Тема 2. Методи фінансового аналізу.

План.

1. Поняття методу і методики аналізу.

2. Система показників у моделі аналізу.

3. Абсолютні, відносні і середні величини в аналітичних дослідженнях.

4. Традиційні прийоми аналізу.

1. Поняття методу і методики аналізу.

Метод – гр. “дослідження або спосіб пізнання”.

Метод аналізу – спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання і узагальнення впливу окремих чинників на зміну заданих параметрів і динаміку фінансово-господарського розвитку, який передбачає обробку спеціальними прийомами показників плану, обліку, звітності і інших джерел інформації.

Системність передбачає вивчення об’єкту аналізу з врахуванням внутрішніх і зовнішніх зв’язків як частини системи вищого ієрархічного рівня.

Комплексність – розгляд підпунктів діяльності об’єкту, як результату взаємодії усіх стадій фінансово-господарської діяльності в поєднанні з впливом чинників на неї.

Вимірювання – вивчити діяльність підприємства в комплексі і системно; за допомогою вимірювання визначають вплив на діяльність підприємства кожного окремого чинника, одержана інформація за допомогою вимірювання узагальнюється і на основі неї робляться висновки про діяльність підприємства.

Ідентифікація вимірювання і узагальнення є ознаками методу ЕА і знаходять свій прояв у конкретних методиках.

Методика – гр. “узагальнення досвіду, способів, прийомів доцільного здійснення будь-якого завдання”.

Методика – сукупність конкретних неодноразово-вживаних прийомів, способів і засобів, що використовуються у процесі аналізу в попередньо заданій послідовності для досягнення поставленої мети.

Методика– механізм його проведення.

Методика:

• забезпечувальна (мати інформаційну базу) задокументовані інформаційні потоки на паперових і електронних носіях, арсенал прийомів, методів і техніко-комунікаційних засобів аналізу;

• процедурна – структурно-логічні схеми дослідження, які дозволяють проводити ідентифікаційну оцінку і спостереження господарських явищ, що відбуваються на підприємстві.

Методики ЕА можна розділити у три класи:

1. описові методики;

2. нормативні;

3. прогнозні (перспективні).

Описові методики ЕА дозволяють завдяки аналітичному перегрупуванню балансу і фінансової звітності проводити вертикальні, горизонтальні і коефіцієнтні види аналізу.

Нормативні методики дозволяють порівняти фактичний результат аналізу з очікуваними, доведеними або встановленими стандартами або нормами.

Прогнозні (перспективні) дозволяють передбачити поточну діяльність банку, підприємства в близькій і віддаленій перспективі.

2. Система показників у моделі аналізу.

Система показників – опосередкована їх множина у якій кожний показник дає кількісну і якісну характеристику окремої сторони фінансово-господарської діяльності підприємства взаємозв’язку з іншими показниками, але не дублює їх і володіє властивістю зведення і поділу.

Властивість поділу – дозволяє вивчити господарські процеси з певною мірою деталізації.

Спорідненість або доступність дозволяє розкрити єдність показників по мір деталізації.

Зведення – допомагає розробити загальну оцінку за результатами досліджень деталізованих показників.

Більшість показників є уніфікованими і співпадають з показниками планування, нормування і обліку, але система показників ЕА є більш широкою, це зумовлено тим, що вона повинна віддзеркалювати за різними напрямками, досягати різної мети, ідентифікувати вплив різних чинників на діяльність підприємства.

В системі показників аналізу є часткові показники, які утворюються шляхом розкладу, узагальнення чи агрегування, такі показники називаються факторними.

Система факторних показників – сукупність часткових і результативних узагальнюючих показників, що пов’язані одним причинно-наслідковим зв’язком.

Всі показники системи ЕА розраховуються за допомогою розрахункових формул.

Розрахункова формула – спосіб запису взаємозв’язку між факторними показниками і узагальнюючим, який може бути детермінований чи стохастичний.

Детермінований (функціональний) – в кожному значенні факторного показника відповідає визначена не випадкова величина результативного показника.

У фінансовому аналізі розрізняють такі моделі:

• активна модель – фактори входять у вигляді алгебраїчної суми;

• мультиплікативна модель – фактори входять у вигляді добутку;

• кратна модель – у вигляді ділення;

• змішана моделі детермінованого зв’язку – факторні показники пов’язані різною математичною комбінацією.

Якщо на результативний показник впливає більше одного фактора то ця модель називається багатофакторною.

Детерміноване моделювання доповнюється стохастичним зв’язком.

Стохастичний зв’язок – передбачення того, що кожному результативному показнику відповідає множина значень факторного показника. Цей взаємозв’язок показників можна описати у вигляді:

• кореляції;

• регресії;

• дисперсної факторної моделі.