Реформа визначила такі завдання:

• підвищити якість освіти і виховання;

• забезпечити більш високий рівень викладання кожного предмету;

• поліпшити постановку трудового виховання, навчання й професійної орієнтації в загальноосвітній школі;

• посилити відповідальність учнів за якість навчання;

• перехід на навчання дітей з 6-річного віку;

• формування нової структури загальноосвітньої школи: початкова (1-4 кл.), неповна середня школа (1-10 кл.);

• зменшення наповнюваності класів 1-9 кл. до 30 чоловіків, 10-11 до 25 чоловіків.

Але всі ці заходи через скочування країни в прірву економічно кризи, залишились добрими побажаннями і не вплинули на докорінне поліпшення стану справ і освіті.

В 1991 р. був прийнятий Закон України «Про освіту». Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, знатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта – основа інтелектуального культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави.

Закон України «Про освіту» гарантує громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я.

У грудні 1992 року відбувся Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Поряд з обговоренням поточних проблем і ускладнень освітянського життя, з’їзд розглянув концепцію «Освіта (України XXI ст.)». Освітня політика будь-якої сучасної держави визначає майбутнє нації, місце держави у світовому співтоваристві.

Концепція перетворилася на державну національну програму «Освіта (України XXI ст.)», яка в листопаді 1993 року прийнята Кабінетом Міністрів і підписана Президентом України. У програмі визначені стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості; виведення освіти В Україні на рівень освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засадах. Передбачається створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибока демократизація традиційних навчально-виховних закладів. Визначенні також пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти. Вони спрямовані на досягнення стратегічних цілей.

17 квітня 2002 року Указом Президента України була затверджена Національна доктрина розвитку освіти. Це державний документ, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку у XXI столітті.

Національна доктрина розвитку освіти передбачає такі пріоритетні напрями державної політики щодо її розвитку:

• особистісна орієнтація освіти;

• формування національних і загальнолюдських цінностей;

• створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

• пропаганда здорового способу життя;

• розширення українськомовного освітнього простору;

• забезпечення освітніх потреб національних меншин;

• забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

• розвиток шкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

• органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

• запровадження освітніх інновацій та інноваційних технологій;

• створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;

• створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;

• інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.