Професійна мова економістів

отриманні враження про первинний науковий текст загалом, його проблематику і структуру.

Уважне прочитання, поглиблений аналіз. Мета – детальний «розбір» первинного наукового тексту, виключення несуттєвих даних або елементів, щоб отримати чітке уявлення про об’єкт своєї роботи, її властивості, переваги й недоліки, мету твору, застосовані методи, основні результати й висновки автора, ступінь реалізації й галузі застосування даних із першоджерела. Важливо відзначити протиріччя, дискусійність положень у реферованому науковому тексті.

У процесі аналізу тексту відбувається оцінка важливості складників з погляду доцільності їх використання в рефераті. Передусім виділяються такі елементи:

–факти, що неодмінно мають бути відображені у рефераті;

–нові ідеї й гіпотези, експериментальні дані, нові методики, оригінальні конструкції, якісно нові явища, процеси тощо. Ця група елементів підлягає максимальному відображенню в рефераті; тут допустимі лише текстові скорочення без втрати інформації, наприклад, заміни ускладнених конструкцій роздумів більш лаконічними фразами;

–дані, що не є принципово новими: традиційні методи, загальновідомі формулювання, цифровий матеріал тощо, які подають у рефераті вибірково, залежно від значення й мети реферування, і які можуть бути представлені в узагальненому й анотованому вигляді;

–аргументи, пояснення, приклади та інша інформація роз’яснювального й ілюстративного характеру (як правило, їх або не включають у реферат, або подають в анотованому вигляді).

–При написанні рефератів рекомендується використовувати основні способи реферативного викладу тексту, а саме:

–Цитування, тобто дослівне відтворення фрагментів первинного наукового тексту;

–Перефразування, що передбачає часткову зміну (скорочення, об’єднання, заміну, згрупування та інші подібні процедури) окремих фрагментів текстів

основного жанру; заміщення – заміна фрагменту тексту (речення загалом, його частини, словосполучення чи слова), якщо це не спотворює зміст наукового тексту.

Саме заміщення забезпечує ясність, зрозумілість, доступність думки. Найчастіше цей спосіб використовують у тих випадках, коли в реферат входять речення зі словами на зразок такі, подібні, вищезазначені, розглянуті раніше

тощо, значення яких необхідно розкрити, інакше зміст не буде зрозумілим читачеві, викликаючи одразу додаткові запитання: хто? що? та який? та ін. У такому разі в тексті первинного наукового тексту відшукують фрагмент, за допомогою якого здійснюють необхідну заміну в рефераті.

Як і більшість наукових текстів, реферат складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Увступі необхідно прокоментувати тему реферату: визначити її місце у проблематиці науки, обґрунтувати актуальність, сформулювати мету роботи.

В основній частині викладають головні положення теми, вилучені з прореферованих праць. Потрібно прагнути до якомога повнішого розкриття теми, показу різних її аспектів.

Увисновках роблять короткий підсумок, вказують напрямки практичного застосування описаної інформації.

Важливе значення при написанні будь-якої наукової роботи має структурування тексту, а також його мовностилістичне оформлення. У наукових текстах студентів трапляється багато порушень, які потребують особливої уваги. Для уникнення таких поширених недоліків потрібно запам’ятати деякі правила.

Типові мовностилістичні недоліки студентських наукових текстів

Типовим мовним недоліком студентських наукових текстів залишається суржик (дослівно «сурожь» — суміш різних зерен із житом), тобто неконтрольоване змішування кількох мов: тезиси (слід – тези), накінець (отже),

опреділити (визначити), примінити (застосувати), вияснити (з’ясувати), звідки витікає (звідки випливає), аргумент не викликає довір’я (довіри), в кінці кінців (зрештою, нарешті), прояв (вияв), дає можливість (дає змогу), основується

(ґрунтується) тощо.

Потрібно запам’ятати, що в українській мові немає прикметника приналежний і похідного іменника приналежність, принаймні великий тлумачний словник не фіксує цих мовних одиниць.Нормативними відповідниками названих лексем є належний і належність.

Чільне місце в ненормативному слововживанні, а точніше, у виборі правильної граматичної форми посідають прикметники із сумнівними закінченнями -ий чи -ій та похідні від них прислівники на -о чи -ьо. Лексеми

природний (природно), зворотний (зворотно) належать до твердої групи, тому завжди мають флексії -ий (-о), натомість дорожній (дорожньо – у складних прикметниках: дорожньо-транспортний) – прикметник м’якої групи і пишеться із закінченням -ій.

Так, для позначення того, що визначено або заплановано для виконання,

треба вживати лексему завдання: відповідальне завдання, поставити завдання, розв’язувати завдання, завдання колективу, тоді як терміном задача позначати лише питання, переважно математичного характеру, яке розв’язується за допомогою обчислень за певною умовою: алгебраїчна задача, задача з хімії, задача на доведення. Уява – це здатність змальовувати, відтворювати кого-, що-

небудь у думках, свідомості; фантазія: багата уява, уява письменника; уявлення

(рос. представление) – відомості про що-небудь, розуміння, поняття: мати уявлення про філософію, помилкове уявлення.

Безпідставне і надмірне опредмечування ознак та дій (часто вживані віддієслівні та відприкметникові іменники) призводить до надмірного лаконізму, виклад втрачає динаміку, легкість, жвавість, погіршується його сприйняття та розуміння: вивчення питання про співвідношення і функціонування потребує певного розмежування.

Деяким студентським науковим роботам притаманна і така вада, як багатослів’я – невміння лаконічно висловити думку. Наприклад: посідати домінуючу позицію замість переважати; слугувати засобом вираження замість виражати, слугувати причиною виникнення труднощів замість перешкоджати

тощо. Багатослів’я виникає через обмежений, немобільний запас активної лексики, через невміння або небажання називати речі своїми іменами, узагальнювати, відділяти головне від другорядного.

Одним із поширених виявів багатослів’я є тавтологія. За спостереженнями П. Селігея, наукова тавтологія може бути або повною, або частковою, але завжди безглуздою, як солома солом’яна, як-от: процесуальний розвиток, концептуальна теорія, прогресуючий еволюціонізм, репрезентативно представлений тощо.

О. Семиног наголошує, що виразність мови наукової прози забезпечують точність і стислість вираження думки за максимальної інформативної насиченості слова. Саме тому важливо уникати недоречного в науковій мові плеоназму (вживання однозначних слів та словосполучень): спільна співпраця, реальна дійсність, на початку розділу ми почали аналізувати, ця проблема досліджувалася у багатьох дослідженнях тощо.

Молоді науковці часто захоплюються так званою «орнаментальною прозою», специфічна риса якої полягає в тому, що в ній образність стилю помітно переважає над послідовністю викладу та новизною думки. Почуттєвий, естетичний компонент сприйняття переважає над раціональним. Треба пам’ятати, що нові епітети й оригінальні метафори відволікають увагу від змісту, заважають оцінити його логічну структуру.

На заваді в науковій мові може стати і не врахована молодим науковцем багатозначність. Багатозначний мовний вислів – це вислів, який може мати різні предметні та смислові значення. Більшість мовних висловів є багатозначними. У природній мові це явище називається омонімією. Коли щось називають новим, то одразу навряд чи буде зрозуміло, про що йдеться: про нову традицію, яка щось заперечує, чи лише про новий етап, який є розвитком попереднього. Така багатозначність слова новий може спричинити суттєві помилки і непорозуміння. Як приклад наведемо міркування, за допомогою якого людина з новатора перетворюється на консерватора: Він підтримує усе нове.

Однак, як відомо, нове – це забуте старе. Отже, він підтримує усе старе, що

було забуте.

Багатозначність – це характерна риса будь-якої природної мови. Це явище не є недоліком, однак неуважне ставлення до цього явища може призвести до логічної помилки.

Загальним правилом будь-якої комунікації є вимога заборони у міркуваннях комунікантів зміни значень (як предметних, так і смислових) мовних висловів, скільки б разів вони не повторювалися. У логіці це правило отримало назву правила однозначності. Щойно воно порушується, виникає логічна помилка, яка називається «еквівокація». Логічна помилка «еквівокація» наявна, наприклад, у

такому міркуванні: Рух вічний; ходіння до університету – рух; отже, ходіння до університету вічне.

Поширеною вадою студентських наукових текстів є неточність і неясність висловів.

Неточний мовний вислів – це вислів, предметне значення якого неможливо чітко визначити. Такі мовні вислови відсилають нас до нечітко визначеного класу предметів або до класу, межі якого неможливо встановити.

Неясний мовний вислів – це вислів, смислове значення якого неможливо чітко визначити. Прикладом неточного й неясного слововживання є залучення до тексту без пояснень та уточнень слова гра. Його смисл позбавлений визначеності, оскільки важко сказати, чи кожна гра має правила, чи в кожній грі є переможці та переможені тощо. Водночас важко встановити і предметне значення цього поняття. Якщо брати до уваги лише діяльність людини, то тоді грою вважають спортивні ігри, дитячі ігри, мовні ігри, працю акторів тощо.

Також при написанні наукової роботи треба уникати:

–розмовного стилю і сленгу (у письмових роботах вони недоречні, в усному виступі в незначній кількості – можливі);

–зайвого гумору, іронії, дошкульності, критиканства;

–незрозумілих абревіатур і скорочень без їхнього пояснення; недоцільно використовувати абревіатури і скорочення в заголовках, рубриках;

–мовних штампів. Без спеціальної термінології неможлива жодна наукова

праця, але варто стежити за точністю в передачі думки. Не втрачайте почуття міри, не пишіть довгі складні речення із заплутаними конструкціями, з використанням наукоподібних слів, псевдонаукового стилю (часто саме такі претензійні та малозрозумілі слова використовують неправильно, і вони затуманюють смисл, знижують якість дослідження);

–надмірного використання дужок (зловживання ними означає, що дослідник працює «неритмічно», зайвий раз нагадує про подробиці й уточнення другорядного значення), знижується ясність;

–чоловічого «шовінізму» в мові, зокрема науковій (неточність знання і зловживання чоловічим родом при з’ясуванні, хто «автор(ка)» чи «дослідник», «він» чи «вона»; треба перевіряти ініціали авторів досліджень, на які доводиться покликатися);

–наказовості, повчальності. Надмірне чи несуттєве вживання слів повинно, має, необхідно тощо часто надає тексту зобов’язуючого відтінку;

–тавтології: стежити за тим, аби одне й те ж слово (навіть поняття) не повторювалося надто часто. Слід використовувати синоніми, зазирати у словники.

Студентські наукові дослідження засвідчують, зокрема, і такі типові помилки в абревіатурах та скороченнях:

–Автор часто, вживаючи абревіатури та скорочення на кшталт вуз, районо, зам., ст., не усвідомлює їх іншомовності та необхідності перекладу.

–Абревіатури типу ООО, ОАО, ЗАО, МЧС, ФРГ, ГОСТ, ГСТУ потребують розшифрування та перекладу кожного компонента. У текстах трапляються абревіатури вузької спеціалізації, до яких редактор повинен бути особливо уважним. Треба з’ясувати, наприклад, що таке ДСТУ, ДМБ, щоб уникнути можливої помилки.

Комп’ютерний переклад додає своїх помилок: див. замість см. (сантиметри); ін. перемоги замість пр. перемоги (проспект). У тексті з молекулярної фізики комп’ютер у формулах латинську літеру и скрізь може замінити на та. Якщо в тексті трапляється назва організації Міжнародна комісія з висвітлення (СІЕ),

автор має спочатку з’ясувати повну англійську назву, потім звернутися до кваліфікованого перекладача або довідкових джерел.

Аналізуючи наукові роботи студентів, фіксуємо і деякі недоречності та помилки при перекладі власних імен. Зокрема, не завжди впадає у вічі автора помилка в ініціалах. Але А. А. Петров (російський варіант) може бути Анатолієм Андрійовичем, Олександром Олексійовичем або Олексієм Аркадійовичем. Треба пам’ятати, що змінюються ініціали при перекладі російських імен Николай, Никита, Екатерина, Елена та інших, і потрібно звертатися до першоджерел або довідкової літератури. Помилка може також трапитися при перекладі прізвищ. Наприклад, розбіжність у відмінюванні прізвищ у російській та українській мовах може призвести до «зміни статі людини». Перекладаючи словосполучення работы А. Н. Шумейко, необхідно знати – це чоловік чи жінка (праці Шумейка чи Шумейко).

Для молодих науковців, особливо технічного напряму, які здебільшого мають справу з російськомовними джерелами, характерне неправильне вживання дієприкметників (навіть утворення власних за російською моделлю). У текстах трапляються виконуєма робота, розробляєма проблема, результуюча функція, інтегруючий показник, спливаюча палітра, використовуваний прилад, відображуваний матеріал, застосовуваний метод тощо.

Посиленої уваги автора наукового тексту потребує цифровий ряд. При скануванні він може зазнавати певних змін. Такі помилки в наукових виданнях є неприпустимими. Часто в текстах цифра 30 передається, як ЗО, 111 – як III, 6 – як б,8 – як о та ін.

Мова наукової роботи має відзначатися точністю, ясністю, лаконічністю викладу. Спеціальні терміни необхідно вживати в їх конкретному значенні. Структура речень повинна бути прозорою, легкою для розуміння, а не громіздкою, що заважає сприйняттю матеріалу. Недоцільними є використання конструкцій розмовного стилю, виклад матеріалу від 1-ї особи однини, вільне скорочення тощо. Як влучно зазначає Т. М. Мажарова: «Кожен, хто береться за створення наукового тексту будь-якого жанру, має бути в душі бодай на часточку

«філологом».

 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Що Ви розумієте під поняттям «реферат»?

2.Як поділяють реферати за кількістю реферованих джерел?

3.Назвіть види рефератів за повнотою викладу інформації.

4.Як поділяють реферати за укладачами?

5.З яких структурних елементів складається реферат?

ТИПОВИЙ ЗРАЗОК РЕФЕРАТУ

Зразок оформлення титульної сторінки реферату

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра мовної та психологопедагогічної підготовки

РЕФЕРАТ

З історії розвитку наукового стилю

Виконав(-ла) студент(-ка) 12 групи ФЕФ

(прізвище, ім’я, по батькові) Перевірила викладач

(прізвище, ім’я, по батькові)

Одеса – 2016

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Підготуйте список літературних джерел, необхідних для розкриття запропонованих тем реферату.

1.Наукові версії вчених про походження української мови.

2.Функції мови в економічній науці.

3.Види економічних словників.

4.З історії розвитку наукового стилю.

Завдання 2. Напишіть вступ до реферату на тему: «Ділові якості фахівця».

Завдання 3. Опрацюйте тему реферату «Мистецтво ведення ділової розмови». Викладіть основні положення теми, вилучені з прореферованих праць.

Завдання 4. Підготуйте висновок до опрацьованої теми реферату, обраної вами для самостійної роботи.

Завдання 5. Підготуйте зразок оформлення титульної сторінки реферату.

Завдання 6. Складіть і запишіть план до підготовленого вами реферату.

Завдання 7. До тексту «Ринкова економіка», поданого нижче, складіть питальний, називний та тезовий плани.

Завдання 8. Перекладіть словосполучення українською мовою.

Бывший директор, высокоуважаемый господин, должностной оклад, исходящая бумага, наложенный платеж, первичная документация, представленные материалы, приглашенные члены комиссии, регистрационный список, собственное распоряжение, согласительное совещание, арендная плата, безналичный расчет, биржевой контракт, виновная сторона, временное