Регіональна економіка_НМЕТАУ

супроводитися зниженням затрат живої праці на виробництво одиниці продукції.

Освоєння та раціональне використання сільськогосподарських угідь, розвиток сільськогосподарської науки, пошуків вирішення організаційних політичних та соціально-економічних питань. Розвиток агровиробничої сфери пов’язаний з посиленням антропогенного впливу на географічне середовище і стимулюється загостренням демографічної ситуації на планеті. Розв’язання проблем не можливе без використання науково-технічного прогресу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1.Який з елементів паливно-енергетичного комплексу в Україні є найбільш потужно розвинутим?

2.Які основні фактори впливають на розвиток чорної та кольорової металургії в Україні?

3.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку виробництва кольорових металів на території України.

4.Які види промислового виробництва входять до машинобудівного комплексу України?

5.Якими є сучасні тенденції розвитку виробництва у машинобудуванні України? Чим обумовлено виникненні цих тенденцій?

6.Як класифікують транспорт? Які види транспорту найбільш розвинуті в Україні?

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 6

1. Сукупність шляхів сполучення, перевізних засобів, технічних пристроїв і механізмів, засобів управління та зв’язку, обладнань усіх видів транспорту, які об’єднані системою технологічних, технічних, інформаційних, правових та економічних відносин, що забезпечують задоволення потреб національного господарства та населення у перевезеннях вантажів і пасажирів.

а) транспортно-дорожній комплекс; б) транспортна мережа;

в) транспорт;

263

г) транспортна інфраструктура.

2.Основними видами виробництва якої галузі є: виробництво приладів для радіо, телебачення та зв’язку, приладів для медичного обслуговування, виробництво контрольно-вимірювальної апаратури, виробництво оптичних приладів?

а) електротехнічне машинобудування; б) верстатобудування та приладобудування; в) побутове машинобудування; г) електротехнічна промисловість.

3.У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце займає:

а) марганцево-нікелева промисловість; б) алюмінієва промисловість; в) титанова промисловість; г) виробництво феросплавів.

4.У машинобудуванні для легкої та харчової промисловості, виробництві побутових машин та обладнання, приладів спостерігається

усучасний період часу тенденція:

а) зростання виготовлення побутової техніки, повільне зростання машинобудування для легкої та харчової промисловостей;

б) спад виробництва; в) нестабільне коливання темпів виробництва продукції;

г) повільне зростання, незначне зменшення виробництва деяких видів продукції.

6. Українські металургійні підприємства територіально

сконцентровані у:

а) Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Луганській областях; б) Київській, Чернігівській, Запорізькій і Луганській областях; в) Дніпропетровській, Кіровоградській, Чернівецькій, Житомирській

областях;

г) Одеській, Херсонській, Кіровоградській, Черкаській областях.

264

7.Комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться,

перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів має назву:

а) транспортно-дорожній комплекс; б) транспортна інфраструктура; в) транспортна мережа; г) транспортний вузол.

8.Економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління та зв’язку, різноманітного технічного обладнання називається:

а) транспортна інфраструктура; б) транспортно-дорожній комплекс; в) транспорт; г) транспортна мережа.

9.Які види виробництв хімічного комплексу сконцентровано у Дніпропетровську, Прилуках, Харкові?

а) виробництво сірчаної кислоти; б) виробництво азотних добрив;

в) виробництво пластмас і виробів з них; г) виробництво капролактаму, поліхлорвінілових смол, полістиролу,

вінілацетату .

10.Основними видами продукції якої галузі є: електродвигуни та генератори постійного та змінного струму, проводи та кабелі електричні різної напруги, лампи електричні та інша продукція?

а) побутове машинобудування; б) важке машинобудування; в) електротехнічна галузь;

г) транспортне машинобудування.

265

11.Найбільш потужні розвідані родовища нафти та газу знаходяться в Україні:

а) в Карпатах; б) на шельфі Чорного моря;

в) у Придніпров’ї; г) у Донбасі.

12.Найбільший коефіцієнт корисної дії мають:

а) АЕС; б) ГЕС; в) ТЕС;

г) немає вірної відповіді.

13.К продукції чорної металургії України належать:

а) титан, магній, чавун, сталь, прокат; б) чавун, сталь, прокат, труби, латунний і мідний прокат; в) прокат, труби, сталь, чавун; г) труби, чавун, цинк, титан.

14.В Україні діють нафтопереробні заводи:

а) Кременчуцький; б) Дніпропетровський; в) усі відповіді вірні;

г) немає вірної відповіді.

15. Паливна промисловість України об'єднує:

а) вугільну, кам'яно-вугільну, буровугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі;

б) електроенергетику, вугільну, буровугільну, газодобувну та нафтову галузі;

в) атомну енергетику, кам'яно-вугільну, нафтодобувну, торфодобувну та нафтову галузі;

г) електроенергетику, атомну енергетику, вугільну, газовидобувну та нафтову галузі.

266

7 ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

7.1 ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЇ

Екологія - це наука, яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все більшої гостроти екологічним проблемам взаємодії людини та природи, людства та біосфери.

Екологія як наука з’явилася в середині ХІХ століття, коли виникло розуміння, що не тільки будова та розвиток організмів, але і їх взаємовідносини із середовищем існування підпорядковані певним закономірностям.

Поняття «екологія» вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Воно походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos - наука. «Під екологією ми розуміємо суму знань, - писав Е. Геккель, - які належать до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім середовищем як органічним, так і неорганічним і насамперед - її дружніх і ворожих стосунків з тими тваринами і рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступає в контакт. Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування».

Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв’язків між рослинними та живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем, котрі склалися в процесі еволюції органічного світу та навколишнього середовища.

Формування екології як науки відбувалося на початку ХХ століття, і довгий час вона розвивалася серед біологічних наук. Важливу роль у диференціації екологічної науки відіграв ІІІ Ботанічний конгрес, який відбувся 1910 року в Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угрупувань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну екологію.

267

Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин вивчає зв’язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу.

Крім того, існує екологія людини та екологія мікроорганізмів. З 70-х років ХХ століття складається соціальна екологія, що вивчає особливості взаємодії суспільства і навколишнього середовища та його охорони.

Убагатьох країнах світу - Північної Америки, Західної Європи, Японії

-загострилась екологічна ситуація, виникли регіони екологічної кризи, де якість середовища проживання не відповідала нормальним умовам функціонування живих організмів. У другій половині ХХ ст. виникла необхідність досліджувати середовище проживання людини. А це, у свою чергу, обумовило «екологізацію» багатьох галузей сучасної науки. Питаннями охорони середовища проживання людини, раціонального природокористування нині активно переймаються такі науки, як економіка, географія, геологія, хімія, фізика, математика та ін. Справдилося передбачення В. І. Вернадського про те, що наші знання розвиватимуться не

знаук, а з проблем.

Дуже широким є спектр підрозділів екології. До нього входять спеціалізовані екологічні науки, які розрізняються за об’єктом та предметом дослідження.

Біоекологія - частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та з навколишнім середовищем. До її складу включається екологія особин (аутекологія), популяцій (популяційна екологія, демекологія) та спільнот (синекологія).

Аутекологія досліджує взаємозв’язки представників виду з навколишнім середовищем. Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його взаємодію з різними екологічними факторами: теплом, світлом, вологою, родючістю та ін., а також досліджує вплив середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між окремими представниками певної сукупності живих організмів, що належать до різних популяцій, а також між ними і довкіллям.

У тридцяті роки ХХ століття сформувалася популяційна екологія -

демекологія. Вона вивчає структуру виду (біологічну, статеву, вікову,

268

екологічну) та описує коливання чисельності різних видів і встановлює їхні причини.

На сучасному етапі розвитку суспільства екологія вирішує коло проблем і користується методами, матеріалами, принципами, які далеко виходять за межі суто біологічних наук.

Екологію за розмірами об’єктів вивчення поділяють на географічну,

або ландшафтну, об’єктами вивчення котрої є великі геосистеми, географічні процеси, та на глобальну екологію, предметом дослідження якої є біосфера та антропогенна діяльність в її межах.

Глобальна екологія. Як наукова дисципліна вивчає біосферу, тобто екосистему, що охоплює всю планету. Предметом дослідження глобальної екології є також екологічні зв’язки біосфери з процесами, що відбуваються в надрах Землі та в космосі.

Глобальна екологія стала єдиним вченням про екологічні взаємовідносини біосфери з чинниками різного походження, намагаючись комплексно досліджувати вплив на неї антропогенних, космічних, географічних, геохімічних та інших факторів. Основні завдання глобальної екології полягають у вивченні антропогенних змін природного довкілля, обґрунтування методів його збереження та поліпшення в інтересах людства, з’ясування закономірностей еволюції біосфери. Першочерговим завданням є прогнозування змін біосфери в майбутньому.

Космічна екологія — галузь екології, що вивчає особливості життєдіяльності людини та інших організмів у практично повністю замкнутих мікросистемах космічних кораблів і станцій. Вона розробляє системи життєзабезпечення, вивчає можливості створення умов для тривалих міжпланетних польотів.

Стосовно предметів вивчення екологія поділяється на екологію мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, прикладну, інженерну та загальну екологію — теоретичну й узагальнюючу дисципліну.

За середовищем та компонентами розрізняють екологію суші,

прісних водоймищ, морську, високогірну, хімічну тощо.

За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну та динамічну екологію.

У часовому аспекті розрізняютьісторичну та еволюційну екологію.

269

У системі екології людини існує соціальна екологія, що вивчає взаємовідносини елементарних соціальних груп суспільства та людства загалом із життєвим середовищем.

Сучасні екологічні дослідження мають бути науковою базою для розробки стратегії й тактики поведінки людства в природному середовищі, раціонального природокористування, охорони та відтворення довкілля. Найважливішим висновком екологічних досліджень повинне бути визначення екологічної місткості територій, що повністю залежить від стану їх екосистем.

Поряд з тим екологія у своїх дослідженнях використовує також широкий арсенал методів, як традиційних, так і нових. Серед них :

•статистичний метод, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів;

•балансовий метод, що дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням;

•порівняльний метод, котрий передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами, тощо.

Векології найчастіше порівнюють забруднені та екологічно чисті території. Широко використовують порівняно прості методи математичної статистики, а саме: обробку варіаційних рядів з визначенням математичного очікування, дисперсії, середнього квадратичного відхилення, отримання інтенсивних та екстенсивних показників для порівняння тощо.

Востанні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери велике значення надається аерокосмічним методам дослідження. Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комплекс збору інформації та наземний комплекс її приймання, обробки, збереження, поширення й використання.

Специфіка застосування космічних зйомок і отримання з них нової інформації обумовлена їх оглядовістю, можливістю вивчення поверхні Землі на різних рівнях генералізації (узагальнення).

Аерокосмічні методи дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються в локальному, регіональному чи глобальному масштабах. Так, скажімо, саме космічне знімання 1975 р. зареєструвало пилосольові бурі, які

несли отруйні для рослин хлориди з території, що зовсім недавно була

270

морським дном. У 1986 р. космічне знімання, проведене японським супутником, зафіксувало поширення теренами Європи чорнобильських радіонуклідів, починаючи від другого дня аварії.

Значну роль у дослідженні навколишнього середовища відіграє картографічний метод дослідження, який дозволяє застосовувати географічну карту для опису, аналізу і пізнання явищ.

Предметом дослідження екології є детальне вивчення за допомогою кількісних методів основ структури та функціонування природних та створених людиною систем. Серед основних завдань екології можна виділити такі:

•дослідження особливостей організації життя, в тому числі у

зв’язку з антропогенним впливом, тобто результатом людської діяльності, на природні системи;

•виявлення специфіки впливу видозміненого антропогенною діяльністю середовища на саму людину;

•створення наукової основи раціональної експлуатації природних, зокрема біологічних ресурсів;

•прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

•збереження середовища існування людини.

Під екологічною системою розуміють сукупність елементів, утворених живими організмами та середовищем їх існування, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією.

Збалансованість взаємовідносин людини з видами, популяціями та спільнотами може бути досягнута за рахунок комплексних зусиль з боку людини шляхом екологічної регламентації господарської діяльності, цілеспрямованого, екологічно виправданого впливу на види, популяції та екосистеми, шляхом екологічного виховання підростаючих поколінь.

271