
- •Міністерство освіти і науки україни
- •IV. Виконавський аналіз.
- •Музично-теоретичний аналіз твору. Музична форма
- •Умовна схема музичної форми даного хорового твору: Умовна схема музичної форми.
- •Ладо-тональний план
- •Гармонія та її загальна характеристика
- •Динаміка і темп твору.
- •Вокально-хоровий аналіз.
- •Аналіз і характеристика партії с:
- •Аналіз і характеристика партії а:
- •Аналіз і характеристика партії т:
- •Аналіз і характеристика партії б:
- •Ансамбль загальний
- •Гармонічний стрій (вертикальний) і мелодичний
- •Вокально-хорові особливості
- •Виконавський аналіз
- •Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри
- •Диригентські труднощі
- •Нотний текст з гармонічним і мелодичним аналізом. Використана література
- •Твори[ред. • ред. Код]
- •Хорові концерти[ред. • ред. Код]
Вокально-хоровий аналіз.
Тип хорового колективу- це характеристика складу хорового колективу за типом співацьких голосів. Співацькі голоси розділяються на три типи: чоловічі, жіночі та дитячі.
Хор (грец. χορός —«толпа» рос. Собраніє поющіх (П. Чесноков) — колектив співаків; організований колектив співаків, який здатен виконати будь-який твір на найвищому професійному рівні (К. Пігров); колектив співаків, які разом виконують який-небудь вокальний твір з інструментальним супроводом чи без нього.
Характеристика складу хору a cappella Лесі Дичко «Лісові далі» за типами співацьких голосів – мішаний хор, а за кількістю самостійних голосів – семиголосний. Композитор використовує унісон мішаного хору (38 такт), унісон партії басів і тенорів (45 такт), а також divisi (дивізі) у кожній партії, крім партії сопрано. Перехрещення голосів ми не спостерігаємо.
Хоровий твір з супроводом чи
a cappella.
Хоровий твір написаний a cappella. Виконання хорового твору без інструментального супроводу прийнято називати співом a cappella.Хоровий колектив, що виконує твори a cappella , - це “своєрідний вокальний оркестр, який на основі синтезу звука і слова відтворює своїми багатими барвами художні образи музичного твору”.Під час співу a cappella “акорд звучить чарівливо м’яко й чисто, чого ніколи не може досягнути симфонічний оркестр, де майже всі духові інструменти темперовані”. Спів a cappella є найтиповішим і найчистішим видом хорового виконання. Хор, що співає a cappella , навіть для виконання нескладних творів гармонічного стилю має передумовою значну вокальну-технічну підготовку співаків; що ж до творів поліфонічних, то вони доступні тільки висококваліфікованому хорові.
Так як хоровий твір написаний а cappella. Це допомагає більш яскравіше та ніжніше зобразити пейзажний малюнок.
Діапазон кожної партії
окремо.
ДІАПАЗОН (від гр. dia pason (chordon) - через всі струни). Звуковий обсяг співацького голосу, музичного інструменту, мелодії, звукоряду, який визначається відстанню (інтервалом) між найнижчим і найвищим звуками.
Загальний діапазон твору:
Діапазон С1
Діапазон А1 Діапазон А2
Діапазон Т1 Діапазон Т2
Діапазон Б1 Діапазон Б2
Загальний діапазон мішаного хору від «h» великої октави до «a» другої октави. Загальна теситура кожної партії досить широка, але зручна для співу. Основний прийом звуковедення – плавне наспівне legato з елементами твердої і м’якої атаки. Дихання безперервне ланцюгове, артикуляція чітка і виразна.
Аналіз мелодичного строю.
Стрій- основа хорового співу. Під строєм слід розуміти точне інтонування інтервалів у мелодичному і гармонічному видах. У практиці роботи з хором , а також у хоровій літературі склались два такі поняття як мелодичний та гармонічний строї. Цей поділ засновано на деяких відмінностях інтонування мелодичних і гармонічних інтервалів, підказаних самою специфікою репетиційної роботи, коли твір спочатку розучується по партіях, які потім „зводяться” у багатоголосся. Стрій-це фактично система. Звуковисотних відношень, що уловлюються нашим слухом у процесі відтворення хором того чи іншого інтервалу, мелодії чи гармонічної послідовності. Але одну й ту саму ноту можна проспівати на якусь малу частину вище або нижче. Це пояснюється тим, що співак хору чи хор в цілому - „інструменти”, котрі не мають раз і назавжди зафіксованої висоти звуків.. В хоровій практиці ми зустрічаємось не з абсолютною, стабільною інтонацією, а з багатьма інтонаційними відтінками і варіантами. Розвинутий музичний слух здатний відрізняти в рамках інтервальної зони три види інтонації: Нормальну Високу Низьку Фальшивий звук знаходиться в проміжній зоні.
Відомо, що мелодія –це художньо осмислений ряд звуків різної висоти, або ланцюг мелодичних інтервалів , організованих за допомогою метро ритму та ладу. Інтонування мелодичної лінії називається горизонтально-мелодичним строєм. При виконанні кожного музичного інтервалу, як категорії ладу, спостерігаються свої специфічні закономірності. Як правило, переважна більшість мелодій утворена секундами. Отже, вивчення інтервалів слід починати з великої і малої секунди та хроматичних змін у них.
ІІступінь як у мажорі так і в мінорі інтонуються з тенденцією до підвищення. ІІІ ступінь, оскільки вона характеризує лад, у мажорі інтонується високо, а в мінорі низько. В мажорі І і V ступінь звучать стійко; а от мінорна тоніка вимагає підвищеного підтягування вверх, бо мінорна гама тлумачиться в хоровому виконанні як похідна від мажору, а саме від його VІ ступеня. VІ ступінь натурального мінору та гармонічного мажору мусить звучати трохи занижено. Ввідні тони VІІ ступеня в мажорі та гармонічному мінорі інтонуються напруженіше. Велика секунда вверх повинна інтонуватися гостріше, а вниз- тупіше, нижче. Діатонічні півтони (м2)у низсхідному напрямі співаються в залежності від звукового контексту (у фрігійському ладі ІІ ступінь необхідно виконувати підкреслено низько, а в інших ладах-ні.) Низсхідні секунди завжди потребують дуже зближеної подачі звуків. Хроматичні півтони вгору слід інтонувати вище, ніж діатонічні, а вниз- „важче”, ніби осідаючи. Хроматичні півтони взагалі вимагають від дитини-хориста граничної уваги , гармонічної інтуїції. Як говорив К.Пігров „Вміння співати діатонічні та хроматичні півтони- це основний фундамент , на якому будується вірне, бездоганно чисте інтонування. Говорячи про мелодичний стрій, особливо уважно рекомендується слідкувати за інтонуванням звуків мелодичних зворотів, що повторюються, бо в цих випадках виникає небезпека голосового інтонаційного пониження. Працюючи над чистотою інтонування в хорі, хормейстер повинен твердо знати правила інтонування інтервалів та застосовувати їх при вивченні хорових партій. Але при цьому необхідно весь час пам’ятати про зв'язок кожного інтервалу з основною мелодичною лінією. Часто труднощі інтонування пов’язані з теситурними умовами, особливо коли йдеться про високі звуки, які вимагають уміння користуватись верхнім(головним) регістром. Тонкі музично-слухові відчуття та навички точного інтонування найкраще розвивати під час акапельного співу. Вдосконаленню інтонації сприяють спеціальні вправи у вигляді мажорних та мінорних гам. Природно їх треба узгоджувати зі специфікою репертуару хорового колективу.Робота над мелодичним строєм проводиться як на роздільних заняттях партій, так і на спільних репетиціях усіх хорових груп.
Не дивлячись на те, що теситура всіх голосів дуже зручна та мелодична лінія кожної партії неповна, відхилення в інші тональності та альтеровані ступені можуть бути важливими для виконавців.
Інтонування мінорної гами.
I II III IV V VI VII VIII VI VII
Правила інтонування інтервалів
Чисті інтервали – інтонуються стійко.
Великі інтервали – інтонуються способом однобічного розширення.
Малі інтервали – інтонуються способом однобічного звуження.
Збільшені інтервали – інтонуються способом двобічного розширення.
Зменшені інтервали – інтонуються способом двобічного звуження.
Хроматичні інтервали – інтонуються в бік зміни знака.