Регіональна економіка_НМЕТАУ

−формування економічної взаємодії України зі світовою економічною системою;

−запобігання відпливу за межі України інтелектуальних, матеріальних та фінансових ресурсів.

6.9 АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

Агропромисловий комплекс (АПК) включає до свого складу:

промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства, сільське господарство, а також галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції − сільськогосподарської сировини й продовольства. Він за своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів, передусім тому, що він як головний засіб виробництва використовує землю, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання.

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування − перша умова життя безпосередніх виробників. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на сільськогосподарську продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність сільхозгосподарської праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більше продукції.

Чорноземні ґрунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галуззю сільського господарства. Україна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь.

На півночі та Поліссі Південно-західного району прохолодний, вологий клімат і підзолисті ґрунти. Тут дуже добре ростуть льон і сіяні трави. Крім

253

сіяних трав для молочної худоби використовують заплавні луги та лісові пасовища.

У лісостепу склався найважливіший в Україні район виробництва цукрових буряків та озимої пшениці, їх вирощуванню сприяють помірна кількість опадів і чорноземні ґрунти. У районі багато садів, а в Закарпатті − виноградників.

У Південно-Західному районі велике значення має харчова промисловість, особливо цукрова. Вона дає країні понад 40% цукру.

У Південному районі де мало опадів і високі літні температури, на чорноземних та каштанових ґрунтах сіють озиму пшеницю, ячмінь, соняшник, на поливних землях − рис.

Найважливішим основним засобом і територіальною базою функціонування виробничих процесів у сільському господарстві є земля. Україна має значний земельний фонд, який перебуває у розпорядженні сільськогосподарських підприємств і господарств.

Сільське господарство України складається з двох великих, взаємопов’язаних комплексів: рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду тощо. У складі тваринництва переважають скотарство, свинарство, вівчарство, бджільництво, конярство, звіроводство, рибоводство.

Рослинництво. Україна щодо виробництва озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків посідає перше, а щодо посівів соняшнику − друге місце між державами СНД. У рослинництві України переважають зернові культури. У степовій зоні зернові займають більше половини посівних площ, у Лісостепу, Поліссі, Карпатах цей показник трохи нижчий. У структурі посівів зернових переважає озима пшениця − 43%, яровий ячмінь − 21, кукурудза − 13, зернобобові − 7, овес − 5, озиме жито − 4,6, просо − 2,5, озимий ячмінь − 1,5, гречка − 1,5%. Інші культури (ярова пшениця, рис, сорго) мають невелику питому вагу — менше половини відсотка. Посівні площі основних сільськогосподарських культур подано в таблиці 6.33, а обсяги виробництва сільськогосподарських культур та їх урожайність в табл. 6.35, 6.36 [ 2 ].

Озима пшениця вирощується майже скрізь, але найвища її концентрація − у степових та лісостепових районах.

254

Таблиця 6.33 - Посівні площі основних сільськогосподарських культур, тис. га

Ярова пшениця культивується у Лісостепу. Яровий ячмінь поширений у північному Степу, Лісостепу та у передгір’ї Карпат. Основне виробництво

255

озимого жита зосереджене на Поліссі, де воно є другою культурою після озимої пшениці, кукурудзи − у районах Лісостепу та Степу. Значне місце серед зернових культур займають круп’яні: просо, гречка, рис. Найбільші площі серед них займає просо, яке поширене у Степу та Південних районах Лісостепу. Гречка найбільш поширена у Лісостепу та на Поліссі. Рис вирощують у п’ятьох районах Криму, у зоні Північно-Кримського каналу, у двох районах Одеської та у трьох − Херсонської області. Сорго вирощують в областях Степу та у господарствах Лісостепу. Виробництво гороху зосереджено в областях Лісостепу та, частково, у Степу та на Поліссі.

З інших зернобобових розповсюджені вика, люпин, чечевиця, соя, квасоля тощо. Вика зосереджена у Лісостепу. Посіви люпину на 85% розміщені на Поліссі.

Україна є відомим виробником технічних культур, особливо цукрового буряка та соняшника. Головний ареал цукрового буряку − Лісостеп. Цукровий буряк вирощують і на півночі Степової зони і на півдні Полісся. Соняшник − основна олійна культура. Його посівні площі зосереджені переважно на півдні країни.

Посіви льону-довгунця зосереджені у Житомирській, Київській, ІваноФранківській, Львівській, Рівненській, Чернігівській, Волинській, Чернівецькій областях. Значне місце серед технічних культур займають ефіроолійні культури: коріандр, м’ята, лаванда, троянда та ін Посіви тютюну зосереджені у Кримський, Закарпатський, Придністровський.

Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі та у північних районах Лісостепу. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу, а також у районах міст та промислових ареалах. На півдні, в Степу, у структурі овочевих культур переважають помідори, на Поліссі та у Карпатах − капуста, огірки. На півдні дають багаті врожаї баклажани, перець, рання капуста.

Виноградні насадження зосереджені в Криму, 3акарпатті, Одеській, Херсонській та Миколаївській обл.

256

Таблиця 6.34 - Виробництво основних сільськогосподарських культур,

тис. т

257

Таблиця 6.35 - Урожайність основних сільськогосподарських культур, ц з 1 га площі збирання

258

Тваринництво. Україна має величезні природні пасовища і луки, але для кращого розвитку тваринництва треба розширювати кормову базу, збільшувати виробництво концентрованих і сокових кормів, щоб забезпечувати ними худобу цілий рік. Напрям тваринництва визначається потребами населення і промисловості в його продукції.

Скотарство є провідною галуззю і має молочно-м’ясну спеціалізацію. Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсивного землеробства, зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу − сальну спеціалізацію.

Птахівництво − одна з найбільш продуктивних галузей тваринництва, що постачає населенню м’ясо і яйця, а легкій промисловості − пух та пір’я. У розміщенні птахівництва простежується тенденція до наближення його до споживача: будівництво птахофабрик відбувається навколо великих міст.

Вівчарство у степових областях має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських − м’ясо-вовняну. Кліткове звірівництво найбільш поширене в лісостепових областях, зокрема в західних. Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Карпатах. Ставкове рибництво має найбільшу продуктивність у лісостепових та карпатських обл. Шовківництво − основному у степових і частково в лісостепових обл.

Рибне господарство. Вилов риби здійснюється у внутрішніх водоймах, виключній (морській) зоні України та виключній (морській) зоні інших держав. Основним місцем вилову риби та інших водних живих ресурсів рибопромисловим флотом України в теперішній час є виключні (морські) економічні зони інших держав, у водах яких у 2010 році виловлено та добуто 110,6 тис.т (на 24,9% менше, ніж у 2009р.), у виключній (морській) економічній зоні України виловлено та добуто 69,7 тис.т (на 3,6% більше), у внутрішніх водоймах – 38,4 тис.т (на 9,1% менше), з яких 18,9 тис.т (на 12,3% менше) становить продукція ставкового виробництва (рис. 6.9).

Найбільша частка у загальному обсязі вилову риби та добування інших водних живих ресурсів припадала на рибогосподарські під-приємства м.

259

Таблиця 6.36 - Вилов риби та добування інших водних живих ресурсів, т

М’ясна промисловість є однією з основних у харчовій індустрії. Розміщення м’ясного виробництва характеризується концентрацією його в індустріальних районах і в районах потужної сировинної бази. Найбільші м’ясокомбінати є в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Вінниці, Дніпропетровську, містах Донбасу.

Молочна промисловість об’єднує маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока. Виробництво тяжіє до районів споживання.

Цукрова промисловість − провідна галузь харчової промисловості України. Найбільш розвинена у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській та Тернопільській областях.

Також розвинена борошномельно-круп’яна промисловість, яка відіграє провідну роль у забезпеченні населення та інших галузей харчової індустрії борошном і крупами; консервна промисловість (консервування плодів та овочів забезпечує їх тривале зберігання); олійна промисловість, яка виробляє і переробляє рослинні жири та пов’язані з ним продукги;

крохмале-патокова промисловість, яка виробляє крохмаль, що використовується в основному в харчовій промисловості.

Основним шляхом підвищення ефективності всіх структурних підрозділів АПК є перехід на інтенсивний розвиток. Інтенсифікація сільського господарства означає збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю ресурсів. Хоча цей процес сьогодні вже стає реальністю, зростання собівартості продукції, зниження фондовіддачі свідчить про те, що збільшення капіталовкладень випереджає збільшення валової продукції.

В інтенсифікації виробництва найбільш важливим є заходи науковотехнічного характеру, спрямовані на перехід від випуску окремих механізмів до комплексу машин, що дадуть змогу забезпечити поточну технологію. Важливе місце у системі заходів належить прогресивним індустріальним технологіям вирощування окремих культур. Інтесифікація сільськогосподарського виробництва передбачає інтенсивне використання земельних угідь. Найбільш дійовим засобом поліпшення родючості землі й збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є меліорація. Інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва повинен

262