2. Читання слів із пропущеними буквами, що позначають голосні звуки:

с_ч_нь тр_в_нь

кв_т_нь л_п_нь

ч_рв_нь с_рп_нь

Активно слід практикувати читання вголос. Таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови. Воно є основним засобом, щоб взагалі навчитися читати, стати письменною людиною. Голосне читання сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно. Тому на уроках слід демонструвати учням зразки правильного, виразного читання і вимагаю цього від учнів. Для цього використовуються різні форми читання вголос:

• індивідуальне;

• хорове (якщо треба підтягти темп);

• вибіркове;

• партикулярне;

• читання в особах;

• читання у парах;

• ланцюжкове;

• читання “буксиром”;

• читання “дощиком”;

• читання “Незнайком”;

• читання “луною” за вчителем;

• читання напівголосне сусіду по парті;

• читання на одному диханні якнайбільше слів;

• читання із орієнтацією на розділові знаки;

• читання одного й того самого речення з різною інтонацією;

• читання за "диктором";

• читання учнем нового тексту (заздалегідь підготовленого вдома);

• читання "в’юнком", "ланцюжком";

• читання та знаходження уривка до малюнка;

• знаходження за даним початком або кінцем всього речення (уривка);

• знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку;

• читання, знаходження речень, що стали приказками (для байки);

• читання та визначення, що правдиво, а що вигадано (для казки);

• під час самовимірювання швидкості читання (за одну хвилину);

• знаходження й читання речення зі знаком оклику, питання, дефісом та

• знаходження в оповіданні (абзаці) найдовшого слова, слова в лапках та

• читання за готовим планом;

• читання найкрасивішого місця в оповіданні;

• конкурсне читання віршів;

• самостійне читання;

• читання, відповіді на питання;

• інсценування.

При читанні мовчки успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи). 2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку – переглядати на швидкість. Пропонується знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки порахую до …. Наприклад: знайти найдовше слово, найкоротше слово, слово, в якому найбільше голосних, приголосних і інші.

В 3-4 класах особливу увагу слід приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

Починаючи з другого класу, на всіх уроках, крім фізкультури та уроків контрольних робіт, можна проводити п’ятихвилинки читання. Цей вид самостійного читання слід практикувати на початку уроку. Кожен учень читає свою улюблену книжку. Вибір книжок не обмежується ні за темою, ні за обсягом. Спосіб читання учні обирають самі (бурмотіння, шепотіння, гудіння, мовчки). Дітям, які читають в обсязі 120-150 слів, пропонується читати мовчки, бо при іншому читанні відбувається штучна затримка темпу.

Щоб навчити учня швидко читати, доречно використовувати і інші види роботи, а саме:

а) читання перед сном;

б) читання в темпі скоромовки;

в) напівголосне читання;

г) проведення самозамірів читання (під кінець уроку залишаю 2-3 хвилини, щоб провести самозаміри читання. Результати слід занотовувати в щоденнику учня.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення прочитаного, починаючи з першого класу, результативним є використання системи ігрових форм, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними.

Такі ігрові вправи спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам’яті, периферійного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери. За змістом і формою ігри досить різноманітні. Тому використовувати їх можна дуже широко:

• під час обговорення прочитаної книги;

• на літературних ранках і святах;

• на всіх етапах уроку.

Наприклад, у першому класі під час закріплення вивчення голосних і приголосних звуків можна пограти у гру “Буква заблукала”. На переносну дошку розставляю букви, які переплутав Незнайко:

• букви, що позначають голосні звуки ОСЕМУ;

• букви, що позначають приголосні звуки НКІАТ.

Пропонується дітям виправити помилки, розставити букви на місце.

В процесі ігор розвиваю в дітей інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, удосконалюю їх кругозір, розвиваю творчі задатки і здібності. (Додаток 3.1.4)

У молодших школярів велику роль у розвитку читацьких навичок відіграє словникова робота. Діти не зможуть усвідомити зміст прочитаного тексту, якщо не будуть розуміти значення слів. Тому такі слова можна записати на дошці у колонки чи друкую на окремих картках для кожного учня. Пропонується учням з’ясувати їх значення. Таку роботу слід організовувати по-різному. Так, при вивченні казки “Кирило Кожум’яка” з лівої сторони можна записати слова, а з правої – їх тлумачення. Пропонується учням:

• Прочитайте у правій колонці (на дошці) тлумачення, доберіть до них відповідні слова із лівої колонки.

Леміш - шановані люди похилого віку.

Урочище - люди, що жили в місті.

Городяни - міра ваги, близько 16 кг.

Пуд - частина плуга, що розрізає землю.

Старшина - ділянка землі, яка чимось відрізняється від

навколишньої місцевості.

Часто записуються слова у колонки і пропонується учням: прочитати хором, по одному, зверху вниз і знизу вверх, мовчки, знайти іменники, прикметники, дієслова, подумати,що їх об’єднує, знайти “зайве” слово за іншою ознакою, знайти слова-антоніми, синонімічні пари і т. д.

Починаючи з 3 класу, доречно вчити дітей працювати з тлумачним словником, енциклопедією. Для читання вдома пропонується прочитати не той текст, що учні вивчали в класі, а той, який опрацьовуватиметься на наступному уроці. Діти в свої зошити, які можна назвати “Словничок-чарівничок”, записують ті слова і словосполучення, значення яких не розуміють, і тлумачення їх з’ясовують за словником.

Щоб досягти високого рівня читання, слід вчити школярів аналізувати твір, осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам`ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Завдяки цьому формуються в дітей читацькі вміння.

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Тому на цьому етапі слід обирати ті прийоми роботи з текстом, які допомагають організовувати спілкування, включати дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій цікаво, розвивати свої здібності.

Це – перечитування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних картин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовження історії, різні закінчення до оповідання, створення власного оповідання.

На основі прочитаних творів доречно розвивати творчі здібності учнів, мовлення, формую уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), а саме:

• створення казок, усмішок (за аналогією);

• складання скоромовок, загадок, лічилок;

• віршування;

• читання в особах;

• інсценізація, драматизація невеличкого твору, ведення діалогу з героями твору і інші.

Починаючи з першого класу слід працювати над формуванням читацького кругозору учнів. Вже на уроках навчання грамоти під час букварного періоду акцентується увага учнів на прізвищі автора. Пізніше опрацювання будь-якого твору починається з імені автора, біографічних відомостей про нього. У 4 класі при вивченні біографії письменника можна запропонувати учням створити “Портфоліо письменника”. Воно вміщує:

• портрет письменника;

• прізвище, ім`я, по батькові автора;

• псевдонім;

• роки життя письменника;

• відомості про дитячі роки;

• важливі дати життя;

• вплив на творчість життєвого досвіду;

• перелік творів.

Вагоме місце розвитку читацької компетентності молодших школярів слід відводити на уроках позакласного читання. Організацію позакласного читання в школі слід починати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою. Для цього можна запропонувати учням анкети. З першокласниками анкетування проводяться в усній формі. З учнями 3-4 класів – у письмовій. Також важливим є на батьківських зборах виявлення кола читання батьків та їх дітей за допомогою анкети.

(Додаток 3.1.5)

Для уроків позакласного читання слід добирати твори, зміст яких емоційно насичений, здатний в учнів викликати різноманітні почуття. Роботу з книгою варто концентрувати навколо читання вголос художніх творів (казок, віршів, оповідань).

З другого класу слід привчати дітей самостійно налаштовуватись на читання нової дитячої книги. В класі може діяти “Куточок читача”. В ньому обов’язково вивішується список рекомендованої літератури, який періодично поновлюється та доповнюється. Також в “Куточку читача” можуть знаходятися рекомендації читачам, пам’ятки “Навчись читати правильно”. (Додаток 3.1.6)

В класі слід організовувати книжкові виставки, виставки дитячих газет і журналів.

Кожної перерви діти повинні мати вільний доступ до книжок, перечитувати їх, ділитися враженнями про прочитане. Велику увагу варто приділяти обліку прочитаних книг, які учні можуть вести у щоденниках читача.

На уроках позакласного читання та на виховних годинах учні презентують прочитані книги.

Уже, починаючи з першого класу, слід проводити з дітьми екскурсії до бібліотеки, де бібліотекар популяризує різні книги, проводить зустрічі з книгою, у цікавій формі знайомить з авторами книг, проводить презентації нових книг, бібліотечні уроки, бесіди з учнями про прочитану книгу

На уроках читання доречно широко використовувати різноманітні інноваційні технології, які вдосконалюють зорове сприйняття і вимову, дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів. Це: “Асоціативний кущ”, Читання із зупинками, гра “Так – ні”, читання з передбаченням, “Крісло автора”, “Мозкова атака”, робота в групах, парах, гра «Карусель", методика "Взаємне навчання", "Кероване читання з передбаченням", "Порушена послідовність", "Джегсоу" та ін.

Для ефективного застосування цих методів варто старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки – прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

Розвитку читацької компетентності молодших школярів сприяє проведення масових позакласних заходів. Роботу слід організовувати так, щоб учні самі брали активну участь у їх підготовці: збирали матеріал, вели пошукову роботу, готували виставки літератури, малюнків, складали проекти на задану тему.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв'язок з життям сприяє розвитку учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості, а значить розвитку читацької компетентності.

Якісне оволодіння навичками читання – запорука успішності школяра з кожного предмета. Тому удосконалення умінь і навичок читання слід здійснювати використанням міжпредметних зв’язків. Дітям доводиться читати тексти різного характеру (віршовані, математичні, науково-пізнавальні), виконувати різноманітні завдання.

Велика роль в правильному керуванні читанням належить родині, тому вже на батьківських зборах в першому класі необхідно дати поради батькам. Ось деякі з них:

• купуючи дитині книгу, продивіться її самі;

• починати самостійне читання треба з книжок з великими малюнками, тому що сторінка, насичена тільки шрифтом, лякає дитину;

• література для читання повинна бути різноманітною;

• треба організувати сімейне читання книжок;

• після читання потрібно викликати довіру у дитини, щоб вона захотіла поділитися своїми враженнями, ні в якому разі не нав’язувати їй свої думки про прочитане.

Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.