4 курс 1 семестр / управління інноваціями / дз / МН-4- практикум 12.11.20

Тема 6: “ Інфраструктура ринку інновацій ”

3. Інформаційна інфраструктура.

Інформаційна інфраструктура – система інформаційної техніки і технологій, електронного зв'язку, інформаційного обслуговування, які забезпечують інформаційну діяльність у суспільстві. Інформаційна інфраструктура – частина наукової, виробничої та соціально-економічної структури, яка є матеріальною основою всебічного інформування наукових досліджень, а також виробничої діяльності.

Причина виникнення інформаційної інфраструктури – неспроможність традиційної системи науково-інформаційних комунікацій (на основі публікацій, особистих контактів учених, наукових конференцій тощо) комплексно забезпечити науковою інформацією зацікавлених у цьому фізичних і юридичних осіб, значні витрати часу на пошук необхідної інформації, низька ефективність такої діяльності, великі й непродуктивні витрати на науково інформаційні процеси (написання книг статей, звітів, їх публікацію, збереження, обробку, пошук та ін.). При розробці, наприклад, технології виробництва інтегральних схем використання лише такого компонента, як силіконове з'єднання, змушує звертатися до 130 і більше різних довідників. Через недосконалість інформаційних комунікацій дублюються науково-дослідні роботи, втрачаються і старіють результати НДДКР, що призводить до значних економічних збитків, які сягають майже 20% витрат на НДДКР. Матеріальна основа вирішення цієї проблеми – використання сучасних комп'ютерів (п'ятого покоління), світових комп'ютерних мереж, інформаційного обслуговування, що дає змогу зосередити інформацію у блоках пам'яті цих комп'ютерів і видавати її кожному, хто має сучасний переносний комп'ютер, телефонний апарат або телевізор. Тому першим кроком до створення інформаційної інфраструктури є переведення всіх інформаційних потоків у форму машиночитання та її видання у вигляді тематичних випусків на магнітних стрічках.

2. Інноваційні посередники.

Інформаційно-інноваційні посередники спеціалізуються на наданні інформаційних послуг. Вони створюють бази даних щодо попиту і пропозиції на нововведення. Автори або власники інноваційних продуктів залишають у базах даних відповідну інформацію з переліком техніко-економічних показників. Підприємства (організації), зацікавлені в придбанні і впровадженні нових розробок, звертаються із запитом до інноваційного по-середника щодо нововведень у сфері їхньої економічної діяльності. У випадку збігу попиту і пропозиції інноваційний посередник поєднує продавців і покупців й одержує за це комісійні у вигляді певної частки від суми контракту. Діяльність інноваційних посередницьких структур здійснюється шляхом аналізу науково-технічної та інноваційної діяльності, тенденцій розвитку ринку інновацій і ділової активності, надання послуг щодо започатку-вання і впровадження інноваційних проектів, трансферу технологій, інформаційно-консал-тингової допомоги власникам нововведень, венчурним фірмам і споживачам інноваційної продукції стосовно захисту їхніх інтересів і максимізації ефективності їхньої діяльності

Можна констатувати, що інноваційні посередники виступають сполучною ланкою між усіма учасниками ринку як з боку попиту, так і з боку пропозиції інноваційних продуктів, сприяють прискоренню їхнього проходження на всіх стадіях життєвого циклу інновацій, зниженню ризиків венчурних інвестицій за рахунок орієнтації на споживачів і налаго-

дженню інформаційних, фінансових, кадрових і матеріально-технічних потоків.

Інноваційні посередники виконують усі функції інновацій-ного менеджменту, що дає змогу винахідникам сконцентрувати зусилля на науковій діяльності, делегуючи фахівцям роботу з просування розробок