Міжн. економ. макгістр.заоч / міжнар-кон. політ. України Саган А.В
..docxМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА»
ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ»
Студентки 1 курсу, 1 групи,
спеціальності 051 «Економіка»
освітньої програми «Міжнародна
економіка», другого (магістерського)
рівня вищої освіти
Саган Анастасії Володимирівни
Перевірила: доцент кафедри,
кандидат педагогічних наук
Спіцина Ангеліна Євгеніївна
м. Київ – 2020 рік
1.Конкурентоспроможність підприємств
Конкурентоспроможність - ринкова категорія, що має динамічний, мінливий характер. Так, при незмінних якісних характеристиках товару, його конкурентоспроможність може змінюватися в широких межах залежно від кон'юнктури ринку, дій конкурентів, зміни цін, рекламних заходів тощо.
Конкурентоспроможність підприємства повинна забезпечуватися такими показниками, як висока виробнича ефективність, яка реалізується завдяки сучасному обладнанню, технологіям, кваліфікованими працівниками та здатністю завоювати й тривалий час утримувати стійні позиції на ринку, що забезпечується завдяки ефективному використанню принципів маркетингового управління.
Основними умовами забезпечення конкурентоспроможності є:
- застосування наукових підходів до стратегічного менеджменту;
- забезпечення єдності розвитку техніки, технології, економіки, управління;
- застосування сучасних методів дослідження й розробок (програмно-цільове планування, теорія прийняття рішень і т.д.);
- розгляд взаємозв'язків функцій управління будь-яким процесом на всіх стадіях життєвого циклу об'єкта;
- формування системи заходів із забезпечення конкурентоспроможності різних об'єктів.
Аналіз конкурентоспроможності підприємства на ринку допускає вивчення факторів, що впливають на відношення покупців до підприємства та її продукції і як результат — зміна частки продукції підприємства на ринку. Усі фактори конкурентоспроможності можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні.
Під зовнішніми факторами розуміють сукупність суб’єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх умов і чинників, що діють у глобальному оточенні та здійснюють вплив або можуть вплинути на функціонування підприємства.
Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища на конкурентоспроможність підприємства проводиться у загальновизнаному порядку. Після встановлення місії й цілей підприємства виконується діагностичний етап: оцінка змін, що впливають на різні аспекти потенціалу підприємства; визначення факторів, що представляють погрозу для конкурентоспроможності потенціалу підприємства; аналіз діяльності конкурентів; визначення факторів, що представляють більше можливостей для досягнення стратегічних цілей підприємства.
Внутрішні фактори – це контрольовані чинники діяльності підприємства. До них відносять діяльність керівництва та апарату управління підприємства, систему технологічного оснащення, сировину, матеріали і напівфабрикати, якість сировини та збут продукції.
Отже, під час оцінювання, прогнозування та управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно враховувати усю сукупність внутрішніх та зовнішніх чинників, що вплинули чи потенційно можуть вплинути на її формування.
2. Типологія міжнародних конкурентних стратегій. Стратегічний вибір
Конкурентні стратегії на міжнародних ринках повинні чітко відповідати ситуації, що складається. Особливу увагу слід приділити тому, наскільки смаки і переваги споживачів, збутові канали, перспективи зростання, рушійні сили і тиск конкурентів на світовому ринку відрізняються від умов національного ринку; яким є рівень виробничих витрат, коливання валютних курсів, особливості торгової політики національних урядів, характер міжнародної конкуренції. При виході на ринок фірма (підприємство, організація) обирає певний тип конкурентної боротьби, який вона буде застосовувати. Є чотири основних типи стратегії конкурентної боротьби:
1) Віоленти, тобто силова стратегія є характерною для фірм, які діють у сфері великого, стандартного виробництва товарів і / або послуг. Фундаментальним джерелом сили цих підприємств є те, що таке виробництво зазвичай можна налагодити більш ефективно і з меншими витратами, ніж виготовлення невеликих партій товарів, які будуть дуже відрізнятися один від одного.
2)Комутанти, тобто пристосовницька стратегія переважає при звичайному бізнесі у локальних масштабах. Сила малого неспеціалізованого підприємства полягає в його кращій пристосованості до задоволення невеликих за обсягом конкретного клієнта. Лише комутанти готові використати кожну можливість для бізнесу, тоді як інші фірми строго дотримуються свого виробничого профілю. Фірмам-комутантам байдуже, чим займатися. Їм легко йти на досить різкі зміни комерційної діяльності, на які інші фірми не здатні.
3) Патієнти, тобто нішова стратегія є типовою для фірм, які встали на шлях вузької спеціалізації. Ринкова сила компаній-патієнтів полягає в тому, що їх вироби стають незамінними для відповідної групи клієнтів. Сенс цієї стратегії полягає не просто в спеціалізації, але і в зосередженні зусиль на випуску продукції, яка користується обмеженим попитом.
4)Експлеренти, тобто піонерська стратегія пов'язана зі створенням нових або радикальним перетворенням старих сегментів ринку. Це не просто вдосконалення товарів і послуг, а дуже ризиковий пошук революційних рішень. Головний фактор сили експлерентів пов'язаний з випередженням у впровадженні принципових нововведень. Така компанія намагається створити новий ринок і одержати вигоди з первісної одноосібної присутності на ньому.
3. Оцінка інтенсивності конкуренції в галузі
Оцінка інтенсивності конкуренції серед функціонуючих в галузі фірм є важливим етапом галузевого аналізу. Інтенсивність конкуренції проявляється в тому, наскільки ефективно фірми використовують наявні в їх розпорядженні засоби конкурентної боротьби, зокрема більш низькі ціни, поліпшені характеристики товару, більш високий рівень обслуговування споживачів, випуск нових товарів тощо. На рівень інтенсивності конкуренції впливає значна кількість чинників, основними з яких є: характер розподілу ринкових часток між конкурентами, темпи зростання ринку, середньогалузева рентабельність, розміри і кількість бар’єрів входу та виходу з галузі. Загальний перелік дій, необхідних для проведення оцінки інтенсивності конкуренції, включає:
1. Визначення основних продуцентів, функціонуючих в галузі, інформація про яких буде залучена до подальшого аналізу.
2. Збір даних, які необхідні для проведення процедури оцінки рівня інтенсивності галузевої конкуренції.
3. Послідовний розрахунок сукупності відповідних показників
4. Аналіз й узагальнення результатів проміжних розрахунків і підсумкової оцінки; формулювання висновків щодо рівня інтенсивності конкуренції в галузі.