосили обов’язковою, відмовившись від стягування подвійної платні. Посилення фінансового тиску спричинило збої і повстання (Астрахань, Башкирія, Дон).

1708 р. - указ про створення 8 губерній. Їхні повноваження - судові, адміністративні, поліцейські, фінансові функції на всій території віцуряд. Повноваження губернаторів: розшук збіглих, здійснення рекрутських наборів, забезпечення провіантом полків, які знаходилися на їхній території, збір податків, здійснення суду і «розправи» над населенням.

Реформи центральних органів влади і управління

1704 р. – припинила діяти Боярська дума. Почав діяти Консилій міністрів - рада очільників найважливіших приказів, ефективність якого виявилася дуже низькою.

22 лютого 1711 р. - указ про створення „правительствующего” Сенату, члени якого призначалися царем. Сенат став вищою, урядовою установою Росії (склад – 9 членів, із яких лише 3 належали до титулованої знаті - Долгорукий, Волконський, Голіцин).

Положення про Сенат 1722 р. закріпило його роль як вищої державної установи імперії, якій підпорядковувалися центральні й місцеві адміністрації.

Функції та порядок діяльності Сенату:

Торгівля.
Збір податків
Питання щодо правосуддя
Огляд людей служивих та ін.

Справи обговорювалися й рішення ухвалювалися колегіально на загальних зборах, скріплюючи їх підписами. Діловодство вела Сенатська канцелярія на чолі з обер-секретарем.

Контроль за виконанням рішень Сенату здійснювали фіскали. Вони таємно підслуховувати і доповідати про всі злочини, які спричиняли державі шкоду. За хибні доноси фіскал не карався, а за правильні - одержував винагороду, яка дорівнювала половині розміру судового штрафу з викритої особи.

19 грудня 1718 р. – указ про створення колегій, створення практично нового управлінського апарату на нових принципах. Зразок - шведська система центральних установ (діяли на принципах камералізму - вчення про бюрократичне управління , яке передбачало чітке розмежування галузей управління на засадах колегіальності, жорстку регламентацію обов’язків урядовців, спеціалізацію канцелярської праці, нарешті, одноманітність штатів і утримання).

1718 р. - три найважливіші колегії (Військова, Адміралтейська та Іноземна). Згодом ще 8. Їх функції були строго розділені:

Фінансовою системою держави опікувалися: камер-колегія – доходами, штатс-контор-колегія штатами урядовців, ревізіон-колегія - збором і витрачанням казенних засобів.
Управління промисловістю і торгівлею: комерц-колегія -торгівлею, берг – металургійною, мануфактури - легкою промисловістю.
Судові справи: Юстиц-колегія та Вотчинна колегія.
Центральна установа для управління містами: особлива колегія та головний магістрат

У результаті – країна управлялася 12-ма колегіями.

Реформа управління церкви

Церковна політика Петра - прагнення підпорядкувати церкву світській владі.

1700 р. помер патріарх Андріан, і 16 грудня 1700 р. було призначено «мєстоблюстітєлєм і адміністратором патріаршого престолу» рязанського митрополита Стефана Яворського.

Січень 1701 р. - Монастирський приказ - світська установа з управління церковною вотчиною (гроші з монастирських селян і промислів почали рухатися в государеву скарбницю).

1704 р. з монастирських служителів сформований драгунський полк, який повністю утримувався за рахунок духівництва.

1716 р. - правила для духівництва, які визначали політику відносно старообрядців та вводили статути для ченців.

Дітей церковників віддавати в світські школи під страхом позбавлення права успадкування місця батьків.

2 4 лютого 1720 р. - проект Духовного регламенту. До січня 1721 р. його підписало 87 чол., і 25 січня Духовний регламент набрав силу закону. Духовна колегія незабаром стала іменуватися Синодом. Очолив Синод Стефан Яворський, який через рік помер, а віце-президентом став його вірний помічник Феофан Прокопович. В Духовному регламенті він вказав, щоб ієрархи «в мирські справи і обряди не входити ні для чого». Організація Синоду означала повне підпорядкування духовної влади світській.