ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1 Сучасний стан лісового господарства

1.2 Структура розподілу лісових ресурсів

РОЗДІЛ 2. ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

2.1 Лісовий фонд України

2.2 Використання лісів в Україні

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

3.1 Проблеми раціонального використання лісу

3.2 Шляхи оптимізації використання лісів

3.3 Охорона лісу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність теми. Ліси є домінуючою наземною екосистемою на Землі. Адаптація дерев до клімату в поєднанні з динамікою лісів створює складні географічні закономірності в лісових спільнотах і структурах.

Лісові екосистеми є найважливішою складовою біорізноманіття у світі, оскільки багато лісів є більш різноманітними, ніж інші екосистеми.

Ліси займають 31 відсоток світової суші. Приблизно половина лісової площі відносно ціла, а більше третини - це первинні ліси (тобто природно відновлювані ліси місцевих порід, де відсутні видимі ознаки людської діяльності).

Загальна площа лісів становить 4,06 мільярда гектарів, або приблизно 5000 м2 (або 50 х 100 м) на людину, але ліси розподілені не однаково по всій земній кулі.

Нерівномірність розміщення лісів в Україні є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів, так з 1814 року площа лісів зменшилась на третину.

На сьогоднішній день, актуальною проблемою є вирубка лісу, оскільки багато лісів, що залишились у світі, знаходяться під зростаючою загрозою через розширення сільського господарства, видобуток деревини, збір дров та інших видів діяльності.

Метою курсової роботи є дослідження лісового господарства.

Об'єктом дослідження є ліси світу.

Предметом дослідження є висвітлення існуючого стану, динаміки, проблем і перспектив розвитку лісового господарства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження лісового господарства

1.1 Сучасний стан лісового господарства

Ліси створюють основні екосистемні послуги, які підтримують такі ключові галузі, як сільське господарство, енергетика та вода. Ліси також допомагають країнам реагувати на кліматичні зміни.

Лісове господарство забезпечує важливий «прихований урожай» для сільського населення, утримуючи багатьох людей від крайньої бідності. Близько 350 мільйонів людей, які живуть у густих лісах або поблизу них, залежать від них. Ліси є важливим аспектом існування сільських районів, оскільки сільські домогосподарства, які проживають поблизу лісистих територій, отримують до 22 відсотків свого доходу з лісових джерел, згідно з даними Мережі з питань бідності та навколишнього середовища. Цей внесок більший, ніж внесок у заробітну плату, тваринництво, власні підприємства чи будь-яку іншу категорію, крім сільськогосподарських культур.

Ліси підтримують сільську економіку багатьох країн і створюють робочі місця та багатство для населення, маючи лише кілька альтернативних варіантів працевлаштування поза фермами. Ліси виробляють понад 5000 видів деревної продукції та щорічно створюють валову додану вартість трохи більше 600 мільярдів доларів США, що становить близько 1% світового ВВП (у деяких країнах цей внесок набагато вищий, досягаючи, наприклад, 6% ВВП у Камеруні).

Здорові ліси забезпечують екосистемні послуги, важливі для людей та економік. У лісах проживає близько 80 відсотків наземного біорізноманіття, що залишилося. Ліси також регулюють кругообіг води, підтримують якість ґрунту та зменшують ризики стихійних лих, таких як повені. Наприклад, понад три чверті продовольчих культур у світі принаймні частково покладаються на запилення комахами, а щорічне глобальне виробництво продуктів харчування до 577 млрд. доларів покладається безпосередньо на запилювачів. Біорізноманіття має важливе значення для здоров'я екосистем та надання цих послуг. Однак Індекс живої планети, який вимірює тенденції у популяціях вибраних видів, показує загальне зниження на 52% за останні 40 років.

Вирубка лісів та деградація лісів продовжують відбуватися з тривожними темпами, що суттєво сприяє постійній втраті біорізноманіття.

З 1990 року, за підрахунками, 420 мільйонів гектарів лісу було втрачено внаслідок перетворення на інші цілі землекористування, хоча рівень вирубки лісів зменшився за останні три десятиліття.

У період з 2015 по 2020 рік темпи вирубки лісів оцінювались у 10 мільйонів гектарів на рік порівняно з 16 мільйонами гектарів на рік у 1990-х. Площа первинних лісів у всьому світі з 1990 року зменшилася більш ніж на 80 мільйонів гектарів.

Сільськогосподарська експансія продовжує залишатися головним рушієм вирубки та деградації лісів та пов'язаних з цим втрат лісового біорізноманіття. Широкомасштабне комерційне сільське господарство (насамперед розведення великої рогатої худоби та вирощування сої та олійної пальми) становило 40 відсотків вирубки тропічних лісів між 2000 і 2010 роками, а місцеве натуральне сільське господарство - ще 33 відсотки.

Станом на грудень 2019 року до Червоного списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, було включено 20 334 породи дерев, з яких 8 056 були оцінені як критично зникаючі. Понад 1400 видів дерев оцінюються як такі, що знаходяться під загрозою зникнення та потребують термінових заходів щодо збереження.

У світовому масштабі 18 відсотків світової лісової площі, або понад 700 мільйонів гектарів, належать до законно встановлених заповідних територій, таких як національні парки, заповідні зони та заповідники. Найбільша частка лісу в заповідних зонах знаходиться в Південній Америці (31 відсоток), а найнижча в Європі та РФ (5 відсотків).

Рис.1 Площі лісу в межах заповідних територій за типами лісів, 1992–2015 рр. (Млн. Га), [1]

Створення заповідних територій історично було інструментом управління лісами для досягнення біорізноманіття.

Природних заповідників недостатньо для збереження біорізноманіття. Зазвичай вони занадто малі, створюють бар’єри для міграції видів і вразливі до зміни клімату. Крім того, заповідні території містять лише частину існуючого лісового біорізноманіття.

Дослідження, проведене для SOFO 2020 Центром світового моніторингу охорони навколишнього середовища ООН щодо тенденцій у заповідних лісових зонах за глобальними екологічними зонами між 1992 і 2015 рр., показало, що більше 30 відсотків тропічних, субтропічних, сухих та помірних океанічних лісів знаходилися в межах заповідних зон.

Субтропічний вологий ліс, помірний степ та бореальний хвойний ліс повинні отримувати пріоритет у майбутніх рішеннях щодо створення нових заповідних територій, оскільки в даний час охороняються не білшьше10 відсотків цих лісів.

Райони з високими значеннями як для біорізноманіття, так і для цілісності, наприклад, північні Анди та Центральна Америка, південний схід Бразилії, частини басейну Конго, південь Японії, Гімалаї та різні частини Південно-Східної Азії та Нової Гвінеї, також повинні отримувати високий пріоритет .

На сьогоднішній день було досягнуто обмеженого прогресу щодо класифікації конкретних лісових територій як інших ефективних заходів щодо збереження, заснованих на території, але керівництво щодо цієї категорії розробляється, і вона має значний потенціал для лісів.