Стратегічний менеджмент страхової діяльності виконав : студент групи МН-4-

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін. Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності як у виробничій сфері, так і сфері послуг. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм страхового захисту підприємницьких структур. Йдеться про наявність об’єктивних­ передумов для виходу страхування на перший план у системі забезпечення економічної безпеки юридичних осіб і громадян у разі стихійного лиха, нещасного випадку та інших непередбачених обставин.

Більшість авторів наукових публікацій ототожнюють або тісно пов’язують стратегію з довгостроковим плануванням.

Сутність стратегії можна узагальнено висловити як докладний, усебічний комплексний план, призначений для забезпечення реалізації місії організації. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Стратегія організації – це генеральний план дій, що визначає пріоритети завдань, ресурси і послідовність кроків по забезпеченню місії страховика. Завдання стратегії страховика – забезпечити впровадження інновацій в організацію роботи компанії з врахуванням пошуків кращого варіанту використання потенціалу стосовно до трансформації зовнішнього і внутрішнього середовищ. Опрацювання стратегії налаштовується на пошуки переваг компанії перед конкурентами.

Стратегія не може бути незмінною. Вона повинна передбачати можливість реагування на зміни, що привносяться реальним економічним розвитком. З досвіду відомо, що дуже рідко вдається заздалегідь з 100% точністю передбачити розвиток компанії на тривалий період.

Практика вносить суттєві корективи в обсяги продаж страхових послуг, їх асортимент, рівень збитковості страхових операцій. Не можливо з великою точністю передбачити й державну політику щодо розвитку страхового ринку.

Складовими стратегічного менеджменту є, зокрема, місія організації, аналіз та діагностика, прогноз, цілі організації, стратегії, плани.

Місія компанії – головна мета, яка визначає причину існування організації, в т. ч. і страхового спрямування. Правильне визначення місії є надзвичайно важливим, оскільки від цього залежить статус і структура організації, її потреба в ресурсах, орієнтація на певні продукти ( послуги) та ринки збуту).

Аналіз виконує три функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну.

Наслідком стратегічного аналізу має бути системна модель досліджуваної компанії чи її окремого підрозділу.

Здійснення якісного аналізу потребує доброго методичного забезпечення. Важливою складовою опрацювання стратегії страховика є прогнозування розвитку компанії.

Упроцесі цієї роботи важливішим є визначення:

-цілей і відповідних їм напрямків розвитку компанії;

-окреслення очікуваних економічних, фінансових і соціальних наслідків розвитку компанії;

-формулювання заходів та визначення їх черговості і необхідних ресурсів для досягнення прогнозних наслідків і т.д.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення.

Стратегічний план приблизно кожні півроку доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин.

Цілі – це конкретизація місії організації у формі, яка доступна для управління їх реалізацією.

Етапи стратегічного менеджменту:

Визначення сфери бізнесу та місії компанії.

Трансформація місії компанії в окремі цілі діяльності. Визначення стратегії досягнення цілей діяльності. Розробка і реалізація стратегії.

Оцінка діяльності і запровадження коригуючих систем управління.

Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації - це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети її існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною метою останньої. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, досяжна, сприяє підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних наслідків.

•У практиці страхового менеджменту широко використовується стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний процес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнтованих на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацювання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

•Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятливих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в законодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посередницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб'єктів страхового ринку. Очевидно, що все це потребує постійного збору та аналізу великого обсягу інформації про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні ринки, послуги та інші чинники.

•Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи економічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, структурні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних і фізичних осіб тощо.

•Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, реформу пенсійного забезпечення та медичного обслуговування населення,

залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, здійснення протиінфляційних заходів, раціоналізація оподаткування як страхувальників, так і страховиків, упорядкування відсоткових ставок, валютних курсів, налагодження фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Водночас мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.

•Формування стратегії страхової компанії можна представити як послідовність наступних кроків:

•1)Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища;

•2) Виділення основних бізнес-процесів;

•3) Визначення місій та цілей;

•4) Розробка системи показників оцінки;

•5) Розробка стратегії – а) план дій по кожному з основних бізнес- процесів; б) зведення окремих планів у єдиний майстер-план (стратегію)

•В діяльності страхової компанії можна виділити декілька основних напрямків роботи або бізнес-процесів. Тобто, сукупностей однорідних операцій які слід виконати для того, щоб страхова компанія могла надавати якісні страхові послуги та ефективно функціонувати.

Визначивши ці сфери діяльності (бізнес-процеси), описавши їх та знайшовши найоптимальніші методи їх виконання можна значно підвищити ефективність роботи компанії в цілому. Відповідно, і формування стратегії страхової компанії має проходити шляхом постановки цілей по кожному з основних бізнес-процесів та розробки комплексу дій по досягненню цих цілей. Також необхідно забезпечити узгодженість як цілей кожного з бізнес- процесів та і комплексів дій у кожному з бізнес-процесів.

•Основними бізнес-процесами страхової компанії є: продажі або залучення нових страхувальників (організація агентської мережі, власних офісів, представництв, управління збутом); перестрахування; врегулювання збитків; андеррайтинг; розміщення страхових резервів, управління фінансовою діяльністю; підтримуючи функції (транспортний відділ, служба безпеки, юридичний відділ, тощо). Серед підтримуючих функцій слід особливо виділити: методологію страхової діяльності та актуарні розрахунки.

•Бізнес-процеси значно відрізняються у різних страхових компаній. Наприклад, якщо ми візьмемо три страхові компанії, одна з яких спеціалізується на страхуванні авіаційних ризиків, друга є дочірньою структурою великого банку та переважно страхує ризики цього банку, та третю, як спеціалізується на наданні послуг страхування населенню через власну розгалужену мережу представництв, то бізнес процеси у всіх цих компаній будуть зовсім різними та їх важливість для самої компанії теж буде різною. Наприклад, для першою страхової компанії найважливішими будуть договори перестрахування; для другої важливі андеррайтинг та врегулювання збитків, а для третьої всі основні бізнес-процеси будуть мати приблизно однакове значення.

Таким чином, формування стратегії страхової компанії можна представити як процес розробки комплексу дій по вирішенню проблем, що існують у кожному бізнес-процесі та подальшому його вдосконаленні. Окремі плани мають бути погоджені один з одним та мають бути зведені у єдиний майстер-план, якій і називається стратегією. Подальші кроки у напрямку розробки проблем стратегічного менеджменту страхових компаній можуть бути спрямовані на визначення основних джерел конкурентних переваг страхових компаній та розробку інструментарію формування стратегії страховика. Такій інструментарій може включати в себе розробку загальних принципів та моделей оптимізації ключових бізнес-процесів страхової компанії, які мають враховувати специфіку страхового бізнесу.