11. Кріпацькі театри в Україні

Зміни в українському суспільстві під імперською владою спричинили появу нових форм театрального життя. Внаслідок запровадження в Наддніпрянській Україні кріпацтв, російського штибу дворяни стали запроваджувати у себе те, що було характерним для побуту російських поміщиків. Перейняли вони, серед іншого, і захоплення кріпацьким театром. Наввипередки, за великі гроші, хизуючись один перед одним, вони наймали іноземних режисерів, хормейстерів, диригентів і доручали їм створити зі своїх обдарованих кріпаків театральні трупи, хори, оркестри. Репертуар кріпацьких театрів був різноманітним: ставилися опери, балети, драми. Особливою популярністю користувалися балетні вистави. Це диктувала як тогочасна мода, так і те, що через переважання іноземного репертуару неосвіченим акторам-кріпакам було сутужно говорити чужою мовою. Крім того, постановка балетних вистав давала можливість господарям маєтків вразити гостей розкішшю декорацій. Актори-кріпаки грали в театрах з примусу. До багатьох вистав музику також писали композитори-кріпаки.

У Наддніпрянській Україні було чимало кріпацьких театрів, розташованих у поміщицьких маєтках. Серед найвідоміших були театри в с.Кибинці на Полтавщині у маєтку Д.Трощинського та в с.Качанівка на Чернігівщині у поміщика Г.Тар­нав­ського. До маєтку Тарнавського на театральні вистави приїздили М.Гоголь, М.Маркевич, М.Максимович. У повісті «Му­зи­кант» театр описав Т.Шевченко, який був добре знайомий з господарем театру та його акторами. Театр поміщика Д.Ширая з с.Спиридонова Буда на Чернігівщині неодноразово гастролював у Києві та в інших містах Наддніпрянщини.

Кріпацький театр за характером і змістом залишався розвагою замкнутого кола людей, панською примхою. Однак незважаючи на це він готував кадри професійних акторів, створював підґрунтя для подальшого розвитку театрального мистецтва. Сприяло цьому також і те, що деякі поміщики, бажаючи заробити гроші на талантах своїх кріпаків, посилали театральні трупи гастролювати в містах. Але талановиті актори були абсолютно безправною «хрещеною власністю» господарів. Коли вистава не подобалася власникові, він міг її припинити або просто дати актрисі прямо на сцені ляпаса і наказати висікти різками. За мовою і репертуаром кріпацький театри не були українським

Де ще були кріпацькі театри На Полтавщині відомі театр Трощинського в селі Кибинцях та театр Гавриленка в маєтку Озерки Кобеляцького повіту – мурований будинок з трьома ложами і партером, в якому грав М. Щепкін, вже бувши артистом Малого театру в Москві. На південній Курщині, біля Суджі, кріпацький театр був у графа Волкенштейна, на Чернігівщині в Ляличах – у графа Завадовського. На правому березі Дніпра бавились театром і деякі ополячені магнати, запроваджуючи не так польські, як французькі театральні моди. У Шклові це був генерал Зорич, колишній фаворит Катерини ІІ. Вроджена музикальність українців у поєднанні з потребою вишуканої домашньої розваги обмеженого кола його глядачів сприяють тому, що співи і танці визначають своєрідність кріпацького, так само як і всього українського театру. Якщо в Росії найвідомішим був кріпацький театр у підмосковному маєтку графа Шереметьєва, де «хохли давали опери», то в Україні найзначнішим – кріпацький театр малоросійського поміщика Дмитра Ширая в селі Спиридонова Буда. Цей театр успішно гастролював містами України, що мало велике значення у процесі формування українського світського театру. На помостах кріпацького театру графа Волкенштейна розпочав свою акторську кар’єру М. Щепкін. Для кріпацького театру Трощинського писав свої п’єси Василь Гоголь, зокрема, комедію «Простак», відзначену П. Кулішем та І. Стешенком. Д. Антонович вважає, що «як до семинарій на Московщині шкільний театр було занесено з України, то тим самим можна вважати, що на Московщині театр постав і розвинувся під українським впливом з української шкільної драми. Навпаки, кріпацький театр, занесений з Московщини на Україну, як річ чужа, не міг відограти тут рішаючої ролі. І на Україні свіцький український театр зародився не на селі, не в панському дворі, а у місті, де доживав віку старий шкільний театр і назрівала потреба переходу до театру свіцького» . Поміщук Будлянський Княжніна Дідона Вперше ставили українські п’єси театр Хорвато, село Головчино під Харковом. Режиссера брав із трупи Штейна. Фактично був міським професіональним театром на чолі якого стояв антипренер. Іноді сценічна освіта акторів кріпаків була вища ніж у приват.мандрівних трупах.