Функції світогляду

1. Вписати людину у світ;

2. Надати життєвих орієнтирів;

3. Окреслити дійсність у людських уявленнях;

Філософія постає теоретичною формою світогляду. Філософствувати – означає не просто думати про проблеми світогляду, а й усвідомлювати їх необхідність та зв’язки. Філософія спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності та надійності таких вирішень.

Форми світогляду

16.09.2017

Як же співвідносяться філософія і світогляд? Для відповіді на це питання розглянемо основні форми світогляду, які мали місце в історії культури суспільства: міфологія, релігія, наука і філософія.

1. Міфологія – найдавніша форма світогляду. Вона представляла собою своєрідну картину дійсності, де перепліталися як перекази, так і правдиві розповіді про історичні події. Сили природи олицетворялись.

Міфологічний світогляд було художнім, т. Е. Визначалося як світосприйняття через чуттєві наочні образи в літературі, живописі, скульптурі.

2. Релігія виникла в глибоку давнину в вигляді анімізму (одухотворення живих і неживих істот і предметів), тотемізму (поклоніння тваринам предкам), фетишизму (наділення чарівними властивостями речей і явищ) і магії (віри в здатність людини за допомогою ритуалів впливати на людей, тварин, природні сили, духів і богів).

Пізніше релігія стає самостійною формою світогляду, з’являються світові релігії: іудаїзм, християнство, іслам і буддизм.

3. Наука формується як світогляд на основі змісту міфології, вбираючи в себе реалістичні елементи міфів, що представляють собою накопичений і зафіксований в знаннях досвід практичної діяльності людей по освоєнню і перетворенню навколишнього середовища. Починає будується наукова картина світу.

4. Філософія як особлива специфічна форма світогляду є системно-раціоналістичний ядро, в якому взаємодія світобудови як такого, природи і людей духовно освоюється, усвідомлюється в логічній системі понять і категорій. Системність визначає зміст філософії, а раціональність – її форму і зміст.

Філософія займає особливе місце в структурі світогляду: її неможливо безпосередньо вивести з міфології або представити як узагальнений досвід практичної діяльності людей. У свою чергу, філософія невіддільна від релігії, так як прагне дати раціональне, розумне пояснення дійсності.

Філософський світогляд специфічно, має рефлексивний характер, тобто знання, в якому головним предметом осмислення є сама людина. Релігія і наука є опозиційними формами світогляду: вони альтернативні і непримиренні між собою. Філософія ж покликана служити мостом між релігією і наукою, вибудовуючи теоретичні конструкції між уявою і фактами, які самі по собі дають односторонню і недостатньо повну картину действітельності.Такім чином, філософія як складова частина світогляду є його центром, системоутворюючим ядром, що забезпечує його цілісність і повноту .

4. Формування філософських знань

Люди завжди розмірковували про їх місце у світі. Хто він такий? Чому має здібності до пізнання? Чи має обмеження людське пізнання і де її межі? Чим людина відрізняється від інших суттєвостей світу?

Отже, світогляд постає формою загального людського самовизначення у світі. Світогляд − це не просто знання, а інтегральне духовне утворення. У процесі розвитку чоловічою свідомості філософія як теорія не може бути найпершою формою світогляду, бо будь яка теорія передбачає існування найпростіших форм знання. По загально прийнятому порозумінню історично первинною формою світогляду прийнято вважати міфологію. Про поняття „міфологія” надруковано гори книжок. Міф − це не казка, не людська алегорія, а це , як підкреслюють досвідчені люди в цьому питанні − це людиностворююча машина. Саме міф − основа для розвитку мислення, пізнання, в цілому − людини. Для людини міфологічної свідомості не існувало окремо дійсності, а окремо − міфу як розповіді про дійсність. Міф був єдино можливою дійсністю. Не випадково, на базі міфу виникає релігія, потім філософія і наука. Отже 4 форми у світогляді ( міф, Релігія, філософія, наука ) діють на протязі людського існування і являють собою основу виникнення і формування свідомості. Із цих основ синтетично виникають інші проблеми розмірковувань людей. З часом із міфу відокремилися сфери духовної діяльності: раціональні знання, мистецтво, релігія, фольклор, етичні норми та правила, правові уявлення, філософія.

Таким чином, можна зробити висновок, що історично філософія виникла шляхом відділення із синкретичного міфологічного світогляду.

Різниця між філософією і міфом має деякі риси, наприклад, міфологія формується і функціонує стихійно , філософія постає свідомою та усвідомленою інтелектуальною діяльністю. Автором міфології є народ а філософія має авторську форму мислення та творчу діяльність, міфологія бачить світ цілісним універсальним, філософія − аналітично-дискурсивна діяльність