4 курс 1 семестр / управління страхуванням в діяльності АТП / дз / МН-4-, праткикум

Тема . Страхові ризики та їх оцінювання.

2. Визначення доцільності страхування ризиків.

Оцінка ризиків - це визначення кількісним або якісним способом ступеня ризику. Важливо встановити, як впливає на результати діяльності конкретний вид ризику і які його наслідки, причому спочатку варто оцінити можливість того, що яка подія дійсно відбудеться, а потім - як вона вплине на економічне положення підприємства.

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також чинники, що впливають на рівень ризику при виконанні визначеного виду діяльності. Звичайно, якісний аналіз підприємницького ризику проводять на стадії розробки бізнес-плану. При кількісній оцінці ризику використовують статистичний метод оцінки, метод експертних оцінок, використання аналогів.

За допомогою статистичного методу оцінки ризику на основі розрахунку дисперсії, стандартного відхилення і коефіцієнта варіації можна проаналізувати динаміку прибутків, за деякий проміжок часу.

Експертний аналіз може бути реалізований шляхом опрацювання думок досвідчених підприємців і спеціалістів. При використанні аналогів застосовується база даних про ризик аналогічних проектів, дослідницьких робіт. Отримані в такий спосіб дані опрацьовуються для виявлення залежностей із метою урахування потенційного ризику при реалізації нового проекту або угоди.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стана підприємства - один із самих припустимих у даний час методів оцінки ризику для підприємницьких структур. Фінансовий стан фірми - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, що відбивають наявності, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо пропорційне: як тільки підприємство стає фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стана підприємства є одним з елементів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.

Ризик поєднаний з ймовірністю загибелі або пошкодження об’єкта, взятого на страхування.

При ймовірності 1 існує 100%-на гарантія того, що певна подія станеться, а при ймовірності 0 можна стверджувати про неможливість її настання. Чим менша вірогідність ризику, тим легше та дешев­ше можна організувати його страхування. Значна ймовірність ризику передбачає дорогий страховий захист.

Вимірювання невизначених ризиків найчастіше здійснюється розрахунком показників імовірності їх появи. Виділяють математичну, статистичну та експертну ймовірність.

Тема 4. Страховий ринок.

5. Що є об’єктом страхового ринку?

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності.

11 . Які основні методи регулювання страхових правовідносин ?

У світі існує три типи систем страхового регулювання. Домінуючою є система, коли регулювання страхування здійснюють на рівні вищих органів виконавчої влади (Японія, Німеччина, Швеція, Великобританія). Другий тип – дуалістична побудова системи нормативних актів, коли деякі аспекти страхування регулюються на національному рівні, але основні нормовстановлюючі повноваження передають місцевим (територіальним) органам влади (Канада). Третій тип – відсутність національного законодавства у сфері страхування та регулювання страхових відносин тільки на рівні місцевої влади (США).До функцій державного управління відносять планування (прогнозування), організацію, регулювання, кадрове забезпечення й контроль економіки країни або окремих її галузей . Необхідність державного регулювання страхової діяльності як однієї із складових державного управління економікою визначаються такими чинниками: страхування забезпечує сталий розвиток суб’єктів економіки шляхом компенсації збитків при настанні страхових випадків і є ефективним механізмом ринкової економіки; страхування забезпечує суб’єкти економіки інвестиційними засобами; страхування взаємодіє з багатьма суб’єктами економіки й громадянами, забезпечуючи соціальну стабільність суспільства. Невиконання зобов’язань, визначених у договорах страхування, порушує соціальну рівновагу, претензії щодо невиконання зобов’язань пред’являються державі. При державному регулюванні страхової діяльності використовуються і певні методи державного регулювання. Залежно від форми впливу виокремлюють такі групи цих методів: непрямі (ринкові), що регламентують поведінку суб’єкта ринку у визначеному державою напрямі шляхом створення певного економічного середовища (інструменти фіскальної, тарифної, цінової, кредитної, грошової, бюджетної, інвестиційної тощо економічної політики, а також методи морального переконання); прямі, що безпосередньо діють на суб’єкти ринку (адміністративно-правові, економічні інструменти – нормативно-правові акти, державні плани, програми, ліцензії, квоти тощо) [6 ]. Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою: 1) законодавчої бази; 2) нагляду за страховою діяльністю.