
- •Специфіка драми як роду літератури. Зв’язок драми з літературою та сценічним мистецтвом.
- •Особливості художньої мови в драмі.
- •Джерела народного театру в Україні. Http://litopys.Org.Ua/istkult2/ikult229.Htm
- •Основні етапи розвитку українського театру хi – XVII ст. Тема: Розвиток українського театру
- •І період. Старовинний театр до 16 ст
- •Іі період. Новий український театр
- •Жанри містерії, міраклю, мораліте.
- •І.Я. Франко про розвиток театру в хvi – XVIII ст. (стаття «Русько-український театр (Історичні обриси)».
- •Особливості інтермедії. Українські інтермедії 2-ї половини хviі – XVIII ст.
- •Шкільна драма в Україні.
- •Українська драматургія 2-ї половини хviі – XVIII ст. («Олексій, чоловік Божий», «Слово о збуреню пекла».
- •Жанрові особливості вертепної драми.
- •11. Кріпацькі театри в Україні
- •12.Творча співпраця і. Котляревського і м. Щепкіна. Роль російського театру в Україні на початку хіх ст.
- •13. Розвиток жанру водевілю. Зародження українського професіонального театру.
- •15. Художня досконалість драми «Наталка Полтавка» і.П. Котляревського та її історико-культурне значення.
- •16.«Москаль-чарівник» і.П. Котляревського як український водевіль. Особливості сюжету й образної системи твору.
- •17.Культурна атмосфера Полтавщини на поч. Хіх ст. Драматургічні спроби в.П. Гоголя-Яновського.
- •18. П’єса т.Г. Шевченка «Назар Стодоля» як історично-побутова драма.
- •20. Відтворення діяльності народолюбної інтелігенції на селі в п’єсі б.Грінченка «На громадській роботі». Традиції і новаторство його драматургії.
- •21. Оригінальні п’єси, переробки та інсценізації м. Старицького. Роль митця у розвитку української драматургії та театру.
- •22. Своєрідність драматургії в. Винниченка. Морально-етична проблематика, конфлікт і характери п’єси «Чорна Пантера і Білий Медвідь».
Основні етапи розвитку українського театру хi – XVII ст. Тема: Розвиток українського театру
Укр театр близький до півдня Франції та Італії;
театр контрастів, усмішки і плачу,
театр синтетичних форм.
Класифікація за Гаєвським та Лужницьким:
І період. Старовинний театр до 16 ст
А) Первісний, дохристиянський театр.
Б)княжий театр
В)Християнський театр
Г) Літургійний театр
Початки – в первісному, танково-музичному поетичному мистецтві.
Найдавніші елементи – міміка, танок, переодягання.
Мета пісні і танку – естетичний ефект.
Згодом він дістав богослужебне забарвлення.
У зв’язку з магією зростала роль слова, яке як сценічне відмежувало його від інших галузей мистецтва.
У первісному театрі естетичний бік не відокремлювався від магічного, а виконавці – від глядачів.
Відповідно до народного календаря можна реконструювати первісний сезонний театр.
Весняний театр – складався з веснянок, що мали спільні сценічні й тематичні мотиви. Відбувались в суто означений час, визначене місце, при специфічних декораціях та костюмах, визначені дійові особи, слово – діалог, міміка, пантоміма. Тематично веснянки об’єднані мотивом життя, радості, характерна риса – масовість.
Літній театр – пов’язаний з потойбічним світом; складався з Мавського Великодня і Купальського свята; є сцена і глядач. Купало з візуально-театрального боку найефектніша і найбільш колоритна драма українського театру.
Осінній театр – не позначений специфічними рисами.
Зимовий театр – колядки, щедрівки, що вносять новий елемент – маски. Колядники ходили з козою, кобилою, вовком, переодягались у жінок, бо останнім колядувати заборонено. Колядки – це монодрами, а хор – музично-словесний акомпанемент монологу.
Б) Княжий театр.
Розділився: одна гілка – в народі, і створила пізніший народний театр – весілля, друга – оформилась у княжий, дружинний театр (основа – скоморохи, шпільмани, але українському духу були чужі і театру не створили). Слово «скоморох» (грец.) – майстер жартувати; з’явились з Візантії, носили маски, грали на бенкетах, весіллях, розвеселяли юрбу, ходили з ведмедями, були акробатами. Скоморохи були найдавнішими акторами на українському ґрунті. З кін. 16 століття скоморохи почали зникати. Частково їх ремесло продовжили школярі й мандрівні дяки. Репертуар складався з драматичних поем речитативного характеру в супроводі музичних інструментів (привнесли нові сюжетні мотиви: оборона Батьківщини, служба князю, помста за скривджених).
Княжий театр передав народному театру своїх персонажів – князь, княгиня, бояри.
В) Християнський народний театр.
Вісь – весілля, як релігійно-побутова драма. Поява молодого, молодої супроводжується піснями і Зближує весілля з класичними містеріями або трагедіями Софокла з їх творами.
Весілля і перезва (впровадження до родини нового члена роду). Молоді пасивні, хоча дія обертається навколо них.
Г) Літургічний театр.
Елементи театральності мала християнська богослужба, що прийшла в Україну з Візантії і Балкан. Слово стало грати головну роль. Є «сцена» (іконостас, місце, де ходять священники) обставлена «реквізитом» (одяг священників, святі книги, вино, хрест, свічки, кадило, ладан, завіса, світло). Християнин родиться, вінчається, вмирає в оформлені літургічної дії. Християнин (людина) є об’єктом, головною дійовою особою є Бог, Ісус Христос, заступником якого є священник; сюжетом – ласка Божа.
Літургічна дія – це театр містичний, побудований на вірі, і віра велить за допомогою монологу звертатись до Бога, слово велить виконувати жести (хреститися, кланятися, ставити свічки). Літургійна дія вплинула на народний театр і пристосувала його до церковних свят. Івана Хрестителя – Купало.