1-1 Программирование С++ / html / modules / 022 / content / preface1
.htmlІнформатика — Вступ Автори
|
Контакти
|
Підсистема допомоги
|
Методичні вказівки
|
Анотація
|
Назад
ІнформатикаФункції : ВступЗміст курсу
Вступ
Теорія
Визначення й виклик функцій
Передача параметрів
Функції, що не повертають значення
Функції із змінним числом параметрів
Рекурсивні функції
Перевантаження функцій
Передача параметрів за замовчуванням
Масиви як параметри функцій
Шаблони функцій
Практика
Практичне заняття
Лабораторна робота
Поточна перевірка знань
Функції
Висновки
Версія для друку
Фунціональний підхід Як визначити термін "програма"? Взагалі це послідовність операцій над структурами даних, що реалізують алгоритм розв'язання конкретної задачі. На початку проектування задачі ми розмірковуємо відносно того, що повинна робити наша програма, які конкретні задачі вона повинна розв'язувати, та які алгоритми при цьому повинні бути реалізовані. Буває, і це характерно для більшості задач, вихідна задача досить довга та складна, у зв'язку з чим програму складно проектувати та реалізовувати, а тим більше супроводжувати, якщо не використовувати методів керування її розмірами та складністю. Для цього потрібно використати відомі прийоми функціонально-модульного програмування для структурування програм, що полегшує їх створення, розуміння суті та супровід. Розв'язання практичної задачі проходить у кілька етапів, зміст яких подає таблиця 1.
Таблиця 1 - Етапи розв'язання практичної задачі
Етапи
Опис
Постановка задачі та її змістовний аналіз
1. Визначити вхідні дані, які результати необхідно отримати і в якому вигляді подавати відповіді.2. Визначити за яких умов можливо отримати розв'язокзадачі, а за яких - ні.3. Визначити, які результати вважатимуться вірними.
Формалізація задачі, вибір методу її розв'язання.(математичне моделювання задачі)
1. Записати умову задачі за допомогою формул, графіків, рівнянь, нерівностей, таблиць тощо.2. Скласти математичну модель задачі, тобто визначити зв'язок вихідних даних із відповідними вхідними даними за допомогою математичних співвідношень з урахуванням існуючих обмежень на вхідні, проміжні та вихідні дані, одиниці її виміру, діапазон зміни тощо.3. Вибрати метод розв'язку задачі.
Складання алгоритму розв'язання задачі
Алгоритм більшою мірою визначається обраним методом, хоча один і той самий метод може бути реалізований за допомогою різних алгоритмів. Під час складання алгоритму необхідно враховувати всі його властивості.
Складання програми
Написання програми на мові програмування.
Тестування і відлагодження програми
Перевірка правильності роботи програми за допомогою тестів і виправлення наявних помилок.Тест - це спеціально підібрані вхідні дані та результати, отримані в результаті обробки програмою цих даних.
Остаточне виконання програми, аналіз результатів
Після остаточного виконання програми необхідно провести аналіз результатів. Можлива зміна самого підходу до розв'язання задачі та повернення до першого етапу для повторного виконання усіх етапів.
Функції мають параметри, тому їх операції узагальнені для використання будь-якими фактичними аргументами відповідного типу. Що є вхідними даними для функції ? Вхідними даними для неї є аргументи та глобальні структури даних, що використовуються функцією. Вихідними даними є ті значення, які функція повертає, а також зміни глобальних даних, модифікації. Функціональний модуль, що не використовує глобальні дані, параметризується вхідними параметрами.
Функція - це операція над будь-якими аргументами відповідного типу, адже вона не оперує конкретними об'єктами у програмі. Тому її можна використовувати безліч разів з різними параметрами, і не тільки в одній програмі, а й в інших із структурами даних того ж типу. Інтерфейс буде зрозумілий з опису прототипу функції, а об'єкти даних, описані в його реалізації, зрозумілі з локальних оголошень функції.
Тому при параметризації входу та локалізації описів функція представляє собою тип самодокументованого модуля, який легко використовувати. Крім цього, функціям притаманна модульність. Її широко використовують для надання функціям більшої ясності, можливості повторного використання, що, таким чином, допомагає скоротити витрати, пов'язані з її реалізацією та супроводом.
Нижче піде мова про процедурне (функціональне) програмування на С. Існують досить добре розвинуті методи процедурного програмування, що базуються на моделі побудови програми як деякої сукупності функцій. Прийоми програмування пояснюють, як розробляти, організовувати та реалізовувати функції, що складають програму. Структура кожної функції співпадає зі структурою головної функції програми main(). Функції іноді ще називають підпрограмами. Основу процедурного програмування на будь-якій мові програмування складає процедура (походить від назви) або функція (як різновид, що саме відповідає мові програмування С). Функція - модуль, що містить деяку послідовність операцій. Її розробка та реалізація у програмі може розглядатися як побудова операцій, що вирішують конкретну задачу (підзадачу). Однак взагалі функція може розглядатися окремо як єдина абстрактна операція, і, щоб її використовувати, користувачеві необхідно зрозуміти інтерфейс функції - її вхідні дані та результати виконання. Легко буде зрозуміти ту функцію, що відповідає абстрактним операціям, необхідним для рішення задачі. Функцію та її використання у програмі можна у такому разі представляти у термінах задачі, а не в деталях реалізації. Припустимо, необхідно розробити функціональний модуль, що розв'язує наступне завдання: існує вхідний список певних даних, який необхідно відсортувати, переставляючи його елементи у визначеному порядку. Ця функція може бути описана, як абстрактна операція сортування даних, що може бути частиною вирішення деякої підмножини задач. Функція, що реалізує цю операцію, може бути використана у багатьох програмах, якщо вона створена як абстракція, що не залежить від реалізації (контексту програми).
© 2008 ХНУРЭ, Інформатики, Сінельнікова Т.Ф., informatika@kture.Kharkov.uaРозроблено за допомогою LERSUS