Міжн. економ. макгістр.заоч / міжнародні стратегії економічного розвитку 2
.docxВАРІАНТ 1
Інтеграційні процеси в системі світового господарства.
Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці.
Інтеграційний процес характеризується:
планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств;
створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, але й цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.
Становлення постіндустріального суспільства й місце в ньому України.
Концепція «постіндустріального суспільства» є своєрідною проєкцією «індустріального суспільства». Спочатку теоретики «постіндустріалізму» розглядали його тільки як поліпшений варіант «індустріалізму», але згодом їхня концепція стала значно критичнішою. Вони почали критикувати «індустріалізм» за недостатність ціннісної орієнтації, за технократизм.
Белл зробив спробу дати, з одного боку, соціальний прогноз розвитку буржуазного суспільства, а з іншого — утвердити новий концептуальний підхід до цього аналізу, який заперечував би моністичну теорію суспільного розвитку К. Маркса. Він визнає велику роль Маркса у розвитку соціології, підкреслює його вплив на соціологів, які переймались проблемами перспектив розвитку капіталізму, і навіть заявляє, що «всі ми постмарксисти».
Белл намагається наслідувати марксову логіку соціального аналізу і разом з тим виступає категорично проти моністичного підходу до вивчення закономірностей суспільного розвитку, який у марксистському вченні визначається діалектичною єдністю продуктивних сил і виробничих відносин. Белл заявляє, що недоліком марксистського вчення про заміну формацій є те, що концептуальна схема суспільного розвитку будується навколо осі відносин власності, а для характеристики капіталізму така вісь непридатна. Передовсім тому, що «власність — це юридична фікція». Крім того, на думку Белла, перехід від «індустріального» до «постіндустріального суспільства» зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. Він висуває ідею про те, що розвиток будь-якого суспільства відбувається одночасно за кількома «осьовими лініями», які визначають його економічну, політичну і культурну еволюцію. Залежно від вибору «осі» історію суспільства можна розглядати по-різному: як еволюцію форм власності, його політичної організації, або культурних традицій. Сам Белл бере за основу схему побудови суспільства навколо «осі виробництва і типів використовуваних знань». У визнанні визначальної ролі наукових знань, він бачить докорінну різницю між своєю концепцією і поглядами прибічників «індустріалізму», які виводять всі суспільні зміни лише з прогресу техніки і технології.
Відомо, що постіндустріальне суспільство характеризується як особливий вид цивілізації. Це інформаційне, наукове, високотехнологічне суспільство та суспільство знань. При досягненні цього типу розвитку відбувається модифікація соціальних цінностей та зміна мотивації людської діяльності. Саме тому вже сьогодні потрібно знати і вміти застосовувати інформаційно-інтелектуальні технології, вдосконалювати організацію та систему оплати праці згідно з вимогами постіндустріальної економіки, підвищувати ефективність управління підприємствами, галузями та регіонами. Для цього реалізація «постіндустріальної перспективи» має перетворитися на загальнонаціональну стратегію розвитку економіки України.
Ефективність міжнародної регіональної економічної інтеграції досягається за рахунок таких факторів:
а) усунення дискримінації й бар’єрів між країнами – учасницями інтеграційних угруповань в русі товарів і послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва;
б) стандартизації й уніфікації у виробничо-комерційній сфері;
в) динамічного ефекту завдяки розширенню ринку й економії на масштабах виробництва;
г) забезпечення достатнього рівня конкуренції.
Всі варіанти вірні
4. До галузей виробництва, окремих товарних позицій та груп, що спроможні забезпечити міцні конкурентні позиції України як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, належать:
а) галузі агропромислового комплексу;
б) ракетно-космічна техніка, електрозварювання, порошкова металургія, літако- і моторобудування, біотехнологія, окрема продукція військово-промислового комплексу;
в) транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання інших міжнародних послуг в сфері транспорту, зв’язку, телекомунікацій;
г) розгалужений рекреаційно-туристичний комплекс.
5. Створення зони вільної торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено такими факторами:
а) географічна близькість країн-учасниць;
б) тісні торгові зв’язки;
в) зростаюча мережа підконтрольних підприємств американських ТНК у Канаді та Мексиці й Канадських ТНК у США;
г) посилення позицій ЄС, Японії й нових індустріальних країн на світовому ринку.
Всі відповіді вірні
6. У взаємовідносинах з МВФ уряд України повинен забезпечувати:
а) поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності;
б) поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи й реформи міжбюджетних відносин;
в) збільшення обсягів не грошових видів розрахунків;
г) подолання корупції.