Потужністю дози випромінювання називається кількість енергії іонізуючих випромінювань, яка поглинається в одиниці маси (об’єму) за одиницю часу і відповідає швидкості накопичення дози.

Вимірювання потужностей доз – одне з найважливіших завдань радіаційної розвідки місцевості у військах. Воно дозволяє визначити час, впродовж якого створюються дози, що не викликають небезпечного біологічного ефекту в організмах, або, навпаки, які можуть викликати його ураження.

2. Методи виявлення та вимірювання іонізуючих

випромінювань.

Детектор іонізуючого випромінювання – це первинний вимірювальний перетворювач, який перетворює параметри іонізуючих випромінювань у параметри таких фізичних ефектів, які легко можна зареєструвати технічними пристроями.

Детектори розрізняють за методом реєстрації, тобто за ефектом взаємодії іонізуючих випромінювань з речовиною.

Основними методами виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань є:

-хімічний;

-радіолюмінісцентний;

-фотографічний;

-калориметричний;

-іонізаційний.

Хімічний метод ґрунтується на тому, що внаслідок впливу іонізуючих випромінювань на деяку речовину виникає хімічна реакція, яка супроводжується зміною кількісного та якісного складу речовини (концентрації продуктів хімічних реакцій, провідності розчинів, зміни рН тощо).

Радіолюмінісцентний метод ґрунтується на використанні здатності деяких речовин (люмінофорів) випускати фотони світла після збудження їх атомів і молекул іонізуючими випромінюваннями.

Фотографічний метод ґрунтується на здатності іонізуючих випромінювань відновлювати галоїдне срібло AgCl, AgBr, внаслідок чого відбувається почорніння фотографічного матеріалу.

У цьому методі застосовуються рентгенівські плівки, які складаються з чутливої емульсії, що нанесена на целулоїдну підкладку. Після опромінення іонізуючим випромінюванням на плівках утворюються центри прихованого почорніння.

Калориметричний метод ґрунтується на реєстрації безпосереднього або непрямого теплового ефекту, який виникає під час взаємодії іонізуючих випромінювань з речовиною у всьому її об’ємі або вздовж траєкторії руху частинок.

Іонізаційний метод ґрунтується на явищі іонізації атомів і молекул газового середовища під дією іонізуючих випромінювань. У замкненому ланцюзі, до складу якого входить іонізаційний детектор, виникає іонізаційний струм, вимірюючи який можна зареєструвати та виміряти параметри іонізуючих випромінювань, у тому числі дозу та її потужність.

Джерело

живленная

До основних елементів схеми входять:

– детектор (сприймаючий пристрій) – перетворює енергію іонізуючих випромінювань в інший вид енергії, яка зручна для вимірювання і реєстрації;

– лінія передачі – у найпростішому випадку електричний кабель; може містити посилювачі та нормалізатори;

– перетворювач – для перетворення, накопичення і збереження інформації, що надходить від детектора (електропідсилювачі, формувачі, аналого-цифрові перетворювачі (АЦП), лічильники імпульсів);

– реєстратор – для подання інформації у зручному для спостереження і реєстрації вигляді (магнітоелектричні прилади, пристрої світлової і звукової сигналізації, цифрові індикатори);

– джерело живлення – у переносних приладах містить батарею сухих гальванічних елементів і перетворювач напруги. На рухомих об’єктах розвідки замість сухих батарей використовується бортова мережа.

Увійськовій дозиметрії найбільшого застосування набули іонізаційний, люмінесцентний, а також хімічний методи вимірювання іонізуючих випромінювань.

Увійськових приладах застосовуються переважно два види іонізаційних детекторів – іонізаційні камери і

газорозрядні лічильники.