- •1.Предмет та система екологічного права.
- •2.Метод екологічного права.
- •3.Поняття та класифікація суспільних відносин, що складають предмет екологічного права.
- •4.Поняття та класифікація принципів екологічного права.
- •5.Поняття та класифікація джерел екологічного права.
- •6. Конституційні основи регулювання екологічних суспільних відносин
- •7. Закони як джерела екологічного права
- •8. Поняття, зміст та особливості права власності на природні об’єкти, їх ресурси
- •9. Право власності Українського народу на природні об’єкти, їх ресурси
- •10. Право приватної власності на природні об’єкти, їх ресурси
- •Право комунальної власності на природні об’єкти та їх ресурси
- •Право державної власності на природні об’єкти та їх ресурси
- •Кадастри природних ресурсів: поняття та види
- •Особливості юридичної відповідальності в екологічному законодавстві
- •Юридична відповідальність за порушення права власності на природні ресурси
- •16. Поняття управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •17. Функції управляння у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •18. Органи управління загальної компетенції у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •19. Органи управління спеціальної компетенції у сфері природокористування та охорони довкілля.
- •20. Право людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
- •21. Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.
- •22. Форми та способи захисту екологічних прав громадян.
- •23. Поняття та види права природокористування.
- •24. Особливості правового регулювання загального природокористування.
- •25. Правове регулювання спеціального природокористування.
- •26. Правові засади використання природних ресурсів на умовах оренди.
- •27. Підстави виникнення та припинення права природокористування.
- •28. Земля як об'єкт еколого-правових відносин.
- •29. Особливості правової охорони земель.
- •30. Право водокористування:поняття та правове забезпечення.
- •31. Водний фонд України: загальна характеристика.
- •32. Правові заходи щодо охорони вод.
- •33. Спеціальне водокористування : поняття, види та правове забезпечення.
- •34. Правовий режим водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.
- •35. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
- •36.Право надрокористування
- •37. Види користування надрами.
- •38.Пр. Регулювання геологічноговивченнянадр.
- •39. Видобування корисних копалин
- •40.Відповідальність за порушення зак про надра
19. Органи управління спеціальної компетенції у сфері природокористування та охорони довкілля.
До органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища спеціальної компетенції, тобто органів, основним завданням яких є забезпечення реалізації державної екологічної політики, організація природоохоронної діяльності у країні та контроль за її здійсненням.
Державні органи, наділені координаційними, організаційно-розпорядчими та контрольними функціями щодо навколишнього природного середовища або його частини, визнаються органами спеціальної компетенції. Вони виключно чи переважно у своїй діяльності займаються організацією, використанням, відтворенням та охороною природних об'єктів і довкілля в цілому.
Провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство екології та природних ресурсів (Мінприроди). Згідно з положенням про його правовий статус Мінприроди здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності у галузі охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки. Завданнями міністерства є моніторинг навколишнього природного середовища, затвердження або погодження лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування, проведення екологічної експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Мінприроди та Міністерством охорони здоров'я України, їх досить широка компетенція щодо встановлення стандартів у галузі охорони атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриманням визначена ЗУ «Про охорону атмосферного повітря».
Окрему групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, їх діяльність стосується не конкретного, а фактично невизначеного кола природних об'єктів або природного середовища в цілому.
У першу чергу це стосується екологічних повноважень Міністерства охорони здоров'я України. Цей державний орган, крім вищеназваних напрямків діяльності, займається також санітарно-гігієнічною охороною довкілля — створенням оптимальних умов життєдіяльності населення, вивченням та недопущенням шкідливого впливу чинників навколишнього природного середовища на здоров'я людини. У країні діє розгалужена система Санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України забезпечує створення і функціонування державної системи стандартів, одним з основних принципів якої є обов'язкове врахування екологічних вимог, тобто певних параметрів якісного стану навколишнього природного середовища.