Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт управління

1. Сутність інноваційного менеджменту і його розвиток.

2. Менеджери в інноваційній сфері.

3. Задачі і функції інноваційного менеджменту.

4. Керування інноваціями.

5. Технологія і методи інновацій.

1.Інноваційний менеджмент - управління розвитком - необхідний для

збереження і підвищення ефективності організації в мінливих умовах. Передбачає планування, організацію, мотивацію і контроль нововведення.

Зміст інноваційного менеджменту можна розглядати в трьох аспектах:

наука і мистецтво керування інноваціями, вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень в інноваціях, апарат керування інноваціями.

Як наука і мистецтво керування ІМ базується на теоретичних положеннях

загального менеджменту.

Як вид діяльності і процес прийняття управлінських рішень інноваційний

менеджмент являє собою сукупність процедур, що складають загальну технологічну схему керування інноваціями на ІП. Прийняття управлінських рішень складає суть діяльності менеджера в інноваційній сфері. Як вид діяльності інноваційний менеджмент припускає розподіл задач і закріплення процедур за їхніми конкретними виконавцями – керівниками різного рівня.

Як апарат керування ІМ припускає структурне оформлення інноваційної

сфери і включає:

По-перше, систему керування інноваціями, що складається зі спеціалізованих органів керування;

По-друге, інститут менеджерів – керівників різних рівнів.

Можна виділити чотири етапи розвитку інноваційного менеджменту:

факторний підхід, функціональна концепція, системний і ситуаційний підходи.

Для етапу факторного підходу характерний розгляд науки і техніки як одних з найважливіших факторів розвитку економічного потенціалу країни.

Функціональна концепція розглядає інноваційний менеджмент як сукупність

управлінських функцій і процесів прийняття управлінських рішень. Базується вона на раціональному поділі праці в управлінні інноваціями.

Системний підхід до них припускає розгляд ІП як складної організаційної

системи. Системний підхід забезпечує динамічний облік усієї безлічі факторів, що впливають на управлінське рішення, і розгляд їх у взаємному зв'язку з зовнішніми і внутрішніми тенденціями інноваційного середовища.

Сучасна ситуація в інноваційній сфері вимагає істотної трансформації

поглядів на інноваційний менеджмент, тому що значні зміни перетерплює сам об'єкт управління. Інноваційні процеси здобувають перериваний характер, підвищується комплексність розв'язуваних проблем і їхня залежність від швидко змінюючихся зовнішніх факторів.

Трансформація представлень про проблеми інновацій в сучасних умовах

забезпечила розвиток ситуаційного підходу до них. Такий підхід синтезує

досягнення кожної з перерахованих концепцій для конкретних інноваційних

ситуацій.

2. Специфіка інноваційних процесів як об'єктів управління припускає

особливий характер праці менеджерів у цій сфері і вимоги, пропоновані до них.

Праця менеджера носить високотворчий характер, вимагає різнобічних знань,припускає схильність особистості до аналітичної діяльності й уміння

концентруватися у визначені моменти часу на конкретних проблемах на конкретних проблемах. Тому що основним предметом праці менеджера є науково-технічна й управлінська інформація, то обов'язковою умовою його ефективної роботи виступають знання сучасних інформаційних технологій у керуванні інноваціями та уміння користатися ними. Можна виділити три категорії вимог до професійної компетенції менеджера інноваційного підприємства:

– Знання в області теорії і навички в сфері практики керування;

– Комунікабельність і уміння працювати з людьми;

– Компетентність в області спеціалізації інноваційних підприємств.

Перша категорія вимог припускає наявність у менеджера спеціальної підготовки в області теорії керування, знань основ сучасної макро- і мікроекономіки, загальної теорії прийняття управлінських рішень, уміння застосовувати економіко- математичні методи для оптимізації рішень, навичок роботи на ПЕВМ як у локальному, так і в мережних варіантах. З огляду на динамічний характер розвитку сучасної теорії і практики, обов'язковою властивістю менеджера в інноваціях повинна бути схильність до постійного підвищення професійної кваліфікації.

Склад повноважень менеджера установлюється відповідно до прийнятої на

інноваційному підприємстві системою поділу праці і спеціалізації управлінських кадрів. Існує два види поділу праці М:

- горизонтальний поділ праці в М зв'язано зі спеціалізацією М переважно

по функціональній ознаці.

- Вертикальне – залежить від характеру здійснюваних інновацій,

масштабів ІД, її галузевої приналежності. На Іпр можна виділити три ієрархічних рівні М: вищий (керівник ІП, його перші зам. по функціональних областях діяльності), середній (керівники підрозділів і адміністративних органів ІПр) і нижчий (керівники творчих груп, виробничих ділянок).