
- •Тема 1. Об’єднання земель навколо Москви і становлення Російської централізованої держави
- •Тема 2. Формування самодержавства в Росії у хvі ст.
- •Тема 3. Московія на рубежі хvі–хvіі ст.
- •Тема 4.1 Державний устрій та соціальна структура Московської держави хvіі ст.
- •Тема 4.2. Держава і церква в хviі ст.
- •Тема 5. Формування абсолютизму в Росії наприкінці хvіі – на поч. Хvііі ст. Московська держава на рубежі хvіі – хvііі ст.
- •Тема 5.2 Формування абсолютизму в Росії наприкінці хvіі – на поч. Хvііі ст.
- •Тема 6. Еволюція монархізму в хvііі ст. Дворянська монархія другої чверті хvііі ст.
- •Тема 6.1 Еволюція монархізму в хvііі ст. . Російська державність в др. Половині хvііі ст. Катерина іі (1762 -1796)
- •Тема 6.2. Реформи Катерини іі
- •Тема 7. Влада і російське суспільство в першій половині XIX ст. Російська імперія наприкінці XVIII - на початку XIX ст.
- •Тема 7.2 Влада і російське суспільство в першій половині хіх ст. Російська імперія в другій чверті хіх ст.
- •Тема 8.1 Самодержавство й політична опозиція в другій половині хіх ст. Селянська реформа 1861 р.
- •Олександр іі «Визволитель»
- •Кримська війна 1853-1856 рр.
- •Приклади проектів майбутньої реформи, представлених царю
- •Проект «Положення про селян» (серпень 1859 р)
- •Зміст і впровадження селянської реформи
- •Питання про землю
- •Тема 8.2 Самодержавство й політична опозиція в другій половині хіх ст. Реформи 1863-1874 років
- •Соціальний склад земських установ (1865 - 1867)
- •Чим опікувалися земства:
- •Судова реформа
- •Фінансові реформи
- •Тема 8.3 Самодержавство й політична опозиція в другій половині хіх ст. Визвольний рух другої половини хіх ст.
- •Олександр ііі («миротворець»)
- •Громадський рух у 1860-х років
- •Виникнення народництва
- •П. Лавров
- •М. Бакунін
- •Робітничий рух і поширення марксизму в Росії
- •Тема 9.1 Криза самодержавства наприкінці хіх – на початку хх ст. Опозиційні рухи та революційні течії в умовах загострення кризи
- •Микола іі
- •Опозиційні рухи
- •Революційні течії:
- •Тема 9.2 Криза самодержавства кін. Хіх - поч. Хх ст. Внутрішня політика самодержавства у 1907-1914 рр.
- •Основні політичні партії Росії та їхні програми
- •Партія есерів
- •Конституційно-демократична партія (кадети)
- •Октябристи. Права партія
М. Бакунін
Теорія руйнування - анархістське вчення.
Держави побудовані на придушенні людини. Ніякі реформи не змінять їх антигуманної суті. Вихід:
Знищення держави шляхом революцій і заміна вільними автономними суспільствами (громадами), організованими «від низу до верху»
Земля - землеробам
Фабрики, заводи і капітали – робітничим союзам
Бакунін стверджував, що серед малоосвіченого народу найефективнішою є «пропаганда фактами», тобто організація безперервних бунтів.
М.Натансон, С.Перовська, М.Чайковський – «Чайковці». Працювали серед робітників.
1874 р. - «ходіння в народ» - Стихійний рух радикальної молоді.
Робітничий рух і поширення марксизму в Росії
Розчарування 1870-1880-х років змусили народників переосмислити і переоцінити свої ідеї.
Один з перших російських марксистів - Г. Плеханов (в минулому керівник «Чорного переділу»), заявив, що боротьба за соціалізм включає також і боротьбу за політичні свободи та конституцію. Перевага промисловим робітникам.
Гурток-група «Звільнення праці» (Г.Плеханов, В.Засулич). Головна задача групи - пропаганда марксизму в Росії та об’єднання сил для створення робітничої партії.
1888 р. - марксистський гурток в Казані. Його організатором став 17-річний Федосєєв, якого виключили з гімназії за «політичну неблагонадійність». Восени 1888 р. в гурток Федосєєва вперше прийшов колишній студент В. Ульянов.
1895 р. В. Ульянов виїздив за кордон, де зустрічався з Плехановим.
Осінь - створення петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робітничого класу». «Союз» став найчисленнішою серед усіх раніше існуючих соціал-демократичних (марксистських) організацій. Керівництво - В. Ульянов, Г. Кржижановський, Н. Крупська, Ю. Мартов (Цедербаум) та ін.
Тема 9.1 Криза самодержавства наприкінці хіх – на початку хх ст. Опозиційні рухи та революційні течії в умовах загострення кризи
Питання:
Реформи С. Вітте та наростання нестабільності в країні на початку XX ст
Опозиційні рухи
Революційні течії
Микола іі
У критичний момент на престолі опинився недієздатний правитель, людина невеликого розуму, слабкої волі, яка постійно потрапляла під упливи свого оточення.
На нього покладають головну відповідальність за падіння монархії в Росії та звинувачують у невмінні володіти ситуацією, у нездатності зрозуміти потреби часу та країни і здійснити належні перетворення, щоб запобігти наростанню напруженості.
Його життя - це хресний шлях Росії, доля справжнього православного християнина, який став жертвою устремлінь космополітичних антиросійських кіл, що довершили свою чорну справу ритуальним убивством царської сім’ї в Єкатеринбурзі 1918 р. Щиро бажав блага для своєї країни.
Голод 1891-1892 р. оголив усю глибину аграрної кризи в Росії. Особливо болісною виявилася вона для монокультурного селянського господарства Центру Європейської Росії – малоземелля. Криза показала нестійкість тих промислових галузей, які трималися на державних дотаціях.
Упродовж трьох років понад 4 тис. підприємств було закрито, серед них і ті, які належали іноземним фірмам.
Економічна криза зламу століть активізувала страйкову боротьбу робітників:
7 травня 1901 р. відбулося зіткнення 3,5 тис. страйкарів Обухівського заводу в Петербурзі з поліцією
листопад 1902 р. - великий страйк у Ростові-на-Дону, під час придушення якого козацькі частини убили та поранили 26 осіб
липень 1903 р. - 200 тис. робітників великих промислових підприємств України і Закавказзя.
1902 р. - хвиля заворушень на селі. У 14 губерніях виступили селяни України, Центральної Росії і Поволжя.
1902 - 1904 рр. - 670 виступів.