4. Основні етапи розвитку українського театру хi – XVII ст. Тема: Розвиток українського театру

• Укр театр близький до півдня Франції та Італії;

• театр контрастів, усмішки і плачу,

• театр синтетичних форм.

Класифікація за Гаєвським та Лужницьким:

І період. Старовинний театр до 16 ст

А) Первісний, дохристиянський театр.

Б)княжий театр

В)Християнський театр

Г) Літургійний театр

• Початки – в первісному, танково-музичному поетичному мистецтві.

• Найдавніші елементи – міміка, танок, переодягання.

• Мета пісні і танку – естетичний ефект.

• Згодом він дістав богослужебне забарвлення.

• У зв’язку з магією зростала роль слова, яке як сценічне відмежувало його від інших галузей мистецтва.

• У первісному театрі естетичний бік не відокремлювався від магічного, а виконавці – від глядачів.

• Відповідно до народного календаря можна реконструювати первісний сезонний театр.

1. Весняний театр – складався з веснянок, що мали спільні сценічні й тематичні мотиви. Відбувались в суто означений час, визначене місце, при специфічних декораціях та костюмах, визначені дійові особи, слово – діалог, міміка, пантоміма. Тематично веснянки об’єднані мотивом життя, радості, характерна риса – масовість.

2. Літній театр – пов’язаний з потойбічним світом; складався з Мавського Великодня і Купальського свята; є сцена і глядач. Купало з візуально-театрального боку найефектніша і найбільш колоритна драма українського театру.

3. Осінній театр – не позначений специфічними рисами.

4. Зимовий театр – колядки, щедрівки, що вносять новий елемент – маски. Колядники ходили з козою, кобилою, вовком, переодягались у жінок, бо останнім колядувати заборонено. Колядки – це монодрами, а хор – музично-словесний акомпанемент монологу.

Б) Княжий театр.

• Розділився: одна гілка – в народі, і створила пізніший народний театр – весілля, друга – оформилась у княжий, дружинний театр (основа – скоморохи, шпільмани, але українському духу були чужі і театру не створили). Слово «скоморох» (грец.) – майстер жартувати; з’явились з Візантії, носили маски, грали на бенкетах, весіллях, розвеселяли юрбу, ходили з ведмедями, були акробатами. Скоморохи були найдавнішими акторами на українському ґрунті. З кін. 16 століття скоморохи почали зникати. Частково їх ремесло продовжили школярі й мандрівні дяки. Репертуар складався з драматичних поем речитативного характеру в супроводі музичних інструментів (привнесли нові сюжетні мотиви: оборона Батьківщини, служба князю, помста за скривджених).

• Княжий театр передав народному театру своїх персонажів – князь, княгиня, бояри.

В) Християнський народний театр.

• Вісь – весілля, як релігійно-побутова драма. Поява молодого, молодої супроводжується піснями і Зближує весілля з класичними містеріями або трагедіями Софокла з їх творами.

• Весілля і перезва (впровадження до родини нового члена роду). Молоді пасивні, хоча дія обертається навколо них.

Г) Літургічний театр.

• Елементи театральності мала християнська богослужба, що прийшла в Україну з Візантії і Балкан. Слово стало грати головну роль. Є «сцена» (іконостас, місце, де ходять священники) обставлена «реквізитом» (одяг священників, святі книги, вино, хрест, свічки, кадило, ладан, завіса, світло). Християнин родиться, вінчається, вмирає в оформлені літургічної дії. Християнин (людина) є об’єктом, головною дійовою особою є Бог, Ісус Христос, заступником якого є священник; сюжетом – ласка Божа.

• Літургічна дія – це театр містичний, побудований на вірі, і віра велить за допомогою монологу звертатись до Бога, слово велить виконувати жести (хреститися, кланятися, ставити свічки). Літургійна дія вплинула на народний театр і пристосувала його до церковних свят. Івана Хрестителя – Купало.