1. Склад і структура біблійного канону Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт.

• Старий Заповіт (іврито-арамейські писання) — 39 книг (у т. зв. Олександрійському описку — каноні — грецького перекладу Септуагінта з ІІІ — II ст. до н. е.) і

• Новий Заповіт (писання на «койне», загальногрецькій мові елліністичного періоду) — 27 книг, написаних апостолами про життя й вчення Ісуса Христа та поширенням раннього християнства впродовж другої половини I ст.

•  у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; Налічує 50 книг у Новому Заповіті — про спасіннялюдства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.Налічує 27

• Окрім канонічних книг, існують і неканонічні книги (навколо-канонічні), апокриф

2. Структура та тематика книг Старого Заповіту Старий Заповіт[ред. • ред. Код]

Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою.

У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповітпростежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:

«Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»;

«Не рідніться з іншими (язичницькими) народами».

Структура Старого Завіту складається з чотирьох головних груп:

1. П'ятикнижжя Мойсеєве

2. Історичні книги

3. Навчальні (поетичні) книги

4. Пророчі книги

3. Структура та тематика книг Нового Заповіту Новий Заповіт[ред. • ред. Код]

Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.

Окрім самого Євангелія в Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших общин християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.

Остання книга Нового Заповіту — Об'явлення — символічною мовою розповідає: про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто, збудоване Богом; про знищення розпусниці, названої «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — Дияволом

1. 4 Євангелія 2. Книга Історична 3. Послання Апостола Павла 4.Соборні Послання 5.Книга Пророцька

4. Роль Септуаґінти в історії європейської цивілізації

Переклад Біблії являє собою одне з найбільш значущих явищ становлення і розвитку людської цивілізації. Діяльність по перекладу текстів Священного Писання відображає процес поширення християнства по всіх континентах. 

Септуагинти( собрание переводов Ветхого Завета на древнегреческий язык, выполненных в III—I веках до н. э. в Александрии.) в історії європейської цивілізації виявилася вельми серйозною.

По-перше, як справедливо вважає Ван Оф, Септуагинта оказаласьпервим (можливо, одним з перших) перекладом староєврейського тексту на європейську мову. По-друге, якщо вірити легенді, цьому билаперваяиз зафіксованих історією спроб колективного перекладу. По-третє, Септуагинта, що реально існував текст Ветхого Заповіту на грецькій мові, сталапервимпосредническим джерелом, нерідко основним, як для подальших переказів цього твору на самі різні мови Європи, так і для їх порівняльного вивчення. . Септуагинта сыграла важную роль в истории Христианской церкви, став, по существу, каноном Ветхого Завета на греческом языке, с которого впоследствии были сделаны переводы на другие языки, в том числе первый перевод на церковнославянский.