2. Моральне виховання школярів. Поняття про мораль, її суспільно-історичний характер. Завдання, зміст, шляхи здійснення морального виховання учнів.

Велике значення морального виховання у розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось у педагогіці ще з давніх давен. Багато хто з видатниих педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти i розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували моральне формування особистості. У своєму трактаті «Наставление нравов» видатний чеський педагог Я.А. Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, який писав: «Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без перших важко навчитися останній». Там же він наводить відомий народний вислів: «Хто встигає у науках, але відстає у добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає».

3 педагогів минулого найбільш повно i переконливо охарактеризував роль морального виховання у розвитку особистості видатний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський. Він писав: «Звичайно, освіта розуму i збагачення його пізнанням багато принесе користі, але..., я ніяк не вважаю, що ботанічні чи зоологічні знання... змогли б зробити гоголівського городничого чесним службовцем, i абсолютно впевнений, що якби Павло Іванович Чичиков був би посвяченим у всі таємниці органічної хімії чи політичної економії він залишився б тим же, дуже шкідливим для суспільства пройдисвітом.

Hi, одного розуму i тільки знань ще недостатньо для викорінення в нас того морального почуття, того суспільного цементу, який іноді згідно з нашим здоровим глуздом, а часом і всупереч з ним, пов’язує людей у правдиве, дружнє суспільство».

Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини i Народу, гуманні й демократичні відносини між людьми в ycix сферах життя, питання морального виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання майбутніх громадян незалежної Української держави. Так, серед пріоритетних напрямів реформування виховання у нашому суспільстві одними з провідних визначено:

• утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій ycix народів, що населяють Україну;

• виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

• формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

Що ж ми розуміємо під поняттями «мораль», «моральність», «моральне виховання»?

Мораль як форма суспільної свідомості у всі часи займала важливе місце у житті людства. У давнину слова «етика», «мораль», «моральність» ототожнювались в одному понятті «етика», що у перекладі з грецької означає «той, що відображає моральні переконання». У сучасному ж розумінні кожне з наведених понять має самостіне значення, при цьому етика – це галузь наукових знань, мораль вважають переконаннями людини, моральність більше стосується людської поведінки.

Мораль розглядається у широкому i вузькому значенні. Термін використовується у вузькому значенні за умови врахування інтересів лише своєї сім’ї, школи, жителів населеного пункту. У цьому випадку нерідко абстрагуються від деяких принципів загальнолюдської та національної моралі. У загальному аспекті мораль – це ідеї, принципи й закономірності, ціннісні орієнтації гуманних, демократичних відносин, які у конкретних умовах реалізуються у системі норм, процедур, правил діяльності та поведінки в інтересах ycix, що постійно змінюються. Найвищий рівень моралі виникає там, де впроваджуються й удосконалюються гуманні відносини, повага i любов до людини, доброта, свобода, piвність, верховенство народної культури, красивого у житті.

Центральним у понятті моралі є ставлення до людини i природи, до міжособистісних i суспільних відносин й самі гуманні відносини. У процесі спільної діяльності і гуманних відносин народжуються принципи, закони, норми та правила співжиття. Ними й регулюються відносини між людьми та природою в будь-яких ситуаціях.

Мораль – одна із форм суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей; система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють відносини між людьми за будь-якої життєвої ситуації. Мораль виникла саме із об’єктивної необхідності регулювати взаємостосунки між людьми, погоджувати їх вчинки і дії з метою збереження цілісності певної соціальної спільності. Як історично складені норми і правила поведінки людей, мораль своїм корінням сягає у далеке минуле. У кожній суспільно-економічній формації мораль не тільки породжується, а й охороняється панівними класами, які впливають на її розвиток. Суспільство оберігає мораль як духовну цінність народу, як результат розвитку народної мудрості і волі людей. Народ цінує і оберігає свої нрави і звичаї, оскільки вони слугують нормами поведінки у суспільстві, регулятором взаємостосунків між людьми, стали його традиціями і духовною потребою.

На зламах історії особливо гостро відчувається неприйняття моралі нового соціально-економічного ладу, або хворобливе і суперечливе прийняття. Коли економіка переходить на нові ринкові відносини попередні норми і погляди руйнуються. Змінюється не тільки відношення до власності і праці, а й до тих атрибутів, що до того виступали предметом національної гідності багатьох поколінь. Кумири попередніх років – вожді, видатні люди епохи, на житті яких виховувалися ідеали молоді – йдуть у небуття. Змінюються назви вулиць, майданів, цілих міст, руйнуються пам’ятники…Отже, мораль – явище конкретно-історичне. Не існує моралі єдиної для всіх часів і всіх народів. Із зміною соціально-економіних умов змінюються і норми взаємостосунків між людьми.

У той же час, деякі норми і правила поведінки людей переходять із покоління у покоління, із краю в край і стають загальноприйнятими (загальнолюдськими). Ці принципи внесені у Загальну декларацію «Про права людини» і є законними правами і нормами ставлення до особистості.

Ідеали, принципи та закони моралі створюються і живуть віками у кожного народу, у кожному регіоні; у правилах і нормах поведінки вони конкретизуються, а у взаємовідносинах постійно вдосконалюються. На всі випадки життя і практики, враховуючи індивідуальність кожного і кожної спільності людей, неможливо розробити норми i правила. Тому основними у взаєминах людей виступають принципи, закони, загальні правила.

Слід розрізняти такі категорії, як мораль і моральність.

Мораль – це сукупність норм поведінки людей, що регулюютъ їx відношення до суспільства, нації, колективу, один до одного, підтримане особистим переконанням, традицією, суспільною думкою. Моральні нopми складають основу моральності людини, але повністю її не визначають. Моральність включає моральні погляди, теорії, переконання, почуття, відношення людей, моральну поведінку.

Моральна свідомість школяра – одна iз сторін суспільноі свідомості, її суб’єктивно-ідеальна форма, яка відображує реальні відношення у вигляді уявлень i понять i регулює моральну сторону його діяльності.

Моральні переконання – це пережиті та узагальнені моральні принципи, норми. Вони формуються у процесі активного й вольового оволодіння всім багатством моральної культури i стають керівництвом до дії особистості.

Моральні почуття відображають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. У результаті формування почуттів у системі морального виховання з’являється емоційне ставлення до того, що раніше було нецікавим.

Моральні звички – це корисні для суспільства, стійкі форми поведінки (образ дії), які стають потребою людини i здійснюються у будь-яких ситуаціях i умовах.

Моральна спрямованість – це стійка суспільна позиція особистості, що складається у результаті світоглядної основи, домінуючих мотивів поведінки i проявляється як властивість особистості в різних умовах і обставинах.

Про моральність людини судятъ за її поведінкою, але поведінка – поняття досить широке і охоплює майже всі сторони людського життя. Тому для розкриття моральної сутності поведінки необхідно виділити якусь найменшу одиницю, яка б зберігала властивості цілого. Такою найменшою одиницею, на наш погляд, є вчинок. Загальну структуру вчинку можна подати у вигляді такої схеми:

Схема 3.1