- •Стилістичні вимоги до оформлення наукових робіт українською мовою.
- •2.Мовно-літературне та технічне оформлення наукового дослідження. Загальна схема наукового дослідження
- •3. Організація і планування наукового дослідження
- •3.Цитування в аспекті індивідуального мовного стилю вченого.
- •4.Бібліографічний пошук.
- •5.Укладання бібліографії дослідницької праці.
- •6.Правила оформлення покликань.
- •7.Оформлення ілюстративного та цифрового матеріалу.
- •8.Типові помилки під час оформлення наукової роботи.
- •9.Плагіат у цифровому світі.
- •10.Різноманіття видів плагіату
- •Види плагіату і способи його уникнення
- •11.Виявлення плагіату,антиплагіатні програми.
- •12.Мовні засоби щодо запобігання плагіату.
12.Мовні засоби щодо запобігання плагіату.
При виявленні ознак плагіату необхідно, по-перше, встановити спосіб використання запозичених фрагментів твору або твору в цілому. Це може бути:
– дослівне запозичення фрагментів тексту;
– переробка, шляхом додавання, скорочення, перестановки певних слів чи словосполучень (перефразування);
– підрядковий переклад з однієї мови на іншу без зміни внутрішньої форми твору (його змісту).
Далі проводиться аналіз запозичених фрагментів тексту на предмет дозволеності їх запозичення.
Слід зазначити, що запозичення у науковій сфері можуть здійснюватись як правомірно (у науково коректній чи некоректній формі), так і неправомірно[3].
При цьому, до правомірного запозичення у науковій сфері відносяться:
запозичення текстів нормативно-правових актів або текстів офіційних документів;
використання цитат (коротких уривків), тобто цитування у творі науки робіт інших дослідників з вказівкою джерела запозичення, якщо ці тексти цитуються також і в інших творах по цій або близькій тематиці;
використання спеціальної термінології, усталених знань та висловів, що панують у певній сфері;
згадування у тексті визначень різних понять, які є загальновживаними у відповідній галузі наук.
Формою неправомірного запозичення у науковій сфері виступає плагіат, що здійснюється шляхом:
а) дослівного привласнення авторства чужого тексту (дослівне запозичення тексту без зазначення його джерела);
б) привласнення чужого тексту із застосуванням стилістичного прийому парафрази, тобто із заміною слів і виразів на близькі за смислом (синоніми) без зміни внутрішньої форми (змісту) запозиченого тексту твору науки[4](запозичення тексту із перефразуванням думки автора без зміни її основного змісту, що складає творчу сутність і оригінальність твору).
Отже, для встановлення ознак плагіату, судовий експерт повинен провести діагностичне дослідження щодо природи виявлених збігів фрагментів твору, які можуть бути запозичені правомірно з дотриманням встановлених правил або з їх порушенням (у науково коректній чи некоректній формі) і не відноситись до плагіату.
При аналізі експертом виявлених збігів фрагментів тексту, запозичені фрагменти тексту можуть бути:
– повністю авторським текстом, що не містить запозичень (мало місце запозичення третьої особою фрагментів раніше створених творів автора);
– дозволеними запозиченнями – використанням цитат або витягів з нормативно-правових актів, що виражені у науково некоректній формі;
– запозиченням, що не забороняється законом у науковій сфері з огляду на неможливість встановлення їх авторства через використання зазначеного тексту у багатьох джерелах без посилання на конкретного автора та джерела запозичення (перетворення в усталені знання у певній галузі знань);
– використанням твору, виконаного при нероздільному співавторстві з дотриманням правила про включення до списку використаної літератури тих джерел, що суттєво вплинули на формування авторської позиції з досліджуваного питання.
При встановленні ознак плагіату експерт також може враховувати так звані непрямі вказівки на наявність ознак плагіату, а саме:
– відомості про отриману освіту автора, його професійний та практичний досвід на період написання досліджуваного твору;
– наявність публікацій, їх кількість та зміст, впровадження результатів наукового дослідження, що свідчить про активність автора як науковця (наприклад, докторська дисертація є звершенням значного дослідницького етапу, що зазвичай починається ще з написання кандидатського дослідження, отже створюється автором не на порожньому місці, а має за фундамент сукупність всіх виконаних автором наукових досліджень);
– викладені у творі результати експериментів чи приведення певного досвіду, якщо є сумніви щодо можливості проведення їх безпосередньо автором (наприклад, виконання певних експериментів не дозволяє провести їх за місцем роботи науковця, оскільки потребують застосування конкретного обладнання, яке знаходиться в іншій країні).