Відповіді на екзаменаціні питання.2019

1.Фактури і текстури облицювальних матеріалів із природного каменю в інтер’єрі та екстер’єрі.

Фактура – це характер поверхні, видима будова поверхні. Характеризується гладкістю, рельєфністю, нерівністю, шорсткістю.(організована, неорганізована).

Текстура – видимий малюнок поверхні, х-зує взаємне розташування елементів на поверхні.

При виготовленні матеріалів природному каменю надають ту чи іншу фактуру, використовуючи ударну або абразивну обробки.

За допомогою ударної (обколювання поверхні каменю за допомогою каменетесального інстурменту) обробки отримують:

• Скельну(колоту)(з горбиками і западинами як за природнього розколювання 8мм)

Допускається для щільних порід середньої твердості

• Рифлену(поверхня з правильним чергуванням западин і гребенів 2мм)

• Точкову(ковану)(рівномірно шорстувата поверхня 0.5-2мм) Для сходів, доріжок, підлог.

• Термооброблена(високотемпературними струменями. Шорсткувата поверхня зі слідами лущення з висотою до 10мм.) Для сходів, підлог, доріжок.

За допомогою тонкої абразивної(абразивним інструментом) обробки отримують:

• Пилена(після обробки видно прямі або закругленні сліди. 2мм) Для сходів, підлог.

• Шліфована(рівна, трохи шорстка поверхня з висотою рельєфу 0.2-0.5мм)

Для плит колон, сходів.

• Полірована(має дзеркальний блиск із чітким відображенням предметів)

Для монументальних споруд, плит колон, стінок басейну

• Лощена(гладка матова зі слідами рисунка каменю)

Для екстер’єру використовують: граніт, лабрадорит, габро, щільний вапняк, вапняк-черепашник, пісковик. Інтер’єр: граніт, лабрадорит, мармур, туф, вапняки, вапняки-черепашники, діорит, базальт, малахіт, онікс, сланець.

3.Способи декорування металів для штучного будівництва.

Декорування металевих матеріалів передбачає створення необхідної форми виробу та надання йому певної фактури.

Способи декорування металевих матеріалів можна поділити на:

• Механічний:

виколотка(холодна обробка металу, під биттям молотка метал змінює форму), кування(обробка металу тиском при нагріванні), шліфування(за допомогою кола з повсті з абразивними елементами), чеканка(отримання рельєфного зображення холодною обробкою, ударами молотка по чекану(стержню) або штампами), інкрустація(отримання візерунка гравіруванням і заповненням отриманих заглиблень жгутиками кольоровими металами), філігрань(створення мережних візерунків із відрізків тонкого дроту), лиття(заливання рідкого металу у форми), шабровка(зняття тонкої стружки для отримання гладкої поверхні), гравірування(вирізання на поверхні металу малюнків, орнаментів, зображень за допомогою штрихелю), матування(для отримання рівномірної тьмяної та матової поверхні. Щітками, дробострумною обробкою, травленням у розчинах), кварцевання(обробка за допомогою металевих, стальних, латунних щіток. Тверді щітки-матова, м’які-блискуча).

• Хімічний:

забарвлення(нанесення тонкої плівки закису міді. Залежно від тривалості витримування виробу змінюється колір), емалювання(наплавлення легкоплавкого різнокольорового скла), чорніння(нанесення на визначення частини виробу легкоплавкого чорного сплаву), патинування(нанесення на поверхню тьмяних кольорових декоративних плівок для імітації природного), металізація(нанесення на будь-який матеріал тонкого шару металу), золочення, оксидування(створення захисту від потьмарення нанесенням на поверхню виробу хімічно-стійкої захисної плівки)

• Електрохімічний (гальванічний):

міднення, гальванопластика(нанесення досить товстого шару металу на деталі для отримання металевої копії), гальваностегія(електролітичне осадження тонкого шару металу на поверхні металевого виробу для захисту від корозії, підвищення зносостійкості та для декорування).

2.Види металів для сучасного будівництва та особливості їх використання.

Металами називають непрозорі матеріали, які мають велику електро- та теплопровідність, здатні до значних пластичних деформацій. Вони добре зварюються, працюють при низьких і високих температурах.

Усі метали і сплави поділяють на чорні(залізо, сплави на його основі, чавун, сталь, феросплави) та кольорові(мідь, алюміній, цинк, нікель)

В будівництві використовують не чисті метали, а їх сплави, це дає змогу підвищити властивості кінцевого продукту. Чисті метали мають недостатню міцність і не забезпечують потрібних властивостей.

Види металів, які використовують у будівництві:

• Чавун(залізо+вуглець понад 2.14%)

• Сталь(залізо не менше 45%+вуглець не більше 2.14% і не менше 0.022%+інші елементи)

Міцність, твердість. Істотними недоліками вуглецевих сплавів є зменшення їх пластичності та в’язкості із підвищенням вмісту вуглецю. В залежності від домішок технологічні властивості змінюються.

Арматура(сітки, каркаси, конструкції), сталеві будівельні конструкції, балки, листи сталі, профілі(таври, двотаври, швелери, кути)

• Кольорові метали – алюміній і сплави.

Алюміній має високу корозійну стійкість, не схильний до атмосферних впливів, довговічний, легкий і пластичний

Ливарні сплави, конструкції, віконні рами, фасадні панелі, покрівельні матеріали, зварні деталі, профілі(двутаври, таври, швелер, кутик), листи.

• Мідь(Латунь ^{мідь+цинк}, бронза ^{мідь+олово})

В якості покрівельного матеріалу листова мідь, для облицювання куполів.

• Свинець

Покрівельний матеріал більше для скатних дахів, для труб, жолобів.

• З кольорових металів виробляють: цвяхи, скоби, каркаси, прутики, бруски, рамки, покрівельні конструкції, секції мостів, башти, балюстради.

5.Види мозаїчних матеріалів на основі деревини.

Деревина – композиційний матеріал, в якому матриця представлена просторовою сіткою з лігніну, а армувальний компонент – волокнами у вигляді целюлози.

Мозаїка – це один із способів декорування деревини. Це орнаментальне або сюжетне зображення, виконане з рднорідних або різних конструкційних матеріалів на масиві деревини. Найбільш поширеними техніками є інтарсія, маркетрі та інкрустація.

Маркетрі – вид мозаїки по деревені, в якому мозаїковий набір виконують зі шматочків шпону. Елементи мозаїки врізають в шпон, який є одночасно фоном, й разои з ним наклеюють на поверхню виробу.

Інтарсія – це оздоблення поверхні дерев’яних виробів вставками з інших порід деревини.

Інкрустація – це оздоблення поверхні деревяних виробів вставками з інших матеріалів: скла, металу, перламуту, каменю.

Використовують при оздобленні громадських будівель та монументальних споруд. У декоративно ужитковому-мистецтві. Для оздоблення меблів.

4.Різновиди оздоблювальних матеріалів на основі полімерів, їх переваги і недоліки.

Полімерними речовинами називають високомолекулярні сполуки, які складаються з елементарних(мономірних) ланок, об’єднаних у макромолекули різної будови.

На основі полімерних речовин виготовляють огороджувальні конструкції, опоряджувальні матеріали, матеріали і вироби для інтер’єру та матеріали спеціального призначення.

Для облицювання фасадів: ПВХ сайдинг, навісні плити із зовнішнім металевим шаром, декоративні штукатурки, лакофарбові покриття, цокольний сайдинг, монолітні(литі) полікарбонатні панелі, фасадні полімерні панелі, стільникові полікарбонатні панелі.

Для інтер’єру:

Підлоги – рулонні матеріали, килимові покриття, лінолеум, наливні підлоги, плитки, 3Д підлоги.

Стіни – шпалери, паперово та деревинно шаруваті пластики, ПВХ-плівки, полістерольні плити і листи.

Стелі – підвісні стелі, натяжні стелі.

Лакофарбові матеріали – водоемульсійні фарби, емаль.

Арх.деталі – плінтуса для підлог і стелі.

+ Водостійкість, водонепроникність - Токсичність

+ Низька вартість - Не екологічність

+ Низька теплопровідність - Низька теплостійкість

+ Висока міцність - Високі діелектричні властивості

+ Висока хім.стійкість - Не довговічні

+ Низька стираність

+ Високі декоративні пластивості

+ Достатньо легкі

7.Будівельне вапно: види, властивості, застосування.

Види: Повітряне будівельне вапно та гідравлічне вапно.

Повітряне буд.вапно – це продукт випалювання не доспікання при температурі 1000...1200⁰С кальцієво-магнієвих гірських порід(вапняк, вапняк-черепашник, крейда, доломітизований вапняк), що містять не більше 6-ти% глинистих домішок.

Розрізняють негашене грудкове, негашене мелене, гідратне(гашене).В залежності від кількості води при гашенні вапно поділяють на вапно-пушонку, гідратне вапно, пластичне вапняне тісто або вапняне молоко.

Властивості:

Пластичність, яка пов’язана з його високою високою водоутримувальною здатністю, легкоукадальність, високі водопотреба і водоутримувальна здатність, міцність залежить від умов твердіння, зміна об’єму, строки тужавлення - негашене тужавіє і тверднуть досить швидко(15…60хв після замішування), гашене досить повільно(протягом 5…7діб)

Використання:

Сухі будівельні суміші, штукатурки, шпаклівки, силікатна цегла і силікатний бетон, камені та ніздрюваті вироби(газо-, піносилікат), мурувальні розчини.

Гідравлічне вапно – продукт випалювання при температурі випалювання 900…1150⁰С вапняків, що містять від 6-ти% до 20ти% глинистих або високодисперсних глинистих домішок.

Властивості:

Водопотреба та водоутримувальна здатність значно нижча, ніж у повітряного вапна, розчини та бетони на гідравлічному вапні досить довговічні, слабогідравлічне вапно тужавіє шведше, а твердне повільніше, ніж сильногідравлічне. Початок тужавлення зазвичай складає 0.5…2.0, а закінчення 8…16год.

Використання:

Будівельні розчини підвищенної водостійкості, сухі будівельні суміші(фарби, штукатурки, шпаклівки), стабілізації грунтів при будівництві доріг із малою інтенсивністю руху.

6.Види мозаїки з гірських порід. Особливості використання

Флорентійська мозаїка – різновид мозаїки, орнаменти і сюжети котрої виготовляють з невеликих стулок кольорових каімінців і мармуру, що нагадують окремі мазки у живописі.(агат, яшма, аметист, онікс, мармур)

Здобутий камінь спочатку дроблять на невеликі частини, а потім відбирають і сортують по відтінку, малюнку і якості. Частинки оброблюють, ретельно підганяюь, підбирають між собою, склеюють. Поверхню мозаїчної картини шліфують і полірують.

Присутня в сучасних інтер’єрах. Утворюють декоративні бордюри, панно, мозаїчні підлоги.

Римська мозаїка – тип мозаїки, який набирається з мілких кубиків камінців різних кольорів. Завдяки розміру камінців утворюється досить чіткий малюнок.(з контрастних природних камінців, гальки, напівдорогоцінне каміння, мармур, вапняк, щебінь)

Існують настінні та напольні рисунки римської мозаїки. У сучасності використовується при обробці храмів, інтер’єрів будинків.

Візантійська мозаїка – різновид мозаїки, яку утворювали внаслідок укладання елементів зворотньою стороною на постійну основу.

Килимова сучасна мозаїка – тип мозаїки який створюють наклеюванням на паперову основу, або на стіну з попередньо нанесеним шаром гіпсового в’язкого розчину, а на нього малюнок, по якому буде складатись мозаїка. Після затвердіння мозаїку шліфують, полірують, а шви фарбуюють. (мармур, сланець)

8. Неорганічні теплоізоляційні матеріали. Властивості, особливості застосування.

ƛ < 0,175 Вт*м/к ρ_m < 500 кг/м³

Неорганічні теплоізоляційні матеріали та вироби – це м. та в., які виготовляють на основі мінеральної сировини.(гірських порід, шлаків, скла, абзесту).

До них відносять: мінеральну(базальтову), скляну вату і вироби з них, піноскло, абзестові і абзестовмісні матеріали, пористі теплоізоляційні бетони, спучені перліт та вермикуліт, керамічну вату(каолінову)

Скловата – волокнистий мінеральний теплоізоляційний матеріал, різновид мінеральної вати, вироблений зі скляних волокон. Низька теплопровідність, висока хімічна стійкість, підвищенна пружність і міцність.

Застосовують для теплоізоляції будівельних конструкцій будь-якої форми, для турбопроводів, облицювання нерівних поверхонь.

Ніздрювате скло(газо- та піно-, шлакова пемза) – штучний силікатний матеріал із рівномірно розміщенними порами.(0.1...5мм) Легко піддається розпилюванню, шліфуванню, свердленню, склеюванню, має підвищенну біостійкість, не горить, жорсткий і безусадковий матеріал.

Застосовують для теплоізоляції будівель, як утеплювач для стін, перекриттів, підлог і покрівель.

Ніздрюватий бетон(газо- та піно-) – утворюється внаслідок затвердіння поризованої суміші в’яжучого кремнеземнистого компонента й води. Міцність матеріалу залежить від виду в’яжучого і умов твердіння. Нацміцніші – автоклавні ніздрюваті бетони. Важлива властивість бетону – усадка. Температуростійкість невисока. Водопоглинання залежить від виду в’яжучої речовини.

Застосовують як утеплювач для зовнішніх і внутрішніх стін і перегородок, для виготовлення плит для покрівель споруд, для виготовлення сегментів для теплоізоляції труб, для виготовлення блоків для утеплення.

Абзестові матеріали – на основі абзесту(мінерал). Вироби гнучкі, з низькою теплопровідністю.

Виготовляють теплоізоляційні вирби, абзестовий картон, труби, шифер.

9. Матеріали для оздоблення фасадів

Повинні мати такі х-ки: Вологостійкість, морозо- та термостійкість, міцність і довговічність, низька горючість, стійкість до вицвітання(до ультрафіолету).

• Лицьова цегла (керамічна і силікатна)

• Клінкерна цегла

• Природний камінь(гланіт, вапняк, діорит, габро)

• Штучний камінь

• Керамічна плитка, керамогранітна плитка

• ПВХ сайдинг, вініловий сайдинг

• Стальний сайдинг

• Алюмінієвий сайдинг

• Дерев’яний сайдинг

• Багатошарові фасадні панелі

• Вапняна штукатурка, на органічних дисперсіях

• Цементні штукатурки, силікатні штукатурки, шліфовані

• Сендвіч панелі(+ як утеплювальгий матеріал)

11. Види декоративних розчинів на основі сухих будівельних сумішей.

Сухі будівельні суміші – це порошкоподібні композиції, що складаються з мінеральної або органічної в’яжучої речовини, наповнювачів і заповнювачів, добавок, які виготовляють у заводських умовах.

Будівельний розчин – це штучний камінь, отриманий при твердінні раціонально підібраної суміші, що складається з мінеральної в’яжучої речовини, дрібного заповнювача(піску), води і добавок.

*Будівельні розчини в свою чергу поділяють на для кам’яних кладок та монтажу, монтажні розчини для замонолічування стиків, спеціальні розчини та опоряджувальні.*

Опоряджувальні будівельні розчини поділяють на звичайні штукатурні та декоративні.

1.За способом нанесення розрізняють «суху»(заздалегіть виготовлені плити, що прикріплюються до основної конструкції) та «мокру»(наносять на поверхню декількома шарами. Обризк, грунт, накривка) штукатурки. Залежно від призначення, розрізняють штукатурки зовнішні(20мм. Виконує функцію оздоблення і захищає основу від вологи) і внутрішні(15мм. Обумовлює мікроклімат у приміщенні).

2.Сучасні декоративні будівельні розчини розрізняються складом, технологією нанесення, вартістю, галузями використання.

За складом декоративні штукатурки класифікують за видом вяжучої речовини(мінеральні, полімер-цементні та полімерні), видом основного заповнювача(кварцовий пісок, мармурова або гранітна крихта) і за розміром зерна заповнювача(кпрупно-, середньо-, дрібно- та тонкозернисті).

10. Фізико-механічні властивості будівельних матеріалів.

Істина густина – це маса одиниці об’єму матеріалу в абсолютно щільному стані, не враховуючи пори і пустоти.

Середня густина – це маса одиниці об’єму матеріалу у природному стані, враховуючи пори і пустоти.

Пористість – це ступінь заповнення матеріалу повітряними включеннями у вигляді пор. Виражають у відсотках.

Насипна густина – це відношення маси сипкого матеріалу до його об’єму, включаючи простір між частинками.

Водостійкість – це здатність матеріалу зберігати фізико-механічні властивості у насиченому водою стані.

Водопоглинання – це здатність матеріалу вбирати і утримувати воду.

Теплопровідність – це здатність матеріалу передавати теплоту від однієї поверхні до іншоїза наявності різниці температур між ними. Х-зується коєфіцієнтом теплопровідності (лямбда)

Морозостійкість – це здатність матеріалу витримуватиу водонасиченому стані багаторазове замороження і відтавання без суттєвих втрат міцності і маси.

Твердість – здатність матеріалу чинити опір місцевим деформаціям, які виникають під дією твердіших тіл.

Міцність – це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від зовнішніх напружень під дією зовнішніх навантажень.

Стираність – це здатність матеріалу чинити опір впливу стиральних зусиль.

Пружність – здатність деформуватись під дією зовнішніх сил і самостійно відновлювати початкову форму та об’єм після припинення дії навантаження.

Крихкість – здатність матеріалу руйнуватись під впливом механічних напружень, які виникають без помітної пластичної деформації.

Довговічність – здатність матеріалу працювати певний час без змін властивостей.

Пустотність – х-зується наявністю порожнин між зернами в сипких матеріалах.

12. Акустичні матеріали та вироби, особливості їх структури. Застосування в будівництві.

Акустичні матеріали та вироби призначені для зміни характеру поширення звукових хвиль у приміщенні та сприяють комфортному відтворенню звуків відповідно до особливостей людського слуху.

Залежно від структури і властивостей акустичні матеріали поділяють на звукопоглинальні(для зменшення повітряного шуму) та звукоізоляційні(для ізоляції або повітряного, або від структурного шуму).

Класифікують за призначенням(звукоізоляційні – як прошарки в багатошарових конструкціях для зменшення ударного шуму, звукопоглинальні – використовують у конструкціях для зниження рівня повітряного шуму в приміщеннях виробничих і громадських будівель.),

формою(штучні - блоки, плити; рулонні – мати, смугові прокладки, полотно; сипкі – мінеральна і скляна вата, керамзит, пісок, доменний шлак),

жорсткістю(величиною відносного стискування. Тверді, жорсткі, напівжорсткі, м’які), горючістю(неспалимі, важко спалимі, спалимі) та

структурою(пористо-волокнисті, пористо-ніздрюваті, пористо-губчасті).

В будівництві акустичні матеріали та вироби застосовуються для забезпечення допустимих рівнів звукового тиску в житлових, громадських та виробничих приміщеннях, а також у місцях перебування великої кількості людей за межами будівель.

13. Морозостійкість. Фактори, які обумовлюють морозостійкість будівельних матеріалів.

Морозостійкість – це здатність матеріалу витримувати у водонасиченому стані багаторазове неперемінне заморожування і відтавання без суттєвих втрат міцності(не більше 15%) і маси(5%).

Марка за морозостійкістю F – це число циклів навперемінного заморожування при температурі (18±2)⁰С та відтавання у воді з температурою (18±2)⁰С виробів або зразків матеріалів у насиченому водою стані при збереженні ними початкових фізичних та фізико-механічних властивостей у нормативних межах.

Факторами, які обумовлюють морозостійкість будівельних матеріалів є щільність матеріалу, водопоглинання, однорідність, коефіцієнт розм’якшення.

15. Алюмінієві будівельні матеріали та вироби. Властивості. Галузі використання.

Алюміній відносять до кольорових металів.

Легкий метал, який має низьку міцність, малу щільність, високу стійкість до корозії, високу пластичність.

Частіше використовують сплави алюмінію. Вони доцільні в конструкціях, що поєднують огороджувальні і несучі функції - плити покриттів, панелі стін, листові покриття великих прогонів, профілі(таври, двотаври, швелери, кутики, квадрати, круги, труби), для виготовлення вітражів та виробів для внутрішнього і зовнішнього оздоблення будівель.

Виробу з алюмінію – віконні і дверні блоки, внутрішні перегородки, вітражі, фасадне скління, тамбурні споруди.

14. Характеристика метаморфічних гірських порід і галузі їх застосування.

Метаморфічні гірські породи – це породи, які утворились у товщі земної кори в результаті метаморфізму (перетворенню) вивержених та осадових порід під впливом одночасної дії тиску і температури, а також внаслідок хімічних процесів.

Метаморфічні гірські породи поділяють на масивні(зернові) і шаруваті.

До масивних відносять

мармур(утворилися внаслідок перекристалізації вапняків або доломітів під впливом високих температур і тиску) Добре піддаються обробці, мають значну стираність, має високі гігієнічні та декоративні властивості, є діалектриком.

Використовують для декоративних внутрішніх оздоблювальних робіт, у вигляді крихти для штукатурок, декоративного бетону і мозаїчних виробів.

кварцит (утворилися внаслідок перекристалізації кварцових пісковиків, в яких зерна кварцу невіддільні від крем’янистого цементу) Крихкість, важко обробляються, висока вогнетривкість, кисло- та лугостійкість.

Використовують як підфермове каміння, для зовнішнього облицювання, як бутовий камінь та щебінь, є сировиною для динасових вогнетривких виробів.

до шаруватих

гнейс(утворилися в умовах метаморфізму з граніту, але мають сланцювату будову) Менша морозостійкість, міцність,стійкість до вивітрювання.

Використовують для укрладання фундаментів, бутової кладки, брукування доріг.

сланці(утворилися в умовах метаморфізму з глин, що мають великий вміст домішок). Висока міцність, низьке водопоглинання, твердість.

Використовують для зовнішніх і внутрішніх облицювальних робіт, для брукування доріг і ландшафтного дизайну, у вигляді пластин як покрівельний матеріал

16. Білі та кольорові цементи, особливості використання.

Цемент - гідравлічна в’яжуча речовина, яку отримують спільним помелом портландцементного клінкеру з гіпсом або іншими добавками.

Білий портландцемент отримують із сировинних матеріалів, що містять обмежену кулькість барвників(оксидів феруму, мангану, хрому, бажано менше 0.3% від маси клінкеру). Ступінь білизни визначає якість портландцементу.

Білий портландцемент випускають марок М400 і М500.

Використовують для декоративних і оздоблювальних робіт, у тому числі для виготовлення цементних фарб.

Кольоровий портландцемент отримують одночасним помелом білого клінкеру з відповідними мінеральними пігментами. Застосовують пігменти стійкі до лугів. (вохра, мумія – жовтий, сурик залізний – червоного, сажу – чорного, оксид хрому – зеленого, ультрамарин – для блакитного і синього кольорів)

Білий та кольоровий портландцементи не мають достатньо високої морозо- та корозійної стійкості, відрізняються підвищенними деформаціями усадки, що зумовлено їх мінералогічним складом.

Використовують для архітектурно-оздоблювальних робіт, виготовлення облицювального шару стінових панелей і блоків, штучного мармуру, скульптурних робіт.

17. Властивості органічних в’яжучих матеріалів(бітуми і дьогті). Особливості застосування.

Органічні в’яжучі речовини – це природні або штучні тверді, в’язкопластичні та рідкі матеріали, які складаються із хімічних сполук, молекули яких містять атому карбону.

Органічні в’яжучі є гідрофобними та горючими матеріалами, більшість з яких здатні розчинятись в органічних розчинниках, а деякі тільки набухати в них. Вони х-ються достатньою адгезією до більшості матеріалів органічного та неорганічного походження.

Для бітумів характерні: гідрофобність, атмосферостійкість, підвищенна деформативність, здатність розм’якшуватися при нагріванні, пластичність, в’язкість.

Для дьогтів харакетрні: нижча атмосферостійкість, але вища адгезія до інших матеріалів, мають високу біостійкість, пластичність, в’язкість.

Органічні в’яжучі (бітуми і дьогті) широко застосовуються в будівництві для улаштування дорожніх покриттів, тротуарів, підлог, виготовлення рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, використовують для захисту від корозії бетону, металу, а також радіоактивних випромінювань.

19. Властивості керамічних будівельних матеріалів. Доцільні галузі застосування.

Довговічність, екологічність, міцність, крихкість, висока вартість, велика маса, висока теплопровідність.

Головними критеріями класифікації будівельних матеріалів та виробів є характер макро- та мікроструктури черепка.(пористі – ніздрюваті і волокнисті, щільні), класифікують за способом формування, за показником водопоглинання, за призначенням:

Застосовують в екстер’єрі(керамограніт, клінкерна плитка, цокольна плитка) та інтер’єрі(плитка, вставки, панно, мозаїка, майолікові плитки, фриз), як конструкційні(цегла), покрівельні(черепиця), для спеціального призначення(дренажні труби, вогнетривка кераміка, каналізаційні труби, теплоізоляційні вироби)

18. Основні властивості деревини. Особливості використання матеріалів з деревини.

Фізичні властивості деревини:

Вологість, яка зумовлює якість деревини(капілярна, гідросокпічна), істина густина майже однакова для усіх видів порід(1.53…1.55г/см³), середня густина залежить від виду породи, вологості та пористості(450…900кг/м³), усихання, розбухання, короблення відбуваються зі зміною вологості, теплопровідність низька залежить від пород, напряму волокон і вологості, електропровідність досить незначна, вона є добрим ізолятором, стійка до дії агресивних середовищ.

Механічні властивості деревини:

Міцність висока залежить відпороди, середньої густини, вологості, наявності вад, висока пружність залежить від вологості, густини, віку дерева, крихкість(пересушена деревині більш крихка), висока корозійна стійкість, висока твердість, висока технологічність.

Недоліками є: горючість, здатність до гниття, неоднорідність будови, гігроскопічність.

Перевагами є: екологічність, технологічність, тривалий термін експлуатації, універсальність, корозійна стійкість.

Використовують деревину для погонажних виробів, для облицювальних матеріалів і виробів, як конструкційний матеріал.

Особливістю використання деревини є уникнення її використання у місцях з джерелами нагрівання, або просочення деревини різними вогнезахисними сполуками – антипіренами(у вигляді паст та фарб). Щоб запобігти гниттю і згоранню використовують антисептики, модифікують синтетичними полімерами.

20. Магматичні гірські породи. Основні властивості та застосування в будівництві.

Вивержені гірські породи – це породи, які утворилися внаслідок охолодження і завтердіння магми у земній корі або на поверхні землі.

Вони поділяються на масивні (глибинні(кристалічні)(щільні, міцні, морозостійкі) та вилиті(пористі, порфіроподібна структура)) та уламкові аморфні(сипкі, зцементовані)

Вулканічний туф, граніт, габро, діорит, порфір, андезит, базальт, діабаз, ліпарит, лабрадорит.

Вивержені породи використовують в будівництві для зовнішнього облицювання будівель і споруд, для східців, для виготовлення плит, доріжок, у гідротехнічному будівництві.

21. Повітряні в’яжучі речовини, приклади застосування в будівництві.

Повітряні в’яжучі речовини – це речовини, які можуть тверднути та набирати міцності у повітряно-сухих умовах.

До них належать гіпсово-ангідридові в’яжучі речовини, повітряне вапно і його різновиди, магнезіальні в’яжучі речовини та рідинне скло.

Низьковипалювальні гіпсові в’яжучі використовують у будівництві для виготовлення панелей-перегородок, блоків, тепло- і звукоізоляційних плит, декоративних плит, пінобетонних виробів, гіпсокартонних листів. Високовипалювальний гіпс використовують для безшовних підлог. Гіпсоцементнопуцоланові в’яжучі використовують для виготовлення панелей та блоків зовнішніх і внутрішніх стін, перегородок, та об’ємних кабін санвузлів, вентиляційних блоків, основ для влаштування підлог, для мурувальних і оздоблювальних будівельних розчинів.

Повітряне вапно використовують для отримання мурувальних розчинів, а також для виготовлення штучних бетонних виробів, силікатної цегли, мінеральних фарб. Рідинне скло використовують як складову частину багатокомпонентних цементів та як самостійну в’яжучу речовину.

23. Сухі будівельні суміші. Різновиди за призначенням та особливості використання.

Сухі будівельні суміші – це порошкоподібні композиції, що складаються з мінеральної або органічної в’яжучої речовини, наповнювачів і заповнювачів, добавок, які виготовляють у заводських умовах.

Сухі будівельні суміші класифікують за призначенням на такі, що застосовуються для вирівнювання стін та стель(штукатурні декоративні розчини, розчини для монтажу гіпсокартону), штукатурні захисно-оздоблювальні(для зовнішнього і внутрішнього декоративного оздоблення), для влаштування підлог(основи під покриття, несучі підлоги), для малярних робіт(ґрунтовки, шпаклівки, фарби), для мурування, гідроізоляційних робіт(клеї, розчини для вирівнювання та оздоблення).

Залежно від умов твердіння поділяють на:

• Повітряні – можуть тверднути і зберігати міцність лише на повітрі

• Гідравліні – тверднуть і зберігають міцність не лише на повтрі, а й у вологому середовищі

• Автоклавні – здатні тверднути у автоклавах, при підвищенній температурі і тиску

Сухі будівельні суміші легкі у використанні, ефективні і довговічні, не містять хімічно шкідливіх речовин.

22. Класифікації та основні характеристики гірських порід залежно від умов походження.

Гірські породи характеризуються сталим мінералогічним складом, будовою та властивостями, великою площею залягання.

Гірські породи за умовами походження поділяються на вивержені(магматичні), осадові та метаморфічні.

Магматичні гірські породи – це породи, які утворилися внаслідок охолодження та затвердіння магми у земній корі або на поверхні землі.

Висока міцність, низька пористість, висока морозостійкість, теплопровідність і твердість. (граніт, лабрадорит)

Низька міцність, висока пористість, висока морозостійкість, середня хімічна стійкість, низька твердість. (базальт)

Метаморфічні гірські породи – це породи, які утворились у товщі земної кори в результаті метаморфізму (перетворенню) вивержених та осадових порід під впливом одночасної дії тиску і температури, а також внаслідок хімічних процесів.

Висока міцність, дуже низька пористість, низька морозостійкість, хімічна стійкість і твердість, висока теплопровідність. (мармур)

Висока твердість, міцність, морозостійкість, теплопровідність, хімічна стійкість, дуже низька пористість.(кварцит)

Осадові гірські породи - це породи фізичного, хімічного і біохімічного вивітрювання магматичних і метаморфічних гірських порід.

Висока міцність, низька пористість, середня морозостійкість, висока теплопровідність. (глина, пісок, пісковик)

Середня міцність, низька пористість, низька морозостійкість, висока теплопровідність, низька твердість і хімічна стійкість. (вапняк, гіпс)

Низька міцність, висока пористість, низька морозостійкість, хімічна стійкість, теплопровідність і твердість.(вапняк-черепашник)

24. Лакофарбові матеріали для інтер’єрів.

Лакофарбовими матеріалами називають природні чи штучні матеріали, які наносять у в’язкорідкому стані тонким шаром на поверхню будівельних конструкцій і деталей(бетонних, дерев’яних, металевих) для утворення покриття з необхідними властивостями - захисними, декоративними, спеціальними.

1. Фарби. (цементні фарби, олійні фарби, водно-дисперсійні фарби,

полімерцементні фарби, водоемульсійні фарби, алкідні фарби – для дерев’яних та металевих поверхонь, клейові фарби).

Фарбові покриття широко використовують для оздоблення інтер’єрів. Зараз використовують мінеральні та органічні фарби.

2. Ґрунтовки

3. Шпаклівки

25. Міцність. Фактори, що обумовлюють міцність будівельних матеріалів.

Міцність - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від внутрішніх напружень, що виникають під дією зовнішніх навантажень.

Міцність залежить від хімічного та мінералогічного складу, структури і будови.

Характеризується границею міцності при стиску, згині, розтягу тощо.

Міцність також залежить від середньої густини

матеріалу(чим вище показник, тим більша міцність).

На міцність матеріалу впливає також ступінь насиченості його водою(внаслідок зволоження міцність багатьох матеріалів знижується.)

27. Гідравлічні в’яжучі речовини. Основні властивості, застосування.

Гідравлічні в’яжучі речовини – це речовини які здатні тверднути і набувати міцності як у повітряно-сухих умовах, так і у вологому середовищі.

До них належать гідравлічне вапну, романцемент, портландцемент та його різновиди, пуцолановий цемент, шлакоПЦ, композиційний цемент, лужні в’яжучі системи, лужні алюмосилікатні в’яжучі(ґрунтоцементи) шлаколужні, глиноземестий, високоглиноземестий і розширні цементи.

Гідравлічне вапно – продукт випалювання при температурі 900...1150⁰С, що містять від 6 до 20: глинистих домішок.

Використовують як будівельний розчин, як суху будівельну суміш у складі фарб, штукатурок, шпаклівок, для стабілізації ґрунтів, у зовнішніх роботах.

Портландцемент – це продукт випалювання, доспікання 75% карбонатних порід + 25 відсотків глини при температурі 1450⁰С.

Використовують для виготовлення важкого бетону, дорожнього бетону, крупнопористого бетону.

Шлаколужний цемент використовують в гідротехнічному і дорожньому будівництві.

Пуцолановий цемент використовують для бетонних, залізобетонних конструкцій, у будівництві підземних або гідротехнічних споруд.

Глиноземестий цемент використовують при виготовленні конструкцій, що працюють у жорстких умовах експлуатації, для аварійних робіт.

26. Портландцемент. Основні властивості та особливості використання.

Портландцемент – гідравлічна в’яжуча речовина, яку отримують спільним помелом клінкеру з гіпсом або іншими добавками.

Клінкер – продукт випалювання, доспікання 75% карбонатних порід(вапняк) + 25% глини при температурі 1450⁰С.

Технічні характеристики портландцементу:

• Водопотреба (зазвичай становить 24…28%)(мінімальна кількість води, потрібна для

приготування тіста заданої консистенції)

• Строки тужавлення (п.т.45-60хв…к.т.10-12год)(час, протяго якого цементне тісто

втрачає свою пластичність, переходячи в твердий стан)

• Рівномірність зміни об’єму (візуально, залежно від деформації)

• Міцність (встановлюють за показником границі міцності при стиску половинок зразків-

балочок)

• Марка цементу (значення активності, округлене в бік зменшення, визначене на 28 добу).

М300, М400, М500, М550, М600

• Тип цементу залежно від речовинного складу та міцності при стиску:

1. портландцемент

2. портландцемент з мінеральними добавками

3. шлакопортландцемент

4. пуцолановий цемент

5. композиційний цемент

Портландцемент застосовується для виготовлення важкого бетону, дорожнього бетону, крупнопористого бетону. Застосування ПЦ не допускається при кладці, що піддається систематичному впливу агресивних або текучих вод.

28. Використання деревини в екстер’єрі.

Матеріали з деревини в екстер’єрі:

1. Дерев’яні панелі «блок-хаус» (виготовляють із деревини хвойних і листяних порід, які здатні протистояти пересиханню)

2. Дерев’яний сайдинг (ясен, дуб, кедр) матеріал з низькою теплопровідністю, здатний приховувати нерівності та шорсткості робочої зони, маскувати відкоси, стійкий до впливу атмосферних факторів та УФ променів.

3. Малі архітектурні форми – бесідки, трельяжі, перголи, пілястри, шезлонги, млини, колодязі, садові лавки, дитячі ігрові комплекси, столи, стільці, альтанки, навіси ()

4. Дерев’яні паркани

5. Дерев’яна черепиця (модрина, ясен, дуб, осика, кедр) х-ється високими естетичними властивостями, легкістю, морозостійкістю, простотою монтажу, терміном експлуатації до 100р.

29. Види і властивості покрівельних будівельних матеріалів та виробів.

Покрівля – верхній шар даху, який захищає всі конструкційні елементи споруди від атмосферних опадів і відводить воду на землю.

Покрівельні матеріали за видом вихідної сировини поділяють на металеві(сталь, алюміній, мідь, інші метали і сплави), керамічні(черепиця), цементні(абзестоцементні листи, цементно-піщана черепиця), полімерні(скловолокнистий пластик, органічне скло, полікарбонат), бітумні(руберойд та його різновиди).

За конфігурацією покрівельні матеріали бувають: плоскі, хвилясті, пазово-гребеневі, гребеневі, у вигляді оболонок.

За формою, розмірами та фізичним станом:

• рулонні(руберойд, склоруберойд, пергамін) Перевагою рулонних є те, що вони

дозволяють створити гідроізоляційний килим із необхідною гарантованою товщиною, мембанні мають високу еластичність, низьку масу, є стійкими до перепадів температури.

• мастичні(бітумні, полімерні, бітумно-полімерні) Зручні при нанесенні, при виготовленні

не виділяють у навколишнє середовище шкідливих домішок, забезпечують стабільні

фізико-механічні показники гідроізоляційного килима.

• штучні(абзестоцементні листи та плити, черепиця, металеві листи)

Усі покрівельні матеріали мають володіти тепло-, паро-, звуко- та гідроізоляційними властивостями, мають бути морзостійкими та стійкими до атмосферних впливів, забезпечувати захист від вогню, має бути відносно довговічною покрівля є декоративним елементом будівлі.

31. Пористість. Вплив пористості на основні властивості будівельних матеріалів. (Середня густина, міцність, морозостійкість, теплопровідність)

Пористість – це ступінь заповнення об’єму матеріалу порами. Її виражають у відсотках або у частках одиниці (коли загальний об’єм матеріалу вважають за одиницю).

Існують істина(загальна) пористість(сумарний об’єм усіх пор – відкритих і закритих, відносно загального об’єму матеріалу), відкрита(уявна) пористість(відносній обєм пор матеріалу, які сполучаються із зовнішнім середовищем), закрита пористість(відносний обєм пор матеріалу, які не сполучаються з зовнішнім середовищем).

Пористість є важливою х-кою, оскільки з нею пов’язані такі технічні властивості матеріалу, як міцність, водопоглинання, морозостійкість, теплопровідність. Легкі пористі матеріали мають зазвичай невелику міцність і велике водопоглинання, щільні (у яких показник пористості = від 0 до 0.8%) – значну міцність і незначне водопоглинання.

На величину міцності також впливають і розміри пор. Міцність зростає зі зменшенням розміру пори. Характер пористості також впливає на властивості матеріалу. Дрібнозернисті матеріали мають більш підвищену міцність, ніж крупнозернисті.

Теплопровідність матеріалу в більшій мірі залежить від пористості. На величину теплопровідності пористих матеріалів впливає щільність матеріалу, вигляд, розміри і розташування пор. При проходженні через пористі матеріали теплової енергії, велика частина зберігається в повітряних виключеннях.

30. Способи декорування матеріалів та виробів на основі деревини.

1. Столярна підготовка (полягає в закладанні сучків і тріщин, циклювання торців, зачистку,

шліфування, операції над поверхнею, щоб вона була придатна до декорування)

2. Опоряджувальна підготовка (знесмолення, грунтовку, підмазування тріщин, заглиблень, торців і шпаклювання з наступним сушінням і шліфуванням.)

3. Фарбування або тонування (поверхневе, глибинне та протравне, роблять для імітації

цінних порід, щоб змінити колір деревини.)

4. Прозоре(вощення, мастикування, матування, лісирування, глазурування) і непрозоре оздоблення (доцільно використовувати для порід, які не мають декоративної текстури та кольору)

5. Різьблення (об’ємне, глибинне, скульптурне, плоско-рельєфне)

6. Випалювання (предметом з температурою вище 150^оС)

7. Мозаїка (маркетрі, інтарсія, інкрустація)

32. Використання деревини в інтер’єрі.

• Столярні вироби (Вікна, двері, сходи)

• Формотвірні елементи «молдинги» (плінтуси, стельові карнизи, наличнинки, рейки для

картин, рами для дзеркал, профілі, круглі колони, склепіння, арки, куполи)

• Деревяні перегородки (одинарні, подвійні, каркасно-обшивні)

• Покриття для підлоги (паркетні дошки, паркетні щити, композиційний матеріал – ламінат,

пробкові покриття)

• Деревяні решітки (в якості грат на батареї, для влаштування декоративних огорож)

• Для оздоблення стін та стель (ДВП, ДСП, ОСП, МДФ, ХДФ(дер.-волокнисті плити))

• Деревяні стінові панелі (рейкові панелі, плиткові панелі, листові панелі)

• Декоративні стінові панелі

• Пробкову деревину використовують як оформлення інтер’єрів і у виготовленні меблів.

• Деревяні люстри, торшери, бра підвісні світильники.

33. Гірські породи для покриття підлог і доріг.

Вибір каменю здійснюється з урахуванням функціонального призначення приміщень.

Гірська порода для підлог має буди зносостійка, міцна і довговічна.

Основними гірськими породами для укладання підлог і доріжок, сходів є:

Граніт, діорит, діабаз, травертин, сланець, піщаник, мармур, лабрадорит, сієніт.

35. Класифікація бетонів за призначенням, структурою, середньою густиною.

За основним призначенням бетони поділяють на конструкційні(для зведення несучих та огороджувальних конструкцій) та спеціальні(гідротехнічні, дорожні, корозостійкі, жаростійкі і вогнетривкі, декоративні, радіаційнозахисні)

За середньою густиною у сухому стані бетони поділяють на

• Особливо важкі(понад 2500 кг/м³) – отримують, використовуючи як заповнювачі барит, залізні

руди, сталеві відходи.

• Важкі(2200…2500) - передбачають застосування заповнювачів із гірських порід.

• Полегшені(2000…2200) – виготовляють на основі нещільних заповнювачів (вапнік-

черепашник, туф).

• Легкі(500…2000) – отримують із використаннямм природних та штучних пористих

заповнювачів (вулканічні і вапнякові туфи, пемза, керамзит, аглопорит).

• Особливо легкі(менше 500) – насамперед, ніздрюваті бетони та бетони на основі штучних

пористих заповнювачів (спученого перліту та вермикуліту).

За структурою бетони поділяють на: щільні, поризовані, ніздрюваті, крупнопористі.

34. Способи декорування керамічних матеріалів.

Декоративне оздоблення керамічних виробів може бути виконане такими способами як:

• Випалювання глини

• Введення пігментів при переробці глинистої сировини

• Механічною обробкою поверхні виробу, утворюючи рельєфний малюнок

• Покриття поверхні виробу безкольоровими і кольоровими глазурями з наступним

випалюванням

• Покриття поверхні виробу ангобами (матове керамічне покриття товщиною 0.1...0.4мм, яке

наносять на лицьову поверхню відформованого виробу у вигляді тонкодисперсної суспензії)

• Металізацією поверхні виробу

• Спосіб лощіння (декорування виробів поліруванням поверхні до випалювання або після

випалювання)

• Покриття люстрами (вид глазурі з перламутровим переливом)

36. Гіпсові в’яжучі матеріали: основні властивості та особливості застосування в будівництві.

Гіпсові вяжучі речовини – це повітряні вяжучі, які складаються з СаSO₄ * 0.5H₂O або ангідриту CaSO₄, Їх отримують внаслідк теплової обробки вихідної сировини і її розмелювання.

Технічні властивості гіпсових в’яжучих:

Водопотреба(кількість води, потрібна для приготування суміші стандартної консистенції. Визначають за допомогою віскозиметра Суттарда), строки тужавлення(швидкотверднучі п.2-к.15хв, нормальнотверднучі п.6-к.30хв., повільнотверднучі п.20хв.), тонина помелу, міцність(визначається на зразках-балочках 40×40×160. За міцністю при стиску передбачено 12 марок гіпсових в’яжучих від Г-2 до Г-25), є екологічно безпечним.

Вироби на основі гіпсових в’яжучих х-зуються високими тепло- та звукоізоляціними властивостями, є неспалимими, корозійно- та біостійкими, завдяки пористості здатні змінювати відносну вологість повітря в середині приміщень і створювати сприятливий мікроклімат.

Застосовують в будівництві як сухі будівельні суміші(для приготування штукатурок, шпаклівок), для виготовлення конструкційних(стінові камені, плити і панелі для перегородок, перекриттів), облицювальних (гіпсокартонні листи), теплоізоляційних (цегла, плити, сегменти для ізоляції трубопроводів), акустичних виробів(плити, армовані скловолокном) і архітектурних деталей(колони, капітелі, карнизи, балясини, ніші, арки, фризи).

37. Природні кам’яні матеріали в інтер’єрі.

• Для оздоблення стін у будівлях(мармур, туф, доломіт, травертин, вапняк, вапняк

черепашник)

• Для підлог – у ванній кімнаті (полірований граніт, неполірований мармур)

• В інтер’єрах громадських будівель з екстремальним режимом експлуатації для

облицювання стін і укладанні підлог(граніт, діорит, габро, лабрадорит)

• Для оздоблення сходів, колон, камінів(туф, вапняк, вапняк-черепашник, пісковик,

граніт, мармур, базальт, малахіт, онікс, сланець, травертин)

• Як деталі інтер’єру - меблі(столики, поверхні столів, табурети – полірований граніт), підвіконня(найчастіше мармур, але роблять й із граніту), плінтуси, дверні наличники.

• Як декоративні елементі для оздоблення стін(мозаїчні панно, флорентійська мозаїка)

• Архітектурні деталі – перила, колони, балясини.(з будь-якого каменю, але найчастіше з

порід середньої твердості: мармур, гіпс, травертин.)

• Інколи – умивальники, ванни, піддони душових кабін, поверхні умивальних столів.

39. Показники, які визначають естетичність будівельних матеріалів.

Естетичні властивості х-зують рівень художньої виразності будівельного матеріалу.

Для більшості будівельних матеріалів естетичні властивості оцінюють за показниками їх декоративності, що визначаються оптичними властивостями(колір - ахроматичний, хроматичний(тональність, насиченість, світлота); блиск(властивість матеріалу відбивати світло); прозорість(властивість матеріалу пропускати світло без розсіювання)), формою(х-зується геометричними параметрами і пропорціями), фактурою, малюнком(зображення на поверхні матеріалу – природний або штучно-створений), текстурою(видимий рисунок поверхні; щільна, пориста, смугаста, волокниста, шарувата, зерниста).

38. Способи підвищення архітектурної виразності матеріалів та виробів на основі неорганічних в’яжучих речовин.

Щоб покращити виразність покриття на основі декоративних штукатурок, створюють різну фактуру і текстуру поверхні за рахунок спеціально підібраних складів та технологій нанесення із використанням спеціальних інструментів.(трафарети)

Покриття із крупно-, середньо- і дрібнозернистою фактурою різного кольору створюють за рахунок використання заповнювача певного розміру та зв’язуючих компонентів у вигляді мінеральних в’яжучих речовин або прозорого полімерного лаку. Інколи поверхню покривають відповідними фарбами. (камінцева, мозаїчна штукатурка, «короїд», «стара штукатурка», «черепиця», шагрень).

Для надання художньої виразності фасадам та інтер’єрам будівель, при облицюванні стін і підлог застосовують декоративні бетон. Щоб отримати кольоровий бетон у бетонну суміш вводять луго- та світлостійкі пігменти, використовують заповнювачі, що мають потрібний колір.

Для архітектурно-оздоблювальних робіт, виготовлення облицювального шару стінових панелей і блоків, штучного мармуру, скульптурних робіт використовують білий та кольорові портландцементи, які отримують одночасним помелом клінкеру з відповідними мінеральними пігментами.

40. Звукоізоляційні будівельні матеріали: різновиди, особливості використання для покращення акустичного комфорту приміщень.

Звукоізоляційні матеріали – це матеріали, як здатні знижувати рівень звукового тиску при проходженні звукової хвилі крізь перешкоду.

Розрізняють звукоізоляцію повітряного та ударного шуму.

Ефективність огороджувальної конструкції оцінюють індексом ізоляції повітряного шуму R_w, дБ(↕) та індексом наведеного ударного шуму під перекриттям L_nw(↔)

Найпоширеніший способ звукоїзоляції стін: потовщення стін(в каркаси прокладають звукоіз.прокладку), створення перешкод, які здатні поглинати і розсіювати звук, використання готових звукоіз.панелей. Підлог: застосування «плаваючої» підлоги. Стелі: звукоіз.підвісні стелі, які кріплять до каркасу і облицьовують.

Підвищити звукоізоляційну здатність акустично неоднорідних конструкцій можна застосуванням багатошарових систем із прошарками різних за структурою матеріалів, динамічний модуль пружності яких повинен максимально відрізнятися.

Загальний принцип влаштування звукоізоляційних конструкцій – це поперемінне використання масивних(щільних) та м’яких(звукоізоляційних) шарів.

Покращити звукоізоляційну здатність матеріалу можна поєднанням пружних і еластичних волокон у каркасі матеріалу при збільшенні хаотичності та розподілу.

Звукоізоляційні матеріали повинні належати до класу негорюих, слабогорючих або важкоспалимих. Звукоізоляційні матеріали мають бути без тріщин, щілин і отворів.

41. Граніти. Властивості застосування в будівництві.

Граніт - це вилита магматична гірська порода, яка має високу міцність, високу середню густину, низьку пористість та водопоглинання, високу хімічну стійкість, високу теплопровідність та твердість, матеріал досить довговічний, має низьку стираність та високу морозостійкість.

Складається з польових шпатів, кварцу, слюди.

Граніт як універсальний матеріал використовують у будівництві мостів, набережний річок і каналів, для фундаментів, улаштування підлог, сходів, доріжок, в екстер’єрі для облицювання фасадів, цоколів, басейнів, фонтанів, для бордюрів, в інтер’єрі для облаштування стін, камінів, підлог, для улаштування підвіконь, для меблів: столи, табурети, роблять навіть наличники і плінтуса.

43. Лакофарбові матеріали (фарбові суміші, лаки, емалі). Х-ка основних компонентів.

Лакофарбовими називають природні та штучні матеріали, які наносять у в’язкорідкому стані тонким шаром на поверхню будівельних конструкцій і деталей(бетонних, дерев’яних, металевих)для утворення покриття з необхідними властивостями – захисним, декоративним, спеціальним.

Основними компонентами для приготування лакофарбових матеріалів є:

• плівкотвірні(зв’язуючі) речовини (призначенні для забезпечення зчеплення між собою

частинок пігменту, наповнювача і створення захисно-декоративної плівки з високими адгезійними властивості до поверхні будматеріалу);

• пігменти(тонкодисперсні порошки, нерозчинні у зв’язуючій речовині, які здатні брати участь

в утворенні непрозорого покриття, надавати йому не тільки різних кольорів і відтінків, але й підвищувати міцність і довговічність);

• наповнювачі(для надання визначених властивостей. Застосовуються для поліпшення

молярно-технічних властивостей лакофарбових та підвищення експлуатаційних властивостей покриттів);

• розчинники(це рідини, які використовують для розчинення плівкотвірних речовин, а також

для розведення лакофарбових матеріалів до робочої в’язкості перед нанесенням на поверхню),

• розріджувачі(зменшують в’язкість лакофарбової суміші, призначенні для розведення

густотертих та сухих мінеральних фарб);

• цільові добавки(сикативи – прискорювачі висихання, пластифікатори – надають

лакофарбовим покриттям еластичності, підвищеної стійкості до дії світла, теплоти чи холоду).

42. Спеціальні цементи: види та особливості використання.

Існують таки види спеціальних цементів.

• глиноземистий цемент (Суміш бокситів та вапняку; головною перевагою є швидке

нарощування міцності, має високу морозо- та корозійну стійкість, підвищенну вологостійкість; використовують для виконання аварійних робіт мостів, гребель, доріг, при терміновому спорудженні фундаментів і оборонних об’єктів)

• шлаколужний (Суміш помелу клінкеру, гранульованого шлаку і гіпсу; має високу повітро-

та морозостійкість, помірну водопотребу, повільно твердне; використовують для виготовлення масивних бетонних конструкцій, ефективно застосовують у гідротехнічному та дорожньому будівництві.)

• пуцолановий (Суміш помелу клінкеру, двоводного гіпсу та активних мінеральних

добавок; дуже висока водопотреба, водонепроникність, морозостійкість; використовують при гідротехнічному будівництві, бутонуванні підводних та підземних частин споруд, для ЗБК)

• сульфатостійкий (Суміш гранульованого доменного шлаку та мінеральних добавок

осадового походження; має високу міцність, морозостійкість; використовують у місцях де потрібна стійкість до водних сульфатмістких середовищ)

• білий (Із сировинним матеріалів, що містять обмежену кількість барвників; невисока

морозо- та корозійна стійкість; використовують для виготовлення скульптурних елементів, для декоративних та оздоблювальних робіт, для виготовлення цементних фарб.)

• кольоровий (Помел білого клінкеру і відповідні мінеральні пігменти; невисока морозо- та корозійна

стійкість; використовують для архітектурно-оздоблювальних робіт, виготовлення облицювального шару стінових панелей і блоків, штучного мармуру, скульптурних робіт.)

• гідрофобний (Подрібнення ПЦ клінкеру з двоводним гіпсом та гідрофобізуючими добавками; має

підвищенну водо-, морозостійкість, стійкість в умовах змінної вологості; використовують при виготовленні бетонів для гідротехніного, дорожнього та аеродромного будівництва)

44. Осадові гірські породи та приклади застосування їх у будівництві.

Осадові породи – це гірські породи, які сформувалися при перетворенні продуктів руйнування первинних порід, морських і континентальних осадів у вигляді окремих пластів та шарів.

За способом утворення їх поділяють на

• Механічні відклади(уламкові породи) – є пухкими продуктами розпаду порід, що існували

раніше, частина таких порід із часом цементувалась. (Глина, пісковик, пісок)

• Хімічні осади – утворились із водних розчинів мінеральних речовин із подальшим їх

ущільненням і зв’язуванням цементуючими речовинами (Вапняк, гіпс)

• Органогенні утворення – результат осаджування, ущільнення та зв’язування

цементуючими речовинами залишків водоростей, організмів і продуктів їх життєдіяльності (Вапняк-черепашник)

Пісковики використовують для зведення підпірних стінок, набережних, для влаштування сходів і тротуарів; вапняк застосовують як бутовий камінь, щебінь для бетону, камінь для укладання стін неопалюваних будівель, з нього роблять облицювальні плити, профільні вироби, балясини, перила, сходи, а також використовують як сировину для виготовлення вапна та цементу; вапняк-черепашник використовують для виготовлення об’єктів малої архітектури, колон, балясин і декоративних елементів; травертин застосовують як облицювальний матеріал, для виготовлення колон, балясин та елементів будь-якої конфігурації, для панно й мозаїки, для брукування; гіпси використовують для внутрішнього облицювання стін, виготовлення різноманітних декоративних виробів, а також для виготовлення в’яжучих речовин; ангідрити використовують як сировину для виготовлення в’яжучих речовин, для внутрішнього облицювання, а також для отримання декоративних робіт.

45. Види декоративних бетонів, особливості використання.

• Штампований(друкований, пресований) бетон – отримують покриттям

свіжовкладеного віброущільненого бетону шаром кольорового зміцнювача, що складається із звужуючої речовини, пігменту та заповнювача. Рельєф утворюють пресуванням за допомогою штампів, далі наносять захисне покриття

• Трафаретний бетон – є різновидом штампованого, за рахунок нанесення трафаретів є

можливість створення різнокольорових покриттів із чіткими границями.

• Напилений бетон – отримують нанесенням на існуючу бетонну поверхню двох

кольорових шарів(базовий та верхній) полімерцементного покриття з декоративними і захисними функціями

• Структурний бетон – створюється за допомогою пластмасової прокладки у вигляді

рулонів, яку закріплюють на поверхні опалубки.

• Кольоровий бетон – отримують при введені до бетонної суміші луго- та світлостійких

Пігментів, використовують також заповнювачі, що мають потрібний колір.

Декоративні бетони застосовують при обладнанні пішохідних переходів, паркових доріжок, при виготовленні елементів малої архітектури для міського благоустрою, при оздобленні фасадів та інтер’єрів будівель, при облицюванні стін та підлог.

47. Істина густина. Середня густина. Фактори, що обумовлюють середню густину будівельних матеріалів.

Істина густина – це маса одиниці об’єму матеріалу в абсолютно щільному стані (не враховуючи пори і пустоти)

Середня густина – це маса одиниці об’єму матеріалу в природному стані (враховуючи пори і пустоти)

Середня густина залежить від хімічного та мінералогічного складів матеріалу, але більшою мірою – від розміру та кількості пор та пустот. Чим більше пор – тим легше матеріал. Із збільшенням вологості показник середньої густини збільшується.

46. Види теплоізоляційних матеріалів та ефективність їх використання.

Теплоізоляційні матеріали призначені для зменшення теплообміну з навколишнім середовищем через конструкції, що огороджують будинки та поверхні теплових агрегатів і трубопроводів.

За призначенням теплоізоляційні матеріали поділяють на загальнобудівельні та монтажні(для агрегатів і трубопроводів).

За вихідною сировиною теплоізоляційні матеріали бувають:

• Неорганічні або мінеральні (спучений перліт та вермикуліт, керамовата, пориста кераміка, мінеральна

та скляна вата, газо- та піноскло, газо- та пінобетон.)

• Органічні (пінополістирол, пінополіуретан, ДВП, ДСП, пробкові плити)

• Органо-мінеральні (пінополістиролбетон, арболіт, фіброліт, мінераловатні плити)

За формою та зовнішнім виглядом поділяють на:

• Штучні вироби (плити, блоки, цегла, циліндри, напівциліндри, сегменти)

• Рулонні та шнурові (мати, шнури, джгути)

• Пухкі та сипкі матеріали (мінеральна і скляна вата, спучений перліт та вермикуліт)

За структурою поділяють на ніздрюваті, волокнисті і зернисті.

За середньою густиною на особливо легкі, легкі і важкі.

За жорсткістю на м’які, напівжорсткі, жорсткі, тверді.

Залежно від показника теплопровідності поділяють на класи: низької, середньої та підвищеної теплопровідності.

За спалимістю бувають неспалимі, важкоспалимі і спалимі.

За способом утворення пористої структури розрізняють матеріали з волокнистим каркасом, спучені та спінені матеріали і з просторовим каркасом.

До ефективних теплоізоляційних матеріалів належать ніздрюваті бетони, які доцільно використовувати при зведенні багатоповерхових та малоповерхових житлових будинків як компонент комплексних систем утеплення. Теплоізоляційні матеріали волокнистої будови широко застосовуються для теплоізоляції як загальнобудівельнії, так і монтажної. Для теплової ізоляції огороджувальних конструкцій та для приміщень із вологим режимом експлуатації підходять матеріали ніздрюватої будови – газо- та піноскло.

48. Декоративні штукатурні розчини для інтер’єру: склад, властивості, особливості використання.

Декоративні штукатурні розчини створюють за рахунок використання барвників, наповнювачів, заповнювачів різного виду, розміру та форми зерен, а також технологічного прийому нанесення і виду застосованого інструменту.

Декоративні штукатурні розчини розрізняються складом, технологією нанесення, вартістю, галузями використання.

За складом декоративні штукатурки класифікують за видом в’яжучої речовини(мінеральні, полімер-цементні та полімерні), видом основного заповнювача(кварцовий пісок, мармурова або гранітна крихта) і за розміром зерна заповнювача(кпрупно-, середньо-, дрібно- та тонкозернисті).

В інтер’єри використовують «мозаїчні» штукатурки – прозорі, з зернами кольорових гірських порід, «камінцеві» або кольорові «камінцеві», фактурна штукатурка - «короїд», тонкошарові штукатурки – венеціанські(нанесення з підпресовкою утворюють покриття, що дозволяють імітувати поліровані поверхні гірських порід або отримувати об’ємний малюнок), фреска(це живопис кольоровими фарбами по мокрій вапняній штукатурці з закріпленням воском через деякий час твердіння), полімерні декоративні штукатурки, акрилова штукатурка, силікатка, мінеральна.

Штукатурка володіє наступними властивостями:

Атмосферостійкість, водонепроникність, стійкість до перепадів температур, високий термін експлуатації, стійкість до механічних впливів, декоративність,

49. Види скляної мозаїки: особливості отримання та використання.

Скляну мозаїку отримують термообробкою шихти з кварцового піску, води, оксидів металу, польового шпату.

Залежно від добавок скляна мозаїка може бути прозорою і непрозорою. Плитки виробляють переважно методом прокату з незабарвленого та забарвленого глушеного скла. Виготовляють плитки квадратні різних розмірів товщиною 3…5мм.

Властивості:

Більш міцна, ніж звичайне скло, стійка до хімічної дії, має дуже низьке водопоглинання, є світло- і морозостійкою, не сприятлива до агресивного середовища

Використання:

Для зовнішнього і внутрішнього облицювання будівель різного призначення, для виготовлення декоративно-художніх панно. Використовують для стільників або стін на кухнях, для оздоблення ванних кімнат, лазень, басейнів, аквапарків, фонтанів та приміщень з підищенною вологістю, для облицювання порталів камінів і печей зовні.

Існує:

Смальтова мозаїка (виготовляють пресуванням частинок спеціально отриманого кольорового скла та оксидів з наступною термообробкою(спіканням)). Довговічна, міцна, ударна стійкість, хімічна стійкість до різних агресивних середовищ, стійкість кольору, універсальність, вологостійкість та водонепроникність

Із «канторелі»(прозорі скляні плитки, зворотній бік яких має непрозорий фон, отриманий методом металізації)

Мозаїка з венеціанського скла

51. Звукопоглинальні матеріали: різновиди, особливості використання для покращення акустичного комфорту приміщень.

Звукопоглинальні матеріали – це матеріали, які знижують енергію відбитої звукової хвилі при взаємодії з перешкодою.

Оцінюють за середнім показником коефіцієнта звукопоглинання α_w і визначають за формулою: Е_погл./Е_пад. Залежно від коефіцієнта поділяють на класи 1,2,3 поглинання.

До ефективних належать з коефіцієнтом звукопоглинання більше 0.8.

На звукопоглинання властивості впливають пружність і кількість пор(оптимальний розмір яких є 0.01…0.1см).

Звукопоглинання залежить від товщини і структури матеріалів, розташування відносно джерела звуку.

За вихідною сировиною поділяють на: мінеральні(базальтова вата, скляна вата, каолінова вата, спучений перліт, спінене скло, шамот), органічні(природні – целюлозна вата, очеретяна прита, торфоізоляційна плита, пробкові листи; штучні – пінополіестер, пінополіуретан, пінополіетилен, пінопопропілен) та комбіновані(мінераловатні і скловолокнисті плити, ДВП)

За структурою: Пористі, пористі з перфорованими екранами, шаруваті.

За формою: у вигляді плит, резонаторів, обємних підвісних плит.

Резонансні неперфоровані звукопоглинальні плитні конструкції, акустичні розвини та бетони, мінераловатні і скловатні плити, деревноволокнисті акустичні плити, акустичний фіброліт.

50. Склоблоки. Склопакети, властивості, галузі застосування.

Склопакет - елементи, виготовленні з 2-х або 3-х листів скла, з’єднаних за периметром так, що між ними утворюється геометрично замкнена порожнина(називають відповідно одно- або дво- та трикамерними - за кількістю порожнин між стеклами).

(З прозорого, виготовленого флоат-способом, тонованого, енергозберігаючого, загартованого скла або триплексу.)

Різновидом склопакету є стевіт(виріб з двох листів скла, між якими укладена світлорозсіювальна прокладка)

Властивості: забезпечує герметизацію приміщення, знижує рівень шуму, є теплоізоляційним матеріалом, стійкий до механічних пошкоджень, вітрових навантажень і перепадів температури.

Використання: застосовують для оздоблення будівель та споруд, у світлопрозорих конструкціях.

Склоблок – це виріб з герметично закритою порожниною, утвореною внаслідок поєднання двох відпресованих скляних пластин.(6…9мм). Поверхня може бути рифленою(візерунковою), прозорою, глянсовою і матовою, за формою можуть бути квадратними, прямокутними, кутовими та радіальними.

За світлотехнічними характеристиками їх поділяють на декоративні, світлорозсіювальні, нерозсіювальні світлоспрямувальні та теплопоглинальні. Є одно- та двокамерні.

Властивості: є вогнестійкими, добре пропускають світло, не вицвітають на сонці, є теплозберігаючими та звукоізоляційними, довговічні, гігієнічні, мають високу міцність.

Використання: призначені для мурування світлопрозорих ненесучих огороджувальних конструкцій будівель та споруд, для заповнення зовнішніх і внутрішніх отворів, світлопрозорих та непрозорих огорож, у спортивних комплексах, аквапарках, для оздоблення басейнів та душових кабін.

52. Природні кам’яні матеріали. Ефективні галузі їх використання.

Природними кам’яними матеріалами називають матеріали та вироби, які одержують механічною обробкою гірських порід, не змінюючи їх структури та властивостей.

Завдяки довговічності, обумовленої високою міцністю, атмосферо-, морозо-, та зносостійкістю, природний камінь не витрачає привабливості і не руйнується з пливом часу, що дозволяє використовувати його як мурувальний та оздоблювальний матеріал для екстер’єрів та інтер’єрів.

Щільний природний камінь добре проводить теплоту і здатний утримувати її тривалий час, тому доцільно його використовувати для олицювання фасадів. Більшість гірських порід не містить шкідливих для людини складових, є екологічними та вогнестійкими, завдяки чому камяні матеріали можна використовувати в інтерєрах грамадських приміщень. Естетичні властивості природного каменю дають змогу використовувати його як універсальний матеріал, який надає художньої виразності, для інтер’єру та екстер’єру, створювати будь-які архітектурні форми.

53. Марбліт, ситал, авантюринове скло, смальта: особливості отримання та використання.

Марбліт – непрозоре потовщене зафарбоване у масі або глушене скло товщиною 5…7мм або 8…10мм, яке виготовляють методом прокату. Зовнішній бік може бути полірованим, візерунковим, необробленим – шорстким або вогненно-полірованим. Зворотній бік має рифлення для закріплення листа при облицюванні. Виготовляють різних кольорів. Використовують для облицювання внутрішніх стін панелей у ванних кімнатах і кухнях, перегородок житлових та громадських будівель, магазинів, облицювання стін і стель лабораторій, стільників та прилавків, для оздоблення меблів.

Використання: для облицювання внутрішніх стін, перегородок у житлових та громадських будівель, магазинів, а також для оздоблення мелів.

Існує декоративний марбліт(чорне скло з зеленими кристалічними включеннями) – називають також авантюриновим склом. Виготовляють способом неперервного формування на двовалковій роторній машині. Лицьова поверхня – кована, тильна – рифлена з обрізаними краями.

Використання: для облицювання цоколів будівель, стін, колон і оформлення інтер’єрів.

Смальту виготовляють пресуванням частинок спеціального отриманого кольорового скла та оксидів із наступною термообробкою. Часто смалюту тримують методом випадкового або направленого розколювання заготовок смальтового скла. Отримують також методом штампування. Смальта має велику кількість кольорів і відтінків.

Використання: використовують для створення мозаїки, для оздоблення шкіл, лікарень, громадських установ, приміщень.

Ситал(склокераміка) – це щільний дрібнозернитий матеріал, колір якого залежить від складу шихти та каталізатора.

Х-зується унікальними фізико-механічними властивостями, а саме низьким коефіцієнтом термічного розширення, дуже високою міцністю, зносостійкістю, термостійкістю, а також підвищенною абразивною стійкістю та хімічною стійкістю.

Використання: у виготовленні деталей радіоапаратури, застосовують у спеціальних умовах, для фундаментів прецензійних верстатів.

55. Будівельні розчини. Властивості та галузі застосування.

Будівельний розчин – це штучний камінь, отриманий при твердінні раціонально підібраної суміші, що складається з мінеральної в’яжучої речовини, дрібного заповнювача(піску), води і добавок.

До затвердіння суміш цих компонентів називають розчиновою сумішшю.

Будівельні розчини класифікують за призначенням, середньою густиною та видом в’яжучої речовини(прості – одна в’яжуча і складні – змішані в’яжучі).

Крім в’яжучих використовують заповнювач (переважно пісок або подрібненні гірські породи) та різні добавки(підвищення водонепроникності, морозостійкості, корозійної стійкості, прискорювачі і сповільнювачі тверднення і тужавлення).

Будівельні розчини використовують для проведення монтажних та опоряджувальних робіт, при зведенні фундаментів та інших конструкцій.

Існують: розчини для кладок і монтажу, які використовують при зведенні фундаментів та інших конструкцій, що розташовані нижче рівня грунтових вод; мантажні розчини для замонолічування стиків елементів збірних ЗБК; спеціальні розчини для заповнювання швів, інєкційні, гідроізоляційні, тампонажні акустичні і рентгенозахисні, опоряджувальні розчини – декоративні і штукатурні.

54. Органічні теплоізоляційні матеріали. Властивості. Особливості використання.

Органічні теплоізоляційні матеріали залежно від природи вихідної сировини можна поділити на два види

• Матеріали на основі природної органічної сировини (деревина, відходи деревообробки, торф)

• Матеріали на основі синтетичних смол (теплоізоляційні пластмаси)

Теплоізоляційні матеріали з органічної сировини можуть бути твердими(ДВП, ДСП, фібролітові, арболітові, торф’яні) та гнучкими(бід і гофрований картон).

Пінополістирол, пінополіуретан (для ізоляції покрівлі, ), ДВП, ДСП, пробкові плити

Характерною особливістю більшості органічних теплоізоляційних матеріалів є низька вогнестійсть, тому їх застосовують зазвичай при температурах не вище 100⁰С, а також при додатковому конструктивному захисті неспалимими матеріалами. Для деяких матеріалів на основі рослинної сировини характерна низька водо- та біостійкість, тому їх варто захищати від впливу вологи і мікроорганізмів.

Застосування теплоізоляційних матеріалів при зведенні промислових та цивільних будівель і споруд дозволяє знизити масу конструкційних та зменшити навантаження на несучі елементи. Використання теплоізоляційних матеріалів значно зменшує витрати теплової енергії на опалення приміщень.

56. Способи покращення декоративних властивостей полімерних матеріалів.

Декоративний ефект пластмасових будівельних матеріалів досягається шляхом використання та зміни: рисунка, рельєфу, фактури(гладкої, шорсткої, тисненої, ворсової), кольору всьому об’єму та лицьової поверхні матеріалу. За допомогою технологічних способів можна отримати полімерні матеріали будь-якої форми. Можна використовувати аплікаційний спосіб, декалькоманію, металізацію, трафаретний і типографський друк, тиснення.

57. Природні кам’яні матеріали в екстер’єрі.

• Для облицювання громадських будівель і споруд, краще цокольні поверхи (граніт,

габро, лабрадорит, пісковик, щільний вапняк)

• Для облицювання житлових, приватних будинків цілком, або окремих частин.

• Сходи (граніт, діорит, діабаз)

• Для оздоблення віконних та дверних блоків

• Для створення елементів ландшафту – бесідок, патіо, тераси, веранди, внутрішніх

двориків, доріжок, майданчиків, фонтанів, водоспадів, басейнів (граніт, мармур, сланець, пісковик, вапняк)

59. Покрівельні та гідроізоляційні матеріали. Види, властивості та особливості застосування.

Покрівельні матеріали – це матеріали, які захищають всі конструкційні елементи споруи від атмосферних опадів і відводять вологу на землю.

За формою, розмірами та фізичним станом покрівельні матеріали ділять на:

• Рулонні – руберойд, склоруберойд, євроруберойд, пергамін, мембранні – дозволяють

створити гідроізоляційний килим з необхідною товщиною, але з великою кількістю швів

• Мастичні (в’язко-пластичні) – бітумні, полімерні та бітумно-полімерні – довговічні,

термостійкі, низький опір стиранню

• Штучні – азбестоцементні листи та плити, керамічна, цементно-піщана, бітумна

черепиця, металеві листи, металочерепиця, профільований настил.

Гідроізоляціні матеріали – це матеріали, які характеризуються водонепроникністю та відповідавють певним експуатаціним вимогам за міцністю, теплостійкістю і деформативністю.

Класифікують за видом основної речовини(бітумні, дьогтові, полімерні, мінеральні, металеві), за способом влаштування гідроізоляції(обмазувальна, обклеювальна, штукатурна, лита, просочувальна ін’єкційна, засипна, монтована), за фізичним станом та формою матеріалу(гідрофобізуючі, мастичні, сухі суміші, рулонні, листові, плівкові і мембранні), за основним призначенням і конструкційними особливостями, за ступенем еластичності та за характером впливу вологи.

58. Види вітражів, особливості їх отримання.

Вітраж – сюжетна декоративна або орнаментальна композиція із кольорових стекол, що пропускають світло.

• Вітраж у стилі «Тіффані» (кожен шматочок скла обгортається за периметром клейкою

мідною фольгою, а потім вони зварюються між собою)

• Вітраж у техніці ф’юзинг (на склі майбутнього вітража спікають шматочки скла і скляних

гранул)

• Піщаноструменевий вітраж (обробляють скло струменем стислого повітря з абразивним

піском, нанесенням на трафарет)

• Мозаїчний вітраж (орнаментальний і геометричний)

• Розписний вітраж (все скло розписане, можливе вкраплення різних стекол)

• Плівковий вітраж (отримують нанесенням кольорової вітражної плівки на поверхню скла,

по краям закріплена олов’яною каймою)

• Свинцево-пайовий вітраж (вітраж, зібраний зі шматочків скла у свинцеву оправу, запаяну

на стиках)

• Фацетний вітраж (вітраж виконаний зі скла з фаскою, яка знята по всьому периметру)

• Комбінований вітраж (поєднує у собі декілька прийомів)

60. Теплопровідність. Фактори, які обумовлюють теплопровідність будівельних матеріалів.

Теплопровідність – це здатність матеріалу передавати теплоту від однієї поверхні до іншої за наявності різниці температур на цих поверхнях.

Основним показником – є коефіцієнт теплопровідності ƛ – кількість тепла, що проходить через зразок матеріалу.

Значення теплопровідності залежить від ступеня пористості та характеру пор, структури, вологості, температури та виду матеріалу.

Будівельні матеріали з дрібними і закритими порами менш теплопровідні, а з великими та сполученими порами характеризуються вищим показником теплопровідності.

Матеріали органічного походження порівняно з мінеральними при однаковій середній густині мають меншу теплопровідність.

Теплопровідність насичених водою та заморожених матеріалів ще вища, адже теплопровідність льоду приблизно в 4 рази більша.

Повинні мати показник.

ƛ < 0,175 Вт*м/к ρ_m < 500 кг/м³

61. Різновиди матеріалів із мінеральних розплавів залежно від структури. Особливості використання.

За характером мікроструктури матеріали поділяють на аморфні(що не містять чітко вираженої кристалічної фази – скло віконне та вітринне), склокристалічні з вмістом кристалічної фази до 30%(представлені переважно декоративними облицювальними виробами – марбліт, авантюринове скло, смальта, скляна крихта, склокристаліт) та склокристалічні з вмістом кристалічної фаси більше 30%(будівельний ситал, шлакоситал, петроситал, сигран, неопар’є).

За характером макроструктури матеріали на основі мінеральних розплавів поділяють на щільні(скло віконне, марбліт), волокнисті(вироби на основі мінеральної вати) та ніздрюваті(піно- та газоскло).

63. Способи декорування матеріалів з деревини.

• Столярна підготовка (полягає в закладанні сучків і тріщин, циклювання торців,

зачистку, шліфування, операції над поверхнею, щоб вона була придатна до декорування)

• Опоряджувальна підготовка (знесмолення, ґрунтовку, підмазування тріщин,

заглиблень, торців і шпаклювання з наступним сушінням і шліфуванням.)

• Фарбування або тонування (поверхневе, глибинне та протравне, роблять для імітації

цінних порід, щоб змінити колір деревини.)

• Прозоре(вощення, мастикування, матування, лісирування, глазурування) і непрозоре оздоблення (доцільно використовувати для порід, які не мають декоративної текстури та

кольору)

• Різьблення (об’ємне, глибинне, скульптурне, плоско-рельєфне)

• Випалювання (предметом з температурою вище 150^оС)

• Мозаїка (маркетрі, інтарсія, інкрустація)

62. Основні властивості бетонної суміші і бетону. Клас бетону за міцністю.

Бетон – це штучний камінь, який утворився внаслідок затвердіння раціонально суміші в’яжучої речовини, крупного та дрібного заповнювача, води і добавок.

До затвердіння суміш указаних компонентів називають бетонною сумішшю.

Властивості бетонної суміші:

Головною х-кою бетонної суміші є її консистенція, що пов’язана з легкоукладальністю (здатність суміші заповнювати форму чи опалубку з найменшими затратами зовнішньої енергії).

Легкоукладальність характеризується рухомістю чи жорсткістю.

Для регулювання властивостей бетонної суміші застосовують органічні та високодисперсні активні мінералі добавки.

Властивості бетону:

Міцність. (марки від 50 до 600)

Клас бетону за міцністю на стиск, згин і осьовий розтяг визначають за величиною характеристичної міцності бетону (у МПа), яка приймається з нормативним коефіцієнтом варіації 13.5% із забезпеченістю 0.95. (В – клас бетону.)

Морозостійкість (марки від 50 до 1000)

Водонепроникність (марки від 2 до 20)

Теплопровідність (у середньому 1.2Вт/м*К)

64. Довговічність. Фактори, що обумовлюють довговічність будматеріалів.

Довговічність – це здатність матеріалу служити довгий час у конкретних кліматичних і виробничих умова у встановленому режимі експлуатації без втрат експлуатаційних якостей.

Характеризує властивість матеріалу зберігати здатність до граничного стану, який характеризується ступенем руйнування виробу, вимогам безпеки й економічної доцільності.

Довговічність будівельних матеріалів обумовлюється стабільністю їх фізичних, механічних, а також експлуатаційних властивостей.

До властивостей, які обумовлюють стабільність фізико-механічних характеристик матеріалів у різних умовах експлуатації належать водостійкість, атмосферостійкість, морозостійкість…

65. Матеріали та вироби зі скла і інтер’єрі та екстер’єрі.

В екстер’єрі:

Для огороджувальних конструкцій – листове скло, вітринне скло, безпечне скло, армоване кольорове та безбарвне скло, загартоване плоске скло, багатошарове ламіноване скло або триплекс, термічно поліроване скло.

Для скління будинків, громадських будівель та споруд – склопрофіліт, склопакет, склоблок.

В інтер’єрі:

Для конструкцій – дзеркальне скло, вітраж, скляні перегородки, склоблоки, дверні полотна.

Скляні облицювальні плитки, мозаїки і мозаїчні килими, марбліт, сигран, неопар’є, смальта, марбліт, авантюринове скло, склокремнезит, склокераміт, пінодекор, порокремнезит.

Меблі зі скла

67. Основні властивості скла. Галузі застосування скляних матеріалів.

Гарна світлопрозорість, світлопропускання, світловідбиття, висока щільність, нетоксичність, не горючість – пожежобезпечність, атмосферостійкість, біостійкість, вологостійкість, стійкість до впливу перепадів теператур, теплоізоляційність і звукоізоляційність, крихкість.

Скляні вироби за призначенням поділяють на:

• Конструкційні (для створювання прозорих огороджувальних конструкцій – листове

скло, вітринне скло, безпечне скло, армоване)

• Конструкційно-теплоізоляційні (склоблок, склопакет, склопрофіліт)

• Теплоізоляційні (скловата, мінераловатні плити)

• Архітектурно декоративні (вітраж, візерункове скло, дверні полотна, меблі)

• Спеціальні (увіолеве, теплопоглинальне, термостійке)

66. Полімерні матеріали для покриття підлог. Основні властивості.

• Рулонні матеріали – ПВХ лінолеум, гумовий багатошаровий

Лінолеум (екологічний, зносостійкий, легкий у експлуатації, вологостійкий, низька теплопровідність), килимові вироби - ковролін, ворсолін, ковроплен, ворсоніт (недоліками є забруднення, високі теплоізоляційні та акустичні властивості, зносостійкість, еластичні, висока декоративність)

• Плитки – плитки «привініл», гумові плитки (зносостійкі, кислотостійкі, високі

декоратичні властивості, велика кількість швів знижує гігієнічність і довговічність, складні в укладанні), ламінат (зносостійкий, стійкий до УФ, низька вологостійкість, екологічний, декоративність)

• Безшовні підлоги – наливні підлоги(епоксидні, поліуретанові, полівінілацетатні,

поліефірні) (не накопичують пилу, є зносостійкими, легкі в експлуатації, мають високі декоративні властивості, висока морозо- та хімічна стійкість, міцність)

Матеріали для підлог повинні мати декоративну лицьову поверхню, низьку стираність, міцність, еластичність.

68. Спеціальні бетони. Властивості та особливості застосування.

• Високоміцний – визначається за міцністю на стиск не менше 50 МПа. (пластифікуючі

добавки, мікронаповнювачі, високоактивні в’яжучі речовини)

Властивості: відрізняється поліпшеною легкоукладальністю і міцністю.

Застосування: висотне будівництво, атомні електростанції, морські гідротехнічні споруди, мости, дорожні покриття.

• Гідротехнічний

Властивості: водостійкий, водонепроникний, морозостійкий та стійкий до хімічної корозії у водному середовищі.

Застосування: для виготовлення виробів та бетонування споруд, які періодично або постійно контактують з водою: набережні, гідротехніка, гідростанції.

• Декоративні бетони (кольоровий, штампований….)

Властивості: високі декоративні властивості

Застосування: для надання художньої виразності фасадам та інтер’єрам будівель, облицювання стін і підлог.

• Дорожній

Властивості: висока міцність при розтягу та стиску, підвищена морозостійкість, зносостікість та корозійна стійкість.

Застосування: при обладнанні дорожнього покриття.

• Жаростійкий (ПЦ, шлакоПЦ, глиноземестий Ц, рідинне скло, дужні в’яжучі)

Властивості: міцність, теплостійкість, стійкість до температурних перепадів, вогнестійкість.

Застосування: при зведенні промислових агрегатів та будконструкцій, що експлуатуються при діях температур 300…1800⁰С

• Корозійностійкий (рідинне скло, лужні цементи, поліефірну смолу, фураноепоксидну смолу, пісок, щебінь

діабазу, андезиту, базальту)

Властивості: корозійна та хімічна стійкість, міцність.

Застосування: при експлуатації промислових об’єктів та гідротехнічних в агресивних середовищах, що представлені розчинами солей, кислот і лугів.

• Радіаційний (щільні бетони з високою густиною, бетони з легкими елементами, ПЦ та шлакоПЦ)

Властивості: міцність при стиску, низький модуль пружності, вогнестійкість, жаростійкість.

Застосування: ядерні реактори, АЕС, ренген-кабінети

• Самоущільнювальний (суміші, що ущільнюються власною вагою, без зовнішніх зусиль, крупні і дрібні

заповнювачі) – зменшує витрати на укладання та ущільнення бетонної суміщі, має високу міцність.

• Прозорий (містить скляні волокна, які створюють світлопрозорий ефект)

Властивості: світлопропускання, інші подібні до звичайних бетонів.

Застосування: для оформлення фасадів.

69. Будівельні матеріали та вироби з деревини. Властивості та особливості застосування.

Дерев’яні панелі «блок-хаус» - (виготовляють із деревини хвойних і листяних порід, які здатні протистояти пересиханню) – для зовнішнього облицювання.

Дерев’яний сайдинг - (ясен, дуб, кедр) матеріал з низькою теплопровідністю, здатний приховувати нерівності та шорсткості робочої зони, маскувати відкоси, стійкий до впливу атмосферних факторів та УФ променів. – для зовнішнього облицювання.

Малі архітектурні форми – бесідки, трельяжі, перголи, пілястри, шезлонги, млини, колодязі, садові лавки, дитячі ігрові комплекси, столи, стільці, альтанки, навіси.

Дерев’яні паркани

Дерев’яна черепиця (модрина, ясен, дуб, осика, кедр) х-ється високими естетичними властивостями, легкістю, морозостійкістю, простотою монтажу, терміном експлуатації до 100р. – як покрівельний матеріал.

Паркетна дошка – зносостійкі, з тривалим терміном експлуатації, термо- і звукоізоляційні. – для влаштування підлог у житлових будинках.

Пробкові покриття для стін та підлог – декоративність, стійкі до дії хім.речовин, легкі в експлуатації, звукоізоляційні, радіаційностійкі.

Фанера – міцність, корозійна стійкість. Для стін та перегородок.

ДСП, ДВП, ДШП, ОСП

Шпон

Фіброліт, арболіт – бетони на заповнювачах із дерев’яних відходів. (щепа-стружка)

Ламінат

Арки, рами, дерев’яні клеєні конструкції.

71. Важкі та легкі бетони. Властивості. Застосування в будівництві.

Важкі бетони – матеріал для виготовлення конструкцій масового виробництва для збірного та монолітного будівництва.

Вяжучі речовини – портландцемент та його різновиди, залежно від умов експлуатації. Заповнювач – сипкі суміші мінеральних зерен природного чи штучного походження певного гранулометричного складу(гравій, щебінь, пісок). Добавки – пластифікуючі, прискорювачі твердіння, комплексні добавки.

Характеризується високою міцністю, відповідними деформаційними характеристиками та морозо- і корозійною стійкістю, водонепроникністю, тріщиностійкістю, довговічнітсю.

За своїм головним призначенням є конструкційним матеріалом.

Легкі бетони – мають середню густину не вище 2000кг/м³.

На відміну від важкого, на щільних заповнювачах, структура насичена повітряними порами та пустотами, що досягається вилученням зі складу бетонної суміші дрібного заповнювача, що збільшує об'єм міжзернових пустот. Вяжучі речовини – ПЦ та шлакоПЦ, вапно, гіпс, каустичний магнезит. Заповнювачі – пористі штучні, природні, з відходів промисловості (туф, щебінь, вапняк-черепашник, пемза, шлаки, …). Добавки – пластифікатори, прискорювачі твердіння.

Широко застосовуються в житловому, цивільному, промисловому, транспортному, сільському й інших видах будівництва для виготовлення збірних і монолітних конструкцій, у мостових конструкціях і гідротехнічних спорудах.

Застосування легких бетонів дозволяє зменшити масу будівельних виробів та конструкцій, знизити вартість транспортних і монтажних операцій, скоротити витрати на опалення(за рахунок підвищеної теплоізоляції), підвищити вогне-, та сейсмостійкість, звукоізоляцію.

70. Стінові керамічні матеріали та вироби. Ефективність застосування в будівництві порожнистих виробів.

Лицьова цегла, камені та блоки – призначенні для мурування(арки, склепіння, куполи, стіни) й одночасно облицювання зовнішніх стін будівель і споруд, вони можуть мати дві лицьові поверхні – поперечникову і довжникову.(методом пластичного формування керамічної маси на основі глинистої сировини). – 250×120×80мм

Негорюча, стійка до атмосферних впливів, вітрового навантаження, перепадів температур, міцна, має низьку теплопровідність, стійка до УФ, легка у експлуатації.

Буває порожниста та повнотіла; двошарова, англобована - матова, глазурована - блискуча; жовта, червона та коричнева.

Застосування порожнистих керамічних виробів дає змогу зменшити товщину зовнішніх стін, знизити матеріаломісткість опоряджувальних конструкцій, скоротити транспортні витрати та навантаження на фундамент. Стіни з порожнистих матеріалів характеризуються покращеними звукоізоляційними властивостями і слугують для теплозахисту бідівлі, є екологічними, бо порожнини зупиняють проникнення шкідливих речовин.

Не рекомендовано використовувати для фундаментів, цоколів і стін у вологих приміщеннях.

72. Види керамічних матеріалів за технологічною ознакою: клінкер, шамот, теракота, майоліка, фаянс, фарфор. Особливості використання та отримання.

Залежно від технології, тобто складу глинистих мас, режимів випалювання та прийомів декорування і типу отриманого матеріалу будівельну кераміку поділяють на:

Клінкер – матеріал на основі вогнетривкої глини, випаленій при високій температурі до спікання з утворенням щільного, міцного, морозостійкого, довговічного черепка. Для облицювання фасадів, цоколів, як дорожня цегла, сходи, плитка для підлог.

Теракота – однотонний пористий неглазурований природно пофарбований керамо матеріал або виріб, що характеризується кольором від світло-кремового до червоно-коричневого. Використовують як лицьову цеглу, облицювальну плитку, кахлі.

Шамотові вироби – керамічні матеріали шорсткої зернистої текстури, які складаються з вогнетривкої глини та шамотного порошку. Мають кольорову гаму від світло-коричневого, декорують глазурями. Є досить міцними, вогнетривкими та довговічними. Використовують як облицювальну плитку, для малих архітектурних форм та елементів декору.

Фаянс – пористий керамічний матеріал білого кольору, вкритий шаром прозорої глазурі. Шихта складається з білої глини, кварцу, польового шпату. Виробляють глазуровану білу та кольорову плитку для внутрішнього облицювання здебільше стін та санітарно-технічні вироби.

Фарфор(бісквітний, м’який, твердий) – щільний спечений керамо матеріал, прозорий у тонкому шарі. Відрізняється низьким водопоглинанням, високою міцністю, термо- та хімічною стійкістю. Виробляють облицювальну плитку та санітарно-технічні вироби.

Майоліка – пористий керам матеріал, отриманий із використанням біло глини, покритий непрозорою глазур’ю. Виробляють малі архітектурні форми, кахлі, облицювальні плитки.

73. Класифікація мінеральних(неорганічних) в’яжучих речовин за умовами тверднення та їх основні властивості.

Залежно від умов твердіння неорганічні в’яжучі речовини поділяють на повітряні, гідравлічні та автоклавні.

1. Повітряні в’яжучі речовини – це речовини, які можуть тверднути та набирати міцності у

повітряно-сухих умовах. До них належать гіпсові, повітряне вапно і його різновиди, магнезіальні в’яжучі та рідинне скло.

2. Гідравлічні в’яжучі речовини – це речовини, які здатні тверднути і підвищувати(або

зберігати) міцність після тужавіння в повітряно-сухих умовах та наступного витримування у воді. До них належать гідравлічне вапно, романцемент, шлакопортландцемент, композиційний цемент, лужні та шлаколужні в’яжучі, глиноземестий, високоглиноземестий і розширні цементи.

3. Автоклавного твердіння – це речовини, які здатні тверднути й утворювати міцний камінь в

автоклавах(в умовах підвищених температур, тиску і вологості). До таких вяжучих належать вапняно-шлакові, вапняно-кремнеземисті та вапняно-зольні.

75. Класифікація мінеральних розплавів за складом, мікро- і макроструктурою та призначенням.

Залежно від виду вихідної сировини поділяють на скляні(з кварцового піску, вапняку, польового шпату, соди), шлакові(шлаки чорної та кольорової металургії) та кам’яні(з гірських порід з відносно низькою температурою плавлення – базальти, діабази, доломіти).

За характером макроструктури матеріали на основі мінеральних розплавів поділяють на щільні(скло віконне, марбліт), волокнисті(вироби на основі мінеральної вати) та ніздрюваті(газо- та піноскло).

За характером мікроструктури матеріали поділяють на аморфні(віконне та вітринне скло), склокристалічні з вмістом кристалічної фази менше 30%(марбліт, авантюринове скло, смальта, скляна крихта, склокристаліт), та склокристалічні з вмістом кристалічної фази більше 30%(будівельний ситал, шлакоситал, петроситал, сигран, неопар’є).

За призначенням вироби з мінеральних розплавів класифікують як конструкційні(Листове, вітринне, безпечне скло), конструкційно-теплоізоляційні(склоблок, склопакет, склопрофіліт), теплоізоляційні(скловата, мінераловатні вироби), архітектурно-декоративні(вітраж, візерункове скло, дверні полотна з кольорового скла) та спеціальні(увіолеве, теплопоглинальне, термостійне).

74. Керамічні вироби в екстер’єрі.

• Лицьова цегла та камені

• Клінкерна цегла

• Клінкерна плитка

• Термопанелі з клінкерної плитки

• Керамічні фасадні плитки

• Цокольні глазуровані плитки

• Крупнорозмірні керамічні плитки та плити

• Керамограніт

• Архітектурно-художні кераміка – частини колон, карнизів

• Керамочерепиця

76. Способи підвищення архітектурної виразності матеріалів та виробів на основі деревини.

Щоб підвищити архітектурну виразність матеріалів та виробів на основі деревини, використовують такі способи декорування:

• Столярна підготовка (полягає в закладанні сучків і тріщин, циклювання торців,

зачистку, шліфування, операції над поверхнею, щоб вона була придатна до декорування)

• Опоряджувальна підготовка (знесмолення, ґрунтовку, підмазування тріщин,

заглиблень, торців і шпаклювання з наступним сушінням і шліфуванням.)

• Фарбування або тонування (поверхневе, глибинне та протравне, роблять для імітації

цінних порід, щоб змінити колір деревини.)

• Прозоре(вощення, мастикування, матування, лісирування, глазурування) і непрозоре оздоблення (доцільно використовувати для порід, які не мають декоративної текстури та

кольору)

• Різьблення (об’ємне, глибинне, скульптурне, плоско-рельєфне)

• Випалювання (предметом з температурою вище 150^оС)

Мозаїка (маркетрі, інтарсія, інкрустація)

77. Властивості легких бетонів, галузі їх застосування.

Легкі бетони мають середню густину не вище 2000кг/м³, структура легких бетонів насичена повітряними порами та пустотами, що досягається вилученням зі складу бетонної суміші дрібного заповнювача, що збільшує об'єм міжзернових пустот, використанням пористих заповнювачів та поризацією сировинної суміші при введені піно- та газотворних добавок. Відповідно до цього розрізняють щільні бетони на пористих заповнювачах, крупнопористі на пористих та щільних заповнювачах, поризовані бетони.

Легкі бетони за середньою густиною в сухому стані поділяють на марки від D300 до D2000.

Широко застосовуються в житловому, цивільному, промисловому, транспортному, сільському й інших видах будівництва для виготовлення збірних і монолітних конструкцій, у мостових конструкціях і гідротехнічних спорудах.

Застосування легких бетонів дозволяє зменшити масу будівельних виробів та конструкцій, знизити вартість транспортних і монтажних операцій, скоротити витрати на опалення(за рахунок підвищеної теплоізоляції), підвищити вогне-, та сейсмостійкість, звукоізоляцію.

79. Полімерні будівельні матеріали. Основні компоненти пластмас, їх призначення.

Полімерними матеріалами або пластичними масами називають матеріали, які містять у своєму складі високомолекулярні органічні речовини та на певній стадії виробництва набирають пластичності, яка повністю або частково втрачається після затвердіння полімеру.

Розрізняють пластичні маси прості, що складаються лише з полімерної речовини, і складні, до складу яких, крім полімеру, входять: наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, барвники та інші добави для надання спеціальних властивостей.

Полімерні речовини виготовляють із простих хімічних речовин, які отримують із доступної сировини: газоподібних продуктів переробки нафти, природного газу, кам’яновугільного дьогтю, а також із відходів сільськогосподарського виробництва.

78. Полімерні матеріали та вироби в екстер’єрі.

• Полімербетони – композиційні матеріали. Полімерна звязуюча + неорганічний

наповнювач і заповнювач.

• Бетонополімери

• Тришарові панелі – тепо-, звуко-, віброізоляційні маетріали для стін і покриттів.

• Фасадні сендвіч панелі -

• Склопластики

• ПВХ сайдинг

• Цокольний сайдинг

• Полікарбонатний листовий пластик

• Стільникові полікаронатні панелі

• Монолітні полікарбонатні панелі

• Пінополістирол

80. Способи підвищення довговічності природних кам’яних матеріалів.

Щоб запобігти загниванню деревини, вживають ряд заходів, мета яких полягає у захисті від зволоження. Деревину просочують антисептиками або вживають заходів конструктивного характеру.

Щоб запобігти займанню деревини, передбачають ряд конструктивних заходів: віддаляють деревяні конструкції від джерел нагрівання, покривають шаром малотеплопровідного мінерального матеріалу. Для оберігання від вогню деревину просочують різними вогнезахисними сполкуами – антипіренами, які наносять на поверхню у вигляді фар або паст.

Значне поліпшення властивостей деревини досягається при її модифікації синтетичними полімерами. Натуральна деревина просочується мономером або низьков’язким полімером, які потім переводять у твердий стан під дією тепла, хімічних реагентів або іонізуючого випромінювання.

81. Переваги і недоліки полімерних будівельних матеріалів.

Перевагами полімерних будівельних матеріалів є:

• Низька тепло- та електропровідність

• Звукопоглинальні властивості

• Низьке водопоглинання та водостійкість

• Хімічна стійкість

• Здатність пропускати УФ (дозволяє застосовувати у світлопрозорих конструкціях)

• Технологічність

• Здатність приймати будь-яку форму

• Відносна низька вартість

• Висока міцність

• Низька стираність

• Високі декоративні властивості

• Низька маса

Недоліками полімерних матеріалів є:

• Токсичність

• Не екологічність

• Низька теплостійкість

• Горючість

• Низький термін експлуатації

83. Металеві будівельні матеріали. Властивості. Особливості використання.

Металами називають непрозорі матеріали, які мають велику електро- та теплопровідність, здатні до значних пластичних деформацій, що дає можливість обробляти їх під тиском.

• Основними властивостями металевих матеріалів є висока електро- та теплопровідність,

висока пластичність, що дозволяє використовувати металеві матеріали та вироби при організації систем електропостачання й опалення в будівлях.

• Усі матеріали, які використовують при виготовленні металевих конструкцій та виробів, не

створюють загрози навколишньому середовищу, що дозволяє багаторазово застосовувати, перероблювати на будь-якому етапі.

• Металеві сплави та вироби на їх основі відрізняються твердістю, тугоплавкістю і

пластичністю.

• Внаслідок однорідності структури матеріали придатні для виготовлення високонадійних

несучих конструкцій для будівель та споруд.

• Властивістю є легке формоутворення і декоративність(характерний блиск і певна

фактура), що дозволяє використовувати метали для отримання різноманітних малих архітектурних форм, фонтанів, скульптур, світильників, вуличних меблів, парканів.

82. Способи отримання декоративних матеріалів зі скла.

Для надання виробам необхідної декоративності використовують такі способи гарячої, холодної та хімічної обробки:

До гарячої обробки відносять:

• Видування

• Виливання та прокатування

• Ф’юзинг (поєднання декількох скляних елементів, за рахунок спікання)

• Пресування або штампування

• Молірування (гнуття)

До холодної обробки відносять:

• Різання

• Шліфування

• Полірування

• Гравірування

• Піщано-струменева обробка (струмінь піску з повітрям)

До хімічної обробки відносять:

• Кольорове протравлення

• Фотографічна обробка

• Іризація (нанесення перламутрового шару)

• Емалювання (покриття емалевою фарбою)

84. Декоративні бетони. Особливості отримання та застосування.

• Штампований(друкований, пресований) бетон – отримують покриттям

свіжовкладеного віброущільненого бетону шаром кольорового зміцнювача, що складається із звужуючої речовини, пігменту та заповнювача. Рельєф утворюють пресуванням за допомогою штампів, далі наносять захисне покриття

• Трафаретний бетон – є різновидом штампованого, за рахунок нанесення трафаретів є

можливість створення різнокольорових покриттів із чіткими границями.

• Напилений бетон – отримують нанесенням на існуючу бетонну поверхню двох

кольорових шарів(базовий та верхній) полімерцементного покриття з декоративними і захисними функціями

• Структурний бетон – створюється за допомогою пластмасової прокладки у вигляді

рулонів, яку закріплюють на поверхні опалубки.

• Кольоровий бетон – отримують при введені до бетонної суміші луго- та світлостійких

Пігментів, використовують також заповнювачі, що мають потрібний колір.

Декоративні бетони застосовують при обладнанні пішохідних переходів, паркових доріжок, при виготовленні елементів малої архітектури для міського благоустрою, при оздобленні фасадів та інтер’єрів будівель, при облицюванні стін та підлог.

85. Основні властивості полімерних матеріалів та галузі їх використання.

Основні властивості полімерних матеріалів:

Низька тепло- та електропровідність, звукопоглинальні властивості, низьке водопоглинання та водостійкість, хімічна стійкість, здатність пропускати УФ (дозволяє застосовувати у світлопрозорих конструкціях), технологічність, здатність приймати будь-яку форму, відносна низька вартість, висока міцність, низька стиранність, високі декоративні властивості, низька маса, токсичність, не екологічність, низька теплостійкість, горючість, низький термін експлуатації.

Вироби і матеріли з полімерів застосовують для огороджувальних конструкцій, як опоряджувальний матеріал (сайдинг, панелі, листовий пластик, склопластик), для покриття підлог(ПВХ лінолеум, наливні підлоги, ковролін, плитки гумові, ламінат, безшовні підлоги), як опоряджувальні матеріали для стін(ДШП, ДСП, шпалери), як матеріали для опорядження стель(натяжні стелі, плитки, лаки, фарби, емалі), для виготовлення архітектурно-опоряджувальних деталей(карнизи, плінтуса, розетки, колони, капітелі), для створення елементів інтер’єру(меблі), матеріали та вироби спеціального призначення – гідроізоляційні, покрівельні, герметизуючі матеріали, теплоізоляційні матеріали, акустичні матеріали.

87. Бетон. Характеристика вихідних компонентів для отримання бетонів.

Бетон – це штучний камінь, який утворився внаслідок затвердіння раціонально суміші в’яжучої речовини, крупного та дрібного заповнювача, води і добавок.

До затвердіння суміш указаних компонентів називають бетонною сумішшю.

Властивості бетонної суміші:

Головною х-кою бетонної суміші є її консистенція, що пов’язана з легкоукладальністю (здатність суміші заповнювати форму чи опалубку з найменшими затратами зовнішньої енергії).

Легкоукладальність характеризується рухомістю чи жорсткістю.

Для регулювання властивостей бетонної суміші застосовують органічні та високодисперсні активні мінералі добавки.

До складу бетону входять заповнювачі – крупні(щебінь, гравій, вапняк, туф, пемза, барит, керамзит, перліт, вермикуліт) та дрібні(пісок), в’яжуча речовина – вибирать, враховуючи основні проектні показники(портландцемент та його різновиди, будівельне вапно, гіпс, каустичний магнезит), добавки – для регулювання властивостей бетону та економії цементу (пластифікуючі, суперпластифікатори, прискорювачі твердніння)

86. Керамічні матеріали та вироби в екстер’єрі.

• Лицьова цегла та камені

• Клінкерна цегла

• Клінкерна плитка

• Термопанелі з клінкерної плитки

• Керамічні фасадні плитки

• Цокольні глазуровані плитки

• Крупнорозмірні керамічні плитки та плити

• Керамограніт

• Архітектурно-художні кераміка – частини колон, карнизів

• Керамочерепиця

88. Способи поліпшення властивостей матеріалів на основі деревини.

Щоб запобігти загниванню деревини, вживають ряд заходів, мета яких полягає у захисті від зволоження. Деревину просочують антисептиками або вживають заходів конструктивного характеру.

Щоб запобігти займанню деревини, передбачають ряд конструктивних заходів: віддаляють деревяні конструкції від джерел нагрівання, покривають шаром малотеплопровідного мінерального матеріалу. Для оберігання від вогню деревину просочують різними вогнезахисними сполкуами – антипіренами, які наносять на поверхню у вигляді фар або паст.

Значне поліпшення властивостей деревини досягається при її модифікації синтетичними полімерами. Натуральна деревина просочується мономером або низьков’язким полімером, які потім переводять у твердий стан під дією тепла, хімічних реагентів або іонізуючого випромінювання.

89. Полімерні матеріали та вироби в екстер’єрі.

• Полімербетони – композиційні матеріали. Полімерна звязуюча + неорганічний

наповнювач і заповнювач.

• Бетонополімери

• Тришарові панелі – тепо-, звуко-, віброізоляційні маетріали для стін і покриттів.

• Фасадні сендвіч панелі -

• Склопластики

• ПВХ сайдинг

• Цокольний сайдинг

• Полікарбонатний листовий пластик

• Стільникові полікаронатні панелі

• Монолітні полікарбонатні панелі

• Пінополістирол

90. Види безпечного скла. Переваги застосування.

Безпечне скло – це загальна назва для скла, що має додаткові функції безпеки, володіє різними характеристиками безпеки.

• Триплекс (багатошарове ламіноване скло) – складається з декількох листів, склеєних прозорою

еластичною плівкою, яка забезпечує основну властивість триплексу – безуламковість.

• Загартоване плоске скло – гартування скла передбачає його термообробку з наступним різким

але рівномірним охолодженням поверхневого шару. Призначене для безпечного скління світлопрозорих будівельних конструкцій, а також як транспортне, для вхідних дверей та перегородок.

• Армоване скло – листове скло з металевою сіткою, що запобігає розсипанню і руйнуванню

скла. Виробляють безперервним прокатуванням і одночасним армуванням металевою сіткою. Застосовують для засклення прорізів у конструкціях виробничих приміщень, цехів, слухових вікон, ліхтарів, підвалів, шахт листів.