Регіональна економіка_НМЕТАУ

за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств; 6) плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва. Однак слід відзначити великі відміни в обсягах платежів українськими природо користувачами від існуючих у зарубіжних країнах. Це стосується і платежів за воду промисловими та сільськогосподарським підприємствами, платежів за землі, які вилучаються із цільового використання на потреби містобудівництва чи промислового підприємства. Стратегія цін має особливе значення в природокористуванні: низькі ціни обумовлюють не тільки нераціональне використання ресурсів, але і гальмують впровадження ресурсозберігаючих технологій

Серед платежів за забруднення можна виділити податки – вони стягуються в разі дотримання лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин, і штрафів, які стягуються при перевищенні згаданих лімітів. У зарубіжній практиці поширені штрафні платежі за аварійні викиди, які стягуються за кожну годину викиду шкідливих речовин. Критеріями нарахування обсягів і податків, і штрафних платежів за забруднення повинні бути економічні збитки.

В зарубіжних країнах ефективно працює ринок продажу прав на забруднення. Так, у США існують ліцензії на забруднення, які купуються підприємством наприкінці поточного року на наступний рік. В разі технологічних змін, які призвели до зменшення забруднення, власник ліцензії має право продати свою ліцензію іншому власнику.

Важливим економічним методом управління є і екологічне страхування відповідальності підприємства за завдання збитків довкіллю. Згідно Закону України про страхування (1996 р.) за ступенем екологічної безпеки виділяють три групи підприємств: група А – особливо небезпечні, які підлягають обов’язковому страхуванню; група Б – небезпечні, рішення про їх страхування приймають регіональні природоохоронні органи; група В – малонебезпечні, ризик екологічних аварій за якими страхують добровільно.

Таким чином, економічні методи управління природокористуванням мають великий потенціал можливостей, характеризуються достатньою гнучкістю і повинні відіграти свою роль в трансформаційних процесах економіки України.

323

9.5 ПОКАЗНИКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЙОГО МОНІТОРИНГ

Соціально-економічні показники, що визначаються при використанні природних ресурсів, можна об’єднати в три групи: матеріальні доходи, що їх безпосередньо одержують унаслідок функціонування виробництва; зміни стану природних ресурсів, що використовуються у виробництві та впливають на його результати; зміни компонентів природних ресурсів, що виступають як умови життєдіяльності людини, впливаючи на стан її здоров’я й задоволення духовних потреб.

Для забезпечення дотримання нормативів якості навколишнього природного середовища законодавство формулює екологічні вимоги, які пропонуються усім господарським структурам. З урахуванням переходу до ринкової економіки законодавство встановлює екологічні вимоги на трьох рівнях: до господарських суб'єктів; до стадій господарського процесу: (планування, проектування, розміщення, будівництво, введення в

експлуатацію й експлуатація об’єкта), а також до видів господарського впливу (сільське господарство, енергетика і т.д.).

Нормативами якості навколишнього середовища у межах діючого законодавства є гранично допустимі норми впливу на навколишнє природне середовище з боку діяльності людини (господарської, рекреаційної й іншої діяльності). У свою чергу нормативи якості навколишнього природного середовища можна розділити на три групи:

−санітарно-гігієнічні – гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин – хімічних, біологічних, фізичних впливів. Їх мета – визначення показників відносно здоров’я людини;

−екологічні – нормативи викидів, скидів шкідливих речовин (ГДВ, ГДС) та інших шкідливих впливів на навколишнє середовище. Вони встановлюють вимоги до джерел забруднення, шкідливого впливу. До них також відносяться технологічні, будівельні і містобудівні правила, що містять вимоги охорони навколишнього середовища;

−у третю групу нормативів входять так звані допоміжні нормативи. Для господарських комплексів їхня сума повинна бути меншою ГДК.

324

Варто враховувати, що крім нормативів якості навколишнього середовища діють також гранично допустимі норми навантаження на природне середовище (ГДЕН) – антропогенні впливи на природні ресурси чи природні комплекси, що не призводять до порушення екологічних функцій природного середовища (кількість людей у лісі, кількість мисливців, щільність забудови території і т.д.).

Важливе місце в системі природокористування належить моніторингові. Моніторинг природокористування – це комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших заходів, що забезпечують систематичний контроль за станом і тенденцією розвитку природних і техногенних процесів. Він передбачає реєстрацію метеорологічних та інших природних явищ, видів забруднень та їхніх джерел, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, створення та здійснення коротко- й довгострокових технічних, екологічних та інших заходів, визначення оптимальної кількості викидів, прогноз потенціалу й джерел забруднення. В процесі видобутку корисних копалин він покликаний забезпечити економічно доцільний видобуток із надр Землі їхніх запасів, не допускати при експлуатації родовищ заподіяння збитків навколишній земній поверхні, водам, повітрю, людині тощо. Головне завдання моніторингу природних вод

– раціональне використання їх для потреб населення, виробничих процесів і сільського господарства, вироблення рекомендацій щодо охорони ресурсів річок, озер, боліт, морів з урахуванням джерел і видів забруднення, витрат води на різні потреби, об’єму вод та інших умов, організація мережі спостереження й реєстрації характеру та швидкості забруднення водних басейнів з метою здійснення низки необхідних заходів для зменшення забруднення й очищення вод від екологічно шкідливих речовин.

Особливою є проблема моніторингу вод Світового океану. До основних завдань моніторингу природного середовища Світового океану слід віднести контроль за: суворим дотриманням міжнародних договірних зобов’язань про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою; розміщенням на дні морів та океанів засобів масового знищення; виконанням міжнародної конвенції щодо боротьби із забрудненням морів та океанів нафтопродуктами при їх перевезенні й очищенні танкерів; виконанням технічних заходів безпеки при видобутку мінеральних ресурсів; ліквідацією стоків забруднених вод у морські басейни.

325

Моніторинг атмосфери передбачає визначення основних джерел і форм забруднення атмосфери, можливих природних й техногенних факторів порушення газової рівноваги в ній, впливу забруднень та хімічних змін в атмосфері на енергетичні процеси руху повітряних мас, прогнозування можливих змін клімату на планеті і в окремих регіонах.

Особлива роль належить медико-санітарному моніторингові, який передбачає: попередження небезпечних захворювань людини й тварин унаслідок забруднення повітря, води і продуктів харчування; використання сучасних досягнень науки в діагностиці захворювань; визначення спеціальних гігієнічних нормативів допустимих концентрацій хімічних речовин у повітрі, воді, ґрунті й продуктах харчування.

9.6 СТАН ДОВКІЛЛЯ УКРАЇНИ

Екологічна ситуація у природному довкіллі України, як життєво важливому середовищі для існування людини, все ще залишається досить складною, про що свідчать дані представлені в таблиці 9.2 [ 2 ].

Таблиця 9.2 - Екологічна ситуація у природному довкіллі за 2000 – 2009 роки.

326

Продовження табл. 9.2

Основними забруднювачами повітря країни є підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно близько 3% та 20% шкідливих викидів) та підприємства – виробники електроенергії, газу та води (40%).

Серед населених пунктів країни найбільшого антропогенного навантаження від стаціонарних джерел забруднення (понад 100 тис.т шкідливих викидів) зазнала атмосфера таких міст, які представлені в таблиці

9.3.

Таблиця 9.3 - Населені пункти країни найбільшого антропогенного навантаження від стаціонарних джерел забруднення (понад 100 тис. т шкідливих викидів)

У 2010р. від підприємств, узятих на державний облік територіальними органами Мінприроди, у повітряний басейн країни надійшло 4,1 млн.т забруднюючих речовин (на 187,5 тис.т, або на 4,8% більше, ніж у 2009р. та у 2,3 раза менше порівняно з 1990р.). Із загальної кількості забруднюючих речовин викиди метану та оксиду азоту, які належать до парникових газів, становили відповідно 830,6 та 6,8 тис.т. (рис. 9.5). Крім цих речовин, в атмосферу надійшло 164,8 млн.т діоксиду вуглецю (що на 12,0 млн.т, або на 8% більше, ніж у 2009р.), який також впливає на зміну клімату.

Рисунок 9.5 - Структура викидів забруднюючих речовин в атмосферу у 2010 році

Відходи І-ІІІ класів небезпеки. На підприємствах країни протягом 2009р. утворилось 1,2 млн. т відходів І-ІІІ класів небезпеки, що на 1,1 млн. т менше порівняно з 2008р. Понад 80% зменшення обсягів утворення відходів припало на три регіони країни: Донецьку (453,8 тис. т), Запорізьку (304,9 тис. т), Полтавську (119,4 тис. т) області, що пов'язано зі значним скороченням промислового виробництва на окремих підприємствах.

Основна частина утворених відходів (0,9 млн. т, або 75% від загального обсягу) належить до ІІІ класу небезпеки. Відходи І та ІІ класів небезпеки склали відповідно 3,8 та 299,2 тис. т.

328

Найбільшу загрозу мають відходи І-ІІІ класів небезпеки Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки на підприємствах країни представлені в таблиці 9.4.

Частка відходів, які були повністю використані для одержання тієї чи іншої продукції, або знешкоджені, у загальному обсязі утворених склала у

2009 р. 68% (у 2008р. – 41%).

Таблиця 9.4 - Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки на підприємствах країни

Утворення, розміщення та наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки за регіонами у 2009р представлено в таблиці 9.5.

329

Таблиця 9.5 - Утворення, розміщення та наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки за регіонами у 2009р.

Складна екологічна ситуація в країні обумовлює постійне зростання витрат на природоохоронні заходи. Динаміка капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону та раціональне використання природних ресурсів за напрямами природоохоронної діяльності представлена в таблиці

9.6.

Таблиця 9.6 - Динаміка капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону та раціональне використання природних ресурсів за напрямами природоохоронної діяльності, (млн. грн.)

331

Найбільш гострою залишається проблема знешкодження та утилізації небезпечних відходів у Автономній Республіці Крим, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Чернігівській областях та м. Севастополі, де частка оброблених та перероблених відходів склала менше 20% від загальної кількості утворених.

Станом на 1 січня 2010р. у спеціально відведених місцях чи об’єктах і на території підприємств країни накопичилось 20,9 млн. т небезпечних відходів, з них 35,5 тис. т (0,2% до загальної кількості) належать до І класу небезпеки і 2,3 млн. т (11%) – до ІІ класу небезпеки.

Більше половини капітальних інвестицій та поточних витрат від сумарного обсягу по країні було освоєно підприємствами Дніпропетровської (2573,4 млн. грн.), Донецької (1844,1) та Луганської (1512,5 млн. грн.) областей. Найменші обсяги коштів на здійснення природоохоронних заходів були витрачені підприємствами Волинської, Житомирської, Закарпатської, Тернопільської, Херсонської областей та м. Севастополя.

Переважну частину капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища було спрямовано на очищення зворотних вод - 47% до загального обсягу, а також на поводження з відходами та охорону атмосферного повітря і клімату – по 20%.

Динаміка пред’явлених екологічних платежів за 2007-2010 роки представлена в таблиці 9.7.

На позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства, та штрафи за адміністративні правопорушення у сфері охорони природи припадає 1% екологічних платежів (відповідно 8,8 та 2,1 млн. грн.).

Основними платниками зборів за забруднення навколишнього природного середовища були підприємства, які виробляють та розподіляють електроенергію, газ та воду (пред’явлено зборів на суму 541,3 млн. грн., або 45% від сумарного обсягу по країні), добувної промисловості (252,3 млн. грн., або 21%), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (188,9 млн. грн., або 16%).

Підприємствами, організаціями, установами країни фактично сплачено протягом 2009р. 1107,1 млн. грн. зборів за забруднення навколишнього природного середовища (з урахуванням погашення заборгованості за попередні роки).

332