Регіональна економіка_НМЕТАУ

ж) організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення систем і банків екологічної інформації;

з) розроблення екологічних нормативів і стандартів, методик та екологічних нормативів регулювання природокористування, правових документів з питань охорони природи;

и) оснащення природоохоронних організацій обладнанням, приладами контролю і спеціальними транспортними засобами, поліпшення умов праці та побуту спеціалістів та їх екіпіровки;

і) здійснення природоохоронних і ресурсоощадливих заходів; ї) проведення роботи щодо охорони територій природно-заповідного

фонду; к) здійснення заходів у надзвичайних екологічних ситуаціях;

л) розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

м) не за цільовим призначенням.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Якими законодавчими та нормативними актами регламентується в Україні діяльність з охорони довкілля?

2.Які функції виконують окремі органи державної лади з охорони навколишнього середовища?

3.Що включають в себе поняття соціальної та економічної ефективності природоохоронних заходів?

4.що являє собою еколого-економічна політика і в чому полягають її основні завдання в Україні?

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 8

1. До економічного результату природоохоронних заходів не входить:

а) відвернення економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, тобто не виробничих, завдяки зменшенню забруднення

303

навколишнього середовища, витрат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і витрат населення;

б) приріст економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, що заощаджуються за рахунок реалізації природоохоронних заходів;

в) зростання грошових надходжень від використання соціальної і виробничої інфраструктури;

г) приріст грошової оцінки реалізованої продукції, одержаного за рахунок повної утилізації сировинних, паливно-енергетичних і інших матеріальних ресурсів в результаті здійснення природоохоронних заходів.

3.Управління і контроль у сфері гідрометеорологічної діяльності; організація гідрометеорологічного та кліматичного вивчення території України, функціонування системи гідрометеорологічних спостережень і прогнозування, здійснення в установленому порядку гідрометеорологічного забезпечення та обслуговування, ведення галузевого державного архіву даних спостережень здійснює:

а) Державна гідрометеорологічна служба; б) Державна служба заповідної справи;

в) Державна інспекція з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів;

г) Державна екологічна інспекція.

4.Зменшення обсягів забруднення довкілля; поліпшення якості довкілля – це:

а) загальний екологічний результат; б) загальний соціально-економічний результат;

в) екологічний результат природоохоронних заходів; г) економічний результат природоохоронних заходів.

5.Державне управління та контроль у галузі ведення лісового господарства з метою забезпечення водоохоронних, захисних, санітарногігієнічних, оздоровчих та інших функцій лісу і високоефективного використання лісових ресурсів, організація ведення мисливського господарства та державного контролю за полюванням здійснює:

а) Державний комітет України по водному господарству;

304

б) Державна екологічна інспекція; в) Державний комітет України по земельних ресурсах;

г) Державний комітет лісового господарства України.

6. Комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення природних ресурсів, забезпечувати належне функціонування державної гідрометеорологічної служби, а також координувати діяльність центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у цій галузі здійснює:

а) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

б) Державний комітет лісового господарства України; в) Державна інспекція з контролю за охороною, захистом,

використанням та відтворенням лісів; г) Державна гідрометеорологічна служба.

305

9 ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

9.1 ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

У сучасних умовах стало очевидним, що проблеми навколишнього середовища і розвитку не можуть розглядатися роздільно, оскільки існує тісний взаємний зв’язок між загальним економічним зростанням (на національному, регіональному, глобальному рівнях) і змінами, що відбуваються в навколишньому середовищі. З розвитком суспільного виробництва дедалі більшою мірою зростає вплив людини на природу, використання нею ресурсів. Будь-який розгляд питань суспільного розвитку без урахування екологічних чинників, закономірностей, які регулюють функціональний зв’язок «суспільство (цивілізація) – природне середовище», може призвести до небажаних економічних і соціальних наслідків. Усвідомлення обмеження соціально-економічного розвитку за рахунок екологічних чинників привело до формування нової ціннісної парадигми суспільного розвитку – екологічної (табл. 9.1).

Таблиця 9.1 - Порівняння двох ціннісних парадигм суспільного розвитку

306

Продовження табл. 9.1

Продовження табл. 9.1

В сучасних умовах соціально-економічного та техногенного розвитку необхідно правильно представляти причинно-наслідкові зв’язки взаємодії основних чинників економічного розвитку суспільства: трудових ресурсів, засобів виробництва і природних ресурсів, які перебувають не тільки у діалектичній єдності, а й у стані постійних суперечностей. Також існують певні природно-екологічні обмеження соціально-економічного розвитку (рис.

9.1).

Ураховуючи те, що ринок демонструє власні неспроможності передусім у сфері неприбуткової (зокрема екологічної) діяльності, держава відповідає за створення саме такої ефективної ринкової інфраструктури, яка становить собою «правила і норми, що визначають такий характер економічних відносин, який забезпечує функціонування ринкової системи». Такі правила і норми повинні гарантувати дотримання довгострокових суспільних, екологічних пріоритетів, які об’єктивно залишаються «за скобками».

Формування та реалізація екологічної політики у країнах характеризується підвищенням ролі держав у сфері організації та контролю за дотриманням стандартів і норм, за відпрацюванням екологічних і адміністративних важелів регулювання. Частково це введення і дія відповідного економічного механізму, що накладає плату за ресурси природи, забруднення навколишнього середовища, підтримку інших

308

природоохоронних заходів. Правильне і масштабне вирішення проблеми охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів значною мірою визначає покращення умов життя людей, поступовий та економічно нешкідливий розвиток усіх галузей економіки.

Природно-екологічні обмеження соціально-економічного розвитку

людського суспільства

виснаження природно-ресурсних потенціалів внаслідок багаторічного

екстенсивного використання природних ресурсів

посилення парникового ефекту через антропогенне збільшення

концентрації парникових газів

домінування великого промислового капіталу у розвитку світової

економіки, що обумовлює екстенсивний характер використання природних ресурсів

відсутність інфраструктурного забезпечення реалізації світових

екологічних програм

збереження сировинної орієнтації експорту у країнах „третього світу”

Рисунок 9.1 - Природно-екологічні обмеження соціально-економічного розвитку людського суспільства

Нестача ресурсів не повинна означати, що потрібно зменшувати інвестиції в охорону навколишнього середовища. Навпаки, необхідно використовувати розумне поєднання різноманітних технологічних, адміністративних, організаційних і політичних підходів. Потрібно удосконалювати економічну і екологічну політику, прив’язувати витрати до економічно високоефективних проектів, розвитку організаційної інфраструктури і створення потенціалу, включаючи освіту та програми обміну. Відмінність підходів та характерних рис регулювання системи природокористування в різних країнах наведено на рис. 9.2.

309

-суворий контроль за дотриманням еколого-економічних

нормативів

-відмова від прямого державного втручання у процес Розвинуті природокористування

-запровадження глобального податку на емісії парникових газів і використання частини цих коштів для реалізації програм екологічної допомоги країнам, що розвиваються

-передача нових природозберігаючих технологій з розвинутих країн

Рисунок 9.2 - Характерні риси регулювання системи природокористування в різних країнах світу

Застосування економічних інструментів, таких як штрафи і податки, удосконалення існуючих систем платежів за забруднення навколишнього

310

середовища дають змогу досягти найбільш ефективного використання ресурсів. Прості ринкові підходи, повністю реалістичні, можуть дати значну економію засобів та ресурсів при вирішенні екологічних завдань. Екологічна і фіскальна політика можуть взаємно доповнювати одна одну. Однак перспективи покращення соціально-економічного становища, а разом з тим і екологічного, не можна пов’язувати тільки з розвитком ринкових відносин. Неконтрольований розвиток цих відносин різко збільшує небезпеку руйнування навколишнього середовища.

9.2 СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Сталий розвиток регіонів повинен базуватись на принципах, що забезпечують успішність переходу до політики самостійного розвитку, а саме: пріоритету забезпечення розвитку і соціальних гарантій людини, тобто метою розвитку має бути задоволення її потреб та створення сприятливих умов її існування; гармонійній взаємодії людини і довкілля; раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу та потенціалу географічного положення; збереженні та відтворенні природних ресурсів як найголовнішого чинника забезпечення ресурсно-екологічної безпеки життєдіяльності нинішнього та майбутнього поколінь; підтриманні екологічної рівноваги, забезпеченні належної якості довкілля з точки зору інтересів здоров’я людини; диверсифікації функціональної структури господарства регіону, пов’язаної з розвитком нових форм господарювання та видів рекреаційної діяльності; зменшенні частки природоексплуатуючих галузей матеріального виробництва і прискореному розвитку сфери послуг та об’єктів інфраструктури; ефективному і екологічно безпечному функціонуванні економіки; раціональному поєднанні ринкових і державних економічних та адміністративних інструментів і важелів регулювання екологічних відносин, тобто відносин між суспільством і природою; ефективному виконанні регіоном своєї ролі в соціально-економічному розвитку країни та узгодженості обраних напрямків розвитку регіону з інтересами прилеглих територій та держави в цілому. Виконання цих принципів забезпечується раціональною структурою механізму природокористування (рис. 9.3).

311