Педагогіка (Лекція 2)

Дошкільний вік

Дошкільний він (від 5 до 6–7 років) – останній віковий період

дошкільного дитинства.

Анатомо-фізіологічні особливості. Середнє щорічне збільшення зросту

дошкільника становить близько 6 см, дівчатка дещо випереджають

хлопчиків. Щорічно вага дитини збільшується на 1,5–2 кг, змінюються

пропорції тіла, видовжується тулуб і особливо ноги.Для кісткової системи дитячого організму характерне недостатнє

окостеніння, хрящова будова її окремих ланок, значна гнучкість та

еластичність хребта.

Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються

розміри серця (до п’яти років у 4 рази порівняно з новонародженою

дитиною).

Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється

структура і функції мозку, відбуваються прогресивні зміни вищої нервової

діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних

реакцій.

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Функціональні зміни в

роботі центральної нервової системи дитини пов’язані з морфологічними

змінами в будові головного мозку, збільшенням його ваги.

Сприймання дошкільників розвивається в різних видах діяльності

(ігрової, практичної). Поступово воно виокремлюється у відносно

самостійній дії, спрямовані на пізнання предметів навколишнього світу, на

виконання перших перцептивних (чуттєвих) завдань.

Дитина вчиться керувати своїм зором, рукою. Більшого значення

набувають мисленнєві процеси: упізнаючи предмети, дитина порівнює їх,

використовуючи свої знання, хоча при цьому нерідко ще не вміє відділити те,

що бачить, від того, що знає про предмет.

Інтенсивно розвивається просторова орієнтація дошкільників та

орієнтування в часі.

Пам’ять їх розвивається в осмисленій діяльності, у якій розуміння є

основою як мимовільного, так і довільного запам’ятовування.

Розвиток мислення в дітей дошкільного віку пов’язаний з позитивними

зрушеннями в їх мовленні. Швидко збагачується словник дошкільняти.

Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в збагаченні словника,

зумовлені середовищем, у якому росте дитина, різноманітністю її мовних

контактів з дорослими.Дошкільне дитинство здавна називають віком гри. Вважаючи гру

основною діяльністю дошкільника, психологи виходять із визнання

соціальної обумовленості її розвитку. Гра – особлива форма життя дитини в

суспільстві, причому дуже важлива для неї. Вона є діяльністю, у якій діти

виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їхнє життя, працю

та взаємини між ними.

Особистісний розвиток. У зв’язку із задоволенням зростаючої потреби

дитини в товаристві ровесників розвиваються соціальні емоції (симпатії,

антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об’єктів

прихильності, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуативність і стає

постійним почуттям.

Розвиток почуття сорому, ніяковості пов’язаний із зростанням їхнього

морального досвіду й самосвідомості. У малюка осуд вчинку викликає страх

перед покаранням, збентеження і незадоволення собою. У дошкільному віці

осуд стає внутрішнім, вчинене неподобство супроводжується зніяковінням,

навіть уявлення про негідний вчинок викликає почуття сорому.

Важливими для формування моральних почуттів дітей є уявлення про

позитивні зразки поведінки. Наявність їх дозволяє дитині передбачати

емоційні наслідки вчинку, переживати задоволення від схвалення своєї

поведінки або невдоволення від негативного її оцінювання. Таке

передбачення є вирішальним у формуванні моральної поведінки. Почуття

самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому стають мотиваційними

компонентами моральних якостей особистості.

Період дошкільного дитинства завершується формуванням у дітей

психологічної готовності до навчання в школі. основними її компонентами є

мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність.

Вступ дитини до школи докорінно змінює всю її діяльність, яка

підпорядковується основному педагогічному завданню – оволодінню

життєво-необхідними знаннями, навичками. Ігрова і навчальна – провідні

види діяльності. Особливості фізичного розвитку: 1) інтенсивний ріст і розвиток

організму дитини; анатомо-фізіологічне формування структур головного

мозку; 2) процес функціонального вдосконалення нервової системи, що

забезпечує успішну навчально-пізнавальну діяльність дітей.

Особливості психічного розвитку: під впливом навчання розвиваються

і вдосконалюються пізнавальні процеси (сприймання, мова, увага). Увага не

стійка і не достатньо розвинені гальмівні процеси нервової системи; слабко

розвинені вольові зусилля. Пам’ять – наочно-зорова, образна, конкретна.

Відбувається розширення пізнавальних інтересів дітей.

Особливості виховання: у молодших класах створюється основа для

подальшого розвитку учнів, формування їх особистості. Найважливішу увагу

треба приділити нормальному фізичному розвитку, правильному режиму

дня, перебуванню на свіжому повітрі, гігієні зору та профілактиці сколіозу.

Підлітковий вік – перехідний період від дитинства до юності, для якого

характерні важливі та різні зміни у фізичному та психічному розвитках.

Фізичний розвиток: характерне збільшення зросту, ваги тіла, фізичної

сили. Спостерігаються диспропорції в розвитку систем організмів, у розвитку

кінцівок. Відбувається подальший розвиток головного мозку та початок

статевого дозрівання. Суперечність фізичного і психічного розвитку підлітків

супроводжується швидкою і невмотивованою зміною настроїв, гострою

реакцією на неприємності в школі, вдома.

Особливості психічного розвитку: зростання свідомості, якісні зміни в

пізнавальній діяльності виявляються у формуванні ширших уявлень і понять

про факти, явища, вміння глибше аналізувати та узагальнювати явища,

вміння застосовувати набуті знання на практиці, формуються погляди й

переконання, підвищується рівень самокритичності, виникає прагнення до

самовиховання. Починають формуватися риси характеру, розвиваються

ініціативність, активність, самостійність, схильність до критики дорослих.

Недостатнє вміння керувати своїми вчинками. Виникає інтерес до вибору

майбутньої професії.Особливості виховання: фізичний розвиток, розвиток уваги. Необхідно

не перевантажувати нервову систему підлітка, проявляти до дітей чутливість

і розуміння, оскільки для них характерні різкі спади і підйоми працездатності

та життєвої енергії. Необхідно стимулювати пізнавальну діяльність дітей,

розвивати їхні потреби, інтереси, формувати правильні мотиви навчання.

Необхідно залучати дітей до активної громадської роботи, звернути увагу на

моральні погляди та переконання. Важливо роз’яснювати моральні норми та

правила поведінки підлітка. Приділяти увагу побудові правильного

учнівського колективу. Має бути розумний контроль за поведінкою та

діяльністю учнів.

Юнацький вік

Для фізичного розвитку старшокласників характерне зменшення

протиріч та диспропорцій. Підвищується працездатність, урівнюються

нервові процеси, завершується статеве дозрівання.

Для психічного розвитку характерне те, що провідне значення в

пізнавальній діяльності займає абстрактне мислення, прагнення пізнати суть і

причинно-наслідкові зв’язки явищ об’єктивного світу. Формуються стійкі

пізнавальні інтереси, підвищуються вимоги до викладання предмету.

Відбувається розвиток почуттів та вольових процесів. Почуття стають більш

глибокими, емоційними; характерна чутливість до всього нового.

Особливості виховання: важливим є фізичне виховання, моральне,

естетичне виховання, розвиток ініціативи, творчості, самостійності, важливо

створити умови для самовиховання. У зв’язку з тим, що біологічні задатки

кожної людини різні, розвиток її характеризується індивідуальними

відмінностями, які необхідно враховувати в навчанні й вихованні.

Виявлення індивідуальних особливостей дітей включає: стан здоров’я,

нервової системи, темперамент, особливості пізнавальної діяльності,

вивчення рівня вихованості дітей.

В індивідуальному підході до дитини можна вичленувати два аспекти:

1) психологічний – встановлення неповторності, своєрідності учнів, визначення їх ставлення до оточуючих і до самого себе, особливостей

сприймання зовнішніх впливів і специфічне реагування на них;

2) педагогічний – вибір таких засобів і форм впливу на учня, які

найбільше відповідають його психологічним особливостям, психічним

станом і завдяки цьому забезпечується оптимальний виховний ефект.

Контрольні запитання, завдання

1. Обґрунтуйте поняття індивідуальність.

2. Дайте визначення поняття “особистість”.

3. Що передається дітям за спадковістю від батьків?

4. Які особливості характеризують людину як особистість?

5. У якій залежності перебуває суспільниий, природний, історичний і

онтогенетичний розвиток людини?

6. Що здобуте дитиною від батьків переважно за спадковістю?

7. Назвати можливий термін вікової кризи.

– Назвати вікову періодизацію чеського педагога Яна-Амоса Коменського.

– Яка увага переважає в молодшому шкільному віці?

– Якими умовиводами швидше оволодівають молодші школярі?

– Скільки років охоплює переддошкільний вік?

– Дати визначення поняття “темперамент”.

8.. У чому сенс знання вчителем вікових особливостей дітей?

9. Назвати основні види діяльності молодших школярів.

10. Роль гри у навчанні й вихованні молодшого школяра.

11. Особливості психічного розвитку молодшого школяра