Зміст і впровадження селянської реформи

Маніфест і «Положення» вирішували три основних питання: особисте звільнення селян, наділення селян землею, викупні операції.

Селянин міг вільно розпоряджатися своєю особою і мав низку майнових і громадянських прав:

• від свого імені виступати в суді

• укладати різноманітні майнові й цивільні угоди

• відкривати торгові та промислові заклади

• вступати на службу

• вступати в навчальні заклади

• змінювати місце проживання

• переходити в інші стани тощо

Особиста свобода селян обмежувалася у наступному:

• сплачували подушний податок

• виконували рекрутську повинність

• відносно селян могли застосовувати тілесні покарання

Питання про землю

Право власності на всю землю в помістях належало поміщикам.

Щоб стати власниками своєї надільної землі, селяни мали викупити її у поміщика.

До підписання викупної угоди, селяни перебували в стані «тимчасовозобов’язаних», (виконували повинності на користь поміщика.

Розміри наділів і повинностей у кожному помісті визначали за угодою селян з поміщиком і фіксували в статутній грамоті.

Тема 8.2 Самодержавство й політична опозиція в другій половині хіх ст. Реформи 1863-1874 років

Питання:

1. Реформи місцевого управління.

2. Судова реформа.

3. Фінансова реформа.

Реформи – освіти, цензури, суду, місцевого управління, військова, церковна.

27 березня 1859 р. при МВС під головуванням М. Мілютіна створена комісія для розробки закону «Про господарсько-розпорядче управління в повіті». Проект не пройшов. Звинувачений у лібералізмі.

1861 р. – П. Валуєв, Міністр внутрішніх справ і водночас призначений головою комісії з підготовки реформи місцевого управління. Відомий своїми консервативними поглядами і захисник корпоративних прав дворянства. Створив перевагу дворянам-землевласникам і крупній буржуазії та істотно обмежив представництво основної маси населення - селянства, зовсім усунув від участі у виборах робітників і ремісників.

Соціальний склад земських установ (1865 - 1867)

Земські збори повітів:

• дворяни - 42%

• селяни - 38%

• купці - 10%

• духівництво - 6,5%

• інші - 3%

Земські управи повітів:

• дворяни - 55,5%

• селяни - 31%

• купці, духовні осіб и й ін. - 13,6%

Губернські земські збори:

• дворяни - 74%

• селяни - 10%

• інші - 15%

Губернські земські управи:

• дворяни - 89,5%

• селяни - 1,5%

• інші - 9%

Чим опікувалися земства:

• устрій і утримання місцевих шляхів

• земська пошта

• земські школи

• земські лікарні й притулки

• піклування про місцеву торгівлю й промисловість

• ветеринарна служба

• взаємне страхування

• місцева продовольча справа

• будівництво церков

• утримання місцевих в'язниць та будинків для божевільних

Судова реформа

1861 р. - початок судової реформи. Олександр II доручив Державній канцелярії приступити до розробки «Основних положень перетворення судової частини в Росії». Під керівництвом С. Зарудного розроблені основні засади судового устрою і судочинства.

Вересень 1862 р. - початок розробки судових статутів. Після обговорення основних засад в Державній раді і схвалення царем вони були опубліковані й розіслані для обговорення і відгуків до судових установ, університетів, відомим зарубіжним юристам. Потім їх взяли за основу при розробці судових статутів. Для цього при Державній канцелярії була утворена спеціальна комісія, що складалася з трьох відділень: судового устрою, кримінального і цивільного судочинства.

Серпень – 20 листопада 1864 р. - обговорення проектів у Державній раді та затвердження Олександром ІІ.