11. Юридична відповідальність за порушення права власності на природні ресурси

Юридична відповідальність- це встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок позбавити правопорушника належних йому певних благ, цінностей (позбавлення волі. позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів та ін.).

Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом установлення відповідних правових норм та застосування санкцій до осіб, які не виконують їхніх вимог. Вона здійснюється виключно на основі та відповідно до чинного законодавства України.

Важливе значення для охорони права власності на природні ресур­си має Конституція України. Зокрема, ст. 13 передбачає: «Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарюван­ня»; ст. 14: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави»; ст. 41: «Ніхто не може бути проти­правно позбавлений права власності. Право приватної власності є не­порушним».

Саме юридична відповідальність становить зміст охорони права власності на природні ресурси. Охорона права власності на той або інший природний об’єкт є відповідною реакцією на порушення дано­го права, що може бути різною як за формою, так і за змістом.

Найпоширенішим видом відповідальності за порушення права власності на природні ресурси є адміністративна, що настає при на­явності в діях винних осіб адміністративного правопорушення. Так, розділ 6 КпАП України передбачає підстави та порядок притягнення винних осіб за вчинення вчинків, які порушують право власності на відповідні природні об’єкти.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права власності на природні ресурси настає звичайно при наявності факту заподіяння майнової шкоди. Мова іде насамперед про відшкодування збитку, за­подіяного викупом або тимчасовим зайняттям природних об’єктів, а також обмеженням прав власника, погіршенням якості природного об’єкта або приведення його в непридатний для використання за ці­льовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, заподіяного діяльністю інших осіб. Збитки підлягають відшкодуванню власникові у повному обсязі за правилами та нормативами, встановленими відпо­відним поресурсовим екологічним законодавством. Крім відшкодуван­ня прямого збитку власник природного об’єкта має право на компен­сацію втраченої вигоди та неотриманих доходів у вигляді, наприклад, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва або витрат з підвищення родючості ґрунтів. Конституція України гарантує право власності.

16. Поняття управління у сфері природокористування та охорони довкілля.

Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є похідним від поняття державного управління в цілому. Під останнім розуміють певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер, полягає в організуючому впливі на суспільні відносини шляхом застосування державно-владних повноважень.

Державному управлінню притаманні всі ознаки виконавчої влади. З урахуванням цього державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є видом діяльності органів виконавчої влади з реалізації внутрішньої та зовнішньої екологічної політики держави, її внутрішньої та зовнішньої екологічних функцій.

Це управління здійснюється на засадах, передбачених Конституцією України, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсними та іншими актами екологічного законодавства, а також законодавства, яким регулюється діяльність органів державного управління в цілому.

Метою державного управління в цій галузі відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» є реалізація екологічного законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 16).