23. Поняття та види права природокористування.

Право природокористування - один із базових, тради­ційних інститутів екологічного права, який був предметом де­тального наукового аналізу в радянський період як щодо окре­мих природних об'єктів, так і в комплексі1. Сьогодні в його змі­сті з'явилися нові аспекти, що зумовлені змінами в політичній, економічній та правовій системах української держави. Це роз­ширення кола суб'єктів природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалізація принципу платності тощо.

У процесі використання природних об'єктів у першу чергу задовольняються економічні, споживацькі інтереси суспільства. Разом з тим процес використання людиною природи обов'яз­ково повинен враховувати екологічні вимоги охорони природи, здійснюватись економно, раціонально, не порушувати стану еко­логічної рівноваги. Відповідно, обов'язковою вимогою права при­родокористування є раціональний з екологічної точки зору ха­рактер природокористування, що в подальшому повинен бути закріплений в правових нормах, які регулюють процес приро­докористування.

Підставами виникнення відносин природокористування є відповідні юридичні факти. Для загального природокористування таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта наоснові чинної правової норми, яка передбачає і дозволяє здійс­нювати таке користування. Для спеціального природокористу­вання потрібен певний юридичний склад (при цьому для кожного окремого виду він має свою специфіку), який у загальному охоплює:

-- волевиявлення суб'єкта (як правило, це подання письмового клопотання);

-- отримання дозволу на спеціальне використання.;

-- прийняття рішення про передачу у користування конкрет­ної частини природного об'єкта або укладення договору оренди;

-- відведення частини цього об'єкта в натурі;

— при потребі отримання інших документів, зокрема пого­джень з відповідними державними органами.

За видами природних об'єктів, які використовується, можна виділяти:

-- право землекористування;

-- право лісокористування;

-- право водокористування;

-- право користування надрами;

-- право користування тваринним світом;

-- право користування рослинним світом;

-- право користування територіями і об'єктами природно-заповідного фонду.

Усі природні об'єкти знаходяться в тісному взаємозв'язку, і відповідно ці види природокористування теж взаємопов'язані, При цьому кожен з названих видів природокористування має свої різновиди, закріплені в галузевому законодавстві і які ви­діляють за цільовим призначенням об'єктів.

За строками здійснення природокористування розрізняють:

-- постійне (коли термін користування не визначений);

-- тимчасове, яке, в свою чергу, поділяється на:

-- довгострокове (в залежності від виду об'єкта законодав­ство передбачає різні максимальні строки довгострокового користування — до 25 років для водокористування, лісокористування, до 50 років для користування надрами);

-- короткострокове (до 3 років для водокористування, лісо­користування, до 5 років для користування надрами).

Основною є класифікація права природокористування на:

-- загальне природокористування;

-- спеціальне природокористування.

Загальне природокористування — це використання людиною природних об'єктівз метою задоволення своїх життєво необхідних потреб (купання в річці, збирання в лісі грибів, ягід для власного споживання).

Спеціальне природокористування — виробничо-господарське використання природних об'єктів (видобування корисних копалин, рубка лісу) .