Оповідання як невеликий розповідний художній твір

Байка, її жанрові особливості

Казка як фольклорний художній твір

малі фольклорні жанри (прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, лічилки)

вірш – рима, ритм, настрій у вірші

п’єса, її відмінність від інших жанрів

особливості дитячих творів науково – пізнавального змісту

Основні вміння і навички, яких мають набути учні початкових класів

• вчитися свідомо оперувати найпростішими літературознавчими термінами;

• користуватися прийомами заучування віршів;

• практично розрізняти художні та науково – пізнавальні тести;

• орієнтуватися в структурі художніх творів;

• зіставляти вчинки персонажів, визначати мотиви їх поведінки;

• визначати авторське ставлення до подій і персонажів;

• висловлювати своє ставлення до вчинків героїв, давати найпростішу морально – етичну оцінку ситуації, спираючись на власний досвід;

• визначати теми творчості письменника на основі зіставлення його книжок і творів для дітей;

• знаходити в тексті яскраві, образні слова, вислови для характеристики персонажа, описів природи;

• пояснювати зв'язок образних засобів з авторським задумом.

Таким чином, у сучасних Програмах можна спостерігати тенденцію об‘єднання перших кроків навчання з цілеспрямованою літературною освітою.

Універсальним навчальним матеріалом для вирішення цього завдання у 1-2-х класах є малі фольклорні жанри, казки, дитяча класична поезія.

І це не випадково. Твори усної народної творчості дають неосвіченому читачеві (яким є молодший школяр) унікальну можливість спостерігати єдність форми і змісту, тому що форма у фольклорному творі, по – перше, дуже стійка(в них закодовані досконалі способи і прийоми поетичного бачення світу, механізми поетичних способів мислення, досвід народу в області художнього впливу на особистість), а по – друге, строго функціональна (фольклорний твір обслуговує практичну діяльність людей). Вже в букварний період (1 клас) діти знайомляться із скоромовками, прислів’ями, загадками. У колі дитячого читання другокласників з`являються колискові, українські дитячі пісеньки, дитячі народні ігри.

Пропонуючи дітям на етапі літературознавчої пропедевтики ігри, засновані на дитячому фольклорі, вчитель допомагає своїм учням зробити перший крок до осмислення життєвої ситуації (гри ) через художню форму (жанр), співвіднести певне явище з художнім образом.

А ось казка приваблює сюжетом, таємничістю, фантастичністю. У другому класі діти опрацьовують українські народні казки Під час зацікавленої роботи створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад подій з повтором однотипних дій, кінцівка. Діти свідомо сприймають умовність казки, чітко розрізняють фантазію від реальності. Але бажають вірити у фантастичне. Тому досить часто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, книжки. В.О.Сухомлинський вважав створення казок – не розвагою, а засобом розумового й естетичного розвитку дітей. ( Додаток 3.2.1)

Проте, фольклор та казки не єдиний навчальний матеріал, на якому може здійснюватися пропедевтична робота з учнями. Дитяча класична поезія може служити основою для знайомства з такими поняттями, як «ритм», «рима», «звуконаслідування», « інструментування». Перед учнями розкривається палітра віршованих творів: вірші у формі діалогу, вірші - небилиці, - безконечники, - загадки класиків дитячої літератури. Твори класичної літератури, прочитані у цей період разом з дітьми і самими дітьми, допоможуть формувати естетичний смак молодших школярів. Треба пам’ятати: видо – жанрова, тематична і авторська різноманітність на пропедевтичному (підготовчому) етапі допоможе дитині сприймати літературу як складний і захоплюючий світ, у якому кожний може знайти щось цікаве для себе.

Третьокласники вперше знайомляться із терміном науково – популярне оповідання. Під час роботи над ними школярі усвідомлюють важливість точного розуміння понять, термінів, знаходження і встановлення причинно – наслідкових зв’язків. Вміння встановлювати причинно – наслідкові зв’язки спирається на уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне. У процесі аналізу таких текстів необхідно спочатку встановити зовнішню послідовність подій, основних думок кожного абзацу, а потім зосереджувати увагу дітей на встановленні причин і наслідків, головній думці твору.

У початковій школі відбувається знайомство з байкою Особлива виразність мови дійових осіб, суперечливість їхньої поведінки, враження від малюнків, допомагають дітям здійснити перехід із конкретної життєвої ситуації до усвідомлення морально – етичного змісту байки. Сутність байки і авторське ставлення до зображуваного міститься в її моралі. Тому осмислення саме цього висновку у висловлюваннях учнів дасть їм змогу достатньо повно осягнути прочитане.

Отже, щоб пізнати, усвідомити ідейно – естетичний зміст твору, а одночасно і суть зображених у ньому життєвих явищ, замало чуттєвого сприймання образів, картин твору – потрібне їх осмислення, логічне судження, певна тематико – літературна освіченість молодших школярів.

За останні роки в документах Міністерства освіти, зокрема у « Державному стандарті початкової освіти йдеться про практичне ознайомлення учнів з окремими літературознавчими поняттями на рівні уявлень без вживання терміні та елементами літературознавчого аналізу.

Дослідження Д. Ельконіна, В. Давидова свідчать, що раннє введення літературознавчих понять буде доступним розумінню молодшого школяра, не ввійде в протиріччя з емоційною природою сприймання ним літературного твору, а й поглибить це сприймання.

Яким же чином учні мають засвоїти суму початкових літературних знань, адже відомо, що суть і характер знань завжди визначаються тим, як вони здобуваються? Спираючись на положення про творчий характер процесу сприймання, на проблемно –пошуковий характер засвоєння знань, доцільно не нав’язувати їх учням, а здобувати разом у колективній пошуково – творчій ігровій діяльності. У структурі уроку ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. У пошуках ефективної методики навчання, яка, з одного боку, врахувала б специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з іншого – дала б змогу прилучити дітей до активної трудової діяльності, варто звернутися до дидактичної гри.

Дидактичні ігри – це ігри, що входять безпосередньо до структури уроку і сприяють засвоєнню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, формування читацької самостійності.

Видами дидактичних ігор є сюжетно – рольові ігри, ігри – вправи, ігри – драматизації, ігри – конструювання. З огляду на використання цих ігор на різних предметних уроках та залежно від виучуваного матеріалу вони поділяються на мовні, математичні, літературні.

Дидактична гра на уроці читання сприяє усвідомленню ідейно – тематичного, композиційного задуму письменника, ознайомлює з літературними поняттями, що, у свою чергу, забезпечує адекватне розуміння твору.

Разом з тим, у дидактичній грі літературні знання сприймаються емоційно, а тому запам’ятовуються краще і зберігаються довше.

У методичному аспекті літературні ігри – це словесні, рольові, драматичні ігри, побудовані на літературному матеріалі, розваги з використанням літератури, що розвивають пам`ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опрацювання літературного твору.

Літературна гра містить величезні можливості: це може бути і засіб аналізу художнього твору, його осмислення, і спосіб оцінки прочитаного, і творчий підсумок вивченого, і метод перевірки рівня засвоєння матеріалу.

Специфіка засвоєння молодшими школярами літературознавчих понять зумовила визначення основних груп літературних ігор:

• за дидактичною метою їх проведення;

• за змістом навчального матеріалу.

До першої групи належать ігри проблемно – пошукового змісту (на осмислення, одержання нових знань); ігри рефлексивно – тренувальні ( на закріплення знань); ігри творчого плану (на формування вміння здійснювати творчий перенос знань); ігри контрольно – оцінні (до створення яких залучаються учні).

До другої групи відносять ігри: на засвоєння понять «тема», «композиція»; на засвоєння поняття «дійова особа», на розуміння стосунків між персонажами, їхніх характерів; на формування поняття «мова художнього твору»; на формування поняття «автор твору»; на формування поняття «жанр»; літературні ігри та творчі завдання для розвитку уяви, фантазії; для розширення читацького кругозору, збагачення читацького досвіду.

Таким чином, ефективне формування початкових елементів літературознавства відбувається у процесі виконання ігрових завдань, матеріалом для яких є літературно – художні тексти, що вивчають діти на уроці читання, а змістом – літературно-теоретичні поняття. Останні засвоюються учнями для поглибленого розуміння творів.

Варто зазначити, що одержання нових знань не завжди можна забезпечити у процесі організації ігрової діяльності. Тому ігри можна поєднувати з деякими формами проблемного навчання. Значно полегшують усвідомлення окремих літературознавчих понять опорні схеми. Так ознайомлення із поняттям «композиція» твору може проходити через такі завдання:

• знайдіть у структурі тексту художні описи природи, зовнішності людини, живих істот;

• поясніть їх роль у творі;

• знайдіть учасників діалогу;

• розкрийте зміст діалогу.

Робота проводиться з опорою на схему

Композиція твору

Про що твір? (тема)

Способи викладу художнього матеріалу:

Головна думка (ідея)

• позасюжетні композиції:

пролог, епілог, опис, відступи, назва твору.

• розповідь;

• ділоги ,

монологи,

полілоги;

• описи.

• сюжет;

• експозиція;

• зав`язка;

• розвиток дії;

• кульмінація;

• образи твору.

Такий підхід виключив безсистемність, хаотичність сприйняття понять, а довів їх цілісний зв'язок і взаємозалежність.

Таким чином, завдання кожного вчителя – формувати в учнів літературознавчу компетенцію – основу літературного розвитку молодших школярів, використовуючи при цьому різноманітні засоби для кращого сприймання та розуміння літературних понять.