25. Правове регулювання спеціального природокористування.

В порядку спеціального використання природних ресурсів грома­дянам, підприємствам, установам і організаціям згідно з ч. З ст. 38 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" на­даються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України — на пільгових умовах.

Вказане положення охоплює основні ознаки спеціального при­родокористування. До них належать: наявність спеціального дозво­лу на використання природних ресурсів; виділення у відособлене володіння і користування природного об'єкта чи його ресурсових компонентів; строго цільове використання наданого природного об'єкта; реєстрація у встановленому порядку відповідного виду спеціального природокористування;внесення плати за спеціальне використання природних об'єктів та їх ресурсів і деякі інші харак­терні риси. Отже, право спеціального природокористування передба­чає постійне чи тимчасове володіння і користування природними об'єктами для здійснення виробничо-господарських та інших видів ді­яльності, на підставі спеціальних дозволів і на платних умовах з ме­тою одержання корисних властивостей природних багатств.

Спеціальне природокористування характеризується виділен­ням юридичним і фізичним особам природних об'єктів у відособ­лене володіння. Так, згідно зі ст. 19 Кодексупро надра, надра надаються у користування підприємствам, уста­новам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеці­ального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на корист.надрами посвідчується актом про надання гірни­чого відводу.

Надра надаються для геологічного вивчення, у тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, для видобутку прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, для поховання відходів виробництва й інших шкідливих речовин, а та­кож скидання стічних вод та інших спеціальних цілей. Видобуван­ня корисних копалин місцевого значення і торфу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу про надра погоджується з місцевими радами та ор­ганами Мінприроди на місцях.

Спеціальне природокористування найбільшою мірою деталізо­вано у водному законодавстві. Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК спеці­альне водокористування — це забір води з водних об'єктів із засто­суванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Воно здійснюється юридичними і фізични­ми особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогоспо­дарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогоспо­дарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне природокористування закріплене і в лісовому зако­нодавстві. Відповідно до ст. 50 ЛК спеціальне використання лісо­вих ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісо­вого фонду може надаватися одному або кільком тимчасовим лісо-користувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів. Лісокористувачі мають право здійснювати такі види спе­ціального використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля дру­горядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.

Найпоширенішими видами спеціального землекористування є використання земель сільськогосподарського призначення. Такими згідно зі ст. 22 ЗК є землекористування: громадян — для ведення особистого селянського господарства, садівництва і городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарських під­приємств, у тому числі фермерських господарств — для ведення то­варного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподар­ських науково-дослідних установ та навчальних закладів, сільських професійно-технічних училищ та загальноосвітніх шкіл — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарських підприємств, ус­танов та організацій, релігійних організацій та інших об'єднань громадян — для ведення підсобного сільського господарства. Вка­зані види землекористування становлять спеціальне природокорис­тування з наявним цільовим призначенням використання землі як природного об'єкта.

Спеціальне природокористування закріплене в природноресурсових законах. Відповідно до ст. 10 Закону "Про рослинний світ" спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а та­кож з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Найпоширенішими видами спеціального використання природних рослинних ресурсів є: збирання лікар­ських рослин, заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків, збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової під­стилки, очерету тощо. При цьому вказані види спеціального використання природних рослинних ресурсів слід відрізняти від анало­гічних видів їх використання на засадах загального природокорис­тування. Критерієм їх розмежування є надання відповідного дозво­лу уповноваженими органами для спеціального використання при­родних рослинних ресурсів, на відміну від загального користуван­ня ними, що не потребує такого дозволу.