Основні джерела “Гаазького права”(конвенції):

Петербурзька декларація про скасування використання вибухових та запальних куль 1868 року;

Гаазькі конвенції 1899 та 1907 рр. Про закони та звичаї сухопутної війни, про бомбардування морськими силами під час війни, про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у випадку сухопутної війни, про права та обов'язки нейтральних країн у випадку морської війни та деяких інших. Усього в Гаазі було прийнято 13 конвенцій і Декларацію про заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль.

Женевський протокол 1925 року про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або будь-яких інших газів;

Гаазька конвенція 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту;

Конвенція про заборону бактеріологічної (біологічної) зброї 1972 року;

Конвенція 1977 року про заборону військового або будь якого іншого ворожого використання засобів, що діють на природне середовище;

(конвенції):

Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, яка може спричиняти надмірне пошкодження або, що має не вибірковий характер, 1980 року та п'ять протоколів до неї.

( Протокол про невиявлені осколки від 10.10.1980 р, Протокол про заборону або обмеження використання мін, мін-пасток або інших пристосувань від 10.10.1980 р, Протокол про заборону або обмеження застосування запальної зброї від 10.10.1980 р, Протокол про лазерну зброю, що осліплює від 13.10.1995 р., Протокол про вибухонебезпечні пережитки війни від 2003р).

Конвенція про заборону хімічної зброї 1993 року;

Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передавання протипіхотних мін та про їх знищення від 3.12.1997р..

ВИСНОВОК:

1. Міжнародне гуманітарне право є частиною міжнародного публічного права та спрямоване на вирішення гуманітарних завдань, що виникають безпосередньо внаслідок конфліктів міжнародного і не міжнародного характеру, та які з погляду гуманного характеру, обмежують право конфліктуючих сторін на вибір методів та засобів ведення війни або захищають осіб, майно, котре завдане або може бути завдано збитків.

2. Кожен військовослужбовець зобов’язаний знати і неухильно додержуватись прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права.

2-е навчальне питаня

Категорії осіб які знаходяться під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

Категорії осіб, які знаходяться під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

1.Поранені, хворі та особи, потерпілі від корабельної аварії, як із складу збройних сил, так і цивільні особи;

2.Військовополонені;

Категорії осіб, які знаходяться під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

Цивільні особи на території противника;

Цивільні особи на окупованих територіях;

Інтерновані цивільні особи.

Під спеціальним захистом Конвенцій знаходяться біженці та апатриди (стаття 73 ДП І)., жінки (стаття 76 ДП І)., діти (статті 77 - 78 ДП І)., журналісти (стаття 79 ДПІ).

Духовний персонал (інших держав) священики, капелани тощо, зайнятті виключно виконанням своїх духовних функцій,

медичні формування або санітарно-транспортні засоби організації цивільної оборони сторони (іншої держави), що перебуває у конфлікті.

організацій цивільної оборони сторони (іншої держави), що перебуває у конфлікті.

3.Цивільні особи на території противника;

4.Цивільні особи на окупованих територіях;

5.Інтерновані цивільні особи;

6.Під спеціальним захистом Конвенцій знаходяться біженці та апатриди (стаття 73 ДП І)., жінки (стаття 76 ДП І)., діти (статті 77 –

78.ДП І)., журналісти (стаття 79 ДПІ).

7.Духовний персонал (інших держав) священики, капелани

тощо, зайнятті виключно виконанням своїх духовних функцій; 8. Медичні формування або санітарно-транспортні засоби;

організації цивільної оборони сторони (іншої держави), що перебуває у конфлікті.

У відповідності до права збройних конфліктів усі військовослужбовці повинні керувати Наступними правилами:

-забороняється піддавати нападу військові та цивільні медичні заклади противника;

-необхідно підбирати поранених, хворих осіб, що зазнали корабельної аварії, та надавати медичну допомогу, незалежно від їх приналежності;

-перевага в наданні допомоги може здійснюватися тільки за медичними ознаками;

-взяті в полон поранені та хворі військовослужбовці повинні утримуватись як

військовополонені і при перший нагоді повинні бути евакуйовані в тил;

-медичною персоналу повинно бути дозволено виконувати свій обов'язок по наданню медичної допомоги за будь-яких обставин;

-слід захищати поранених, хворих, та осіб які зазнали корабельної аварії, незалежно від їх приналежності;

-слід дозволяти цивільному населенню та товариствам надати допомогу пораненим, хворим та особам, що корабельної аварії, незалежно від їх приналежності;

ніхто не може бути покараний за надання допомоги пораненим та хворим; захистом користуються особи статусу медичного персоналу, військовий та цивільний духовний персонал, особовий склад національних товариств Червоного Хреста та інших добровільних товариств допомоги, належним чином визнаних та уповноважених своїм урядом, а також цивільне населення, яке надає допомогу пораненим, хворим особам яки зазнали корабельної аварії.

Військовослужбовець повинен дотримуватись наступних норм по відношенню до військовополонених:

-забороняється наруга над людською гідністю, принизливе та образливе ставлення до військовополонених;

-забороняється вбивати військовополонених або застосовувати до них тортури усіх видів будь-то фізичні або психічні;

-військовослужбовець, що здається у полон або покинув на парашуті літальний апарат, що зазнав аварії, не повинен піддаватися нападу, якщо він немає ворожих дій;

-взятого в полон супротивника слід роззброїти та забрати в нього предмети й документи, що мають військове звання, противнику, що потрапив у полон, слід залишати документі, що посвідчують його особу, предмети верхнього одягу та

особистого користувача, продукти харчування та медикаменті, а також засоби індивідуального захисту (шолом, протигаз);

-військовополонений для встановлення своєї особи має право подати такі відомості про себе: а) прізвище, ім'я, по батькові; б) військове звання; в) дату народження; г) особистий номер;

-військовополонені повинні, як тільки це дозволяє обстановка, бути евакуйовані в тил. В разі, якщо це неможливо зробити, вони повинні бути відпущенні;

-не слід направляти військовополонених у райони бойових дій, де вони можуть

стати об'єктами нападу. Забороняється використовувати військовополонених для прикриття бойових дій;

-за будь-яких обставин військовополоненим повинна бути надана медична допомога;

-відомості про військовополоненого повинні бути надані відповідній владі його

держави для інформування його родини.

ВИСНОВОК:

Розглянуті положення Женевського права про захист жертв збройних конфліктів є частиною загального міжнародного права про захист прав людини, вони повинні забезпечувати захист гідності людини в екстремальних умовах війни.