32

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇН………………………………………………5

1. Становлення мусульманського кримінального права………………………5

Висновок…………………………………………………………………………..7

1.2. Поняття і елементи злочину………………………………………………...8

Висновок…………………………………………………………………………14

РОЗДІЛ 2. МУСУЛЬМАНСЬКА ПРАВОВА СИСТЕМА………………..15

2.1 Загальна характеристика мусульманської правової системи……………..15

Висновок…………………………………………………………………………19

2.2. Традиційні мусульманські правові системи………………………………19

Висновок…………………………………………………………………………24

Висновок…………………………………………………………………………27

Список використаних джерел………………………………………………...30

ВСТУП

Актуальність теми. Незважаючи на самобутність мусульманської культури, сучасні кримінальні законодавства мусульманських держав в плані законодавчого визначення видів і порядку покарання вже мало відрізняються від сучасних європейських кримінальних кодексів. Однак в ряді держав види покарання не зазнали сильної зміни і містять доктринальні положення середньовічних правових шкіл. Тому актуально й цікаво вивчення особливості мусульманського кримінального права в різних країнах. Сучасне кримінальне законодавство в мусульманських державах з переважно сунітським населенням, слідуючи французькому праву, передбачає поділ злочинних діянь на злочини, проступки і іноді порушення. У мусульманських державах, які потрапили під вплив англійського права, існує двучленное розподіл кримінально караних діянь на злочини і проступки. У державах, де шаріат є основним джерелом права, класифікація кримінально караних діянь дворівнева: злочинні діяння, які вважаються такими відповідно до шаріату, і світського злочину. Визначення покарання в теорії мусульманського кримінального права розвивалося відповідно до культурологічними особливостями, релігією і державними інститутами. Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі комплексного теоретико-правового дослідження виявити і розкрити ґенезу та основні тенденції розвитку ісламського деліктного права. Для досягнення поставленої мети визначено такі задачі:

• визначити стан наукових досліджень ісламського деліктного права в теоретико-правовій думці;

• розкрити концепцію деліктного права в загальнотеоретичній юриспруденції; виявити специфіку методології дослідження ісламського деліктного права; висвітлити процес еволюції формування та розвитку сучасного деліктного права ісламських країн;

• визначити основні тенденції розвитку ісламського деліктного права; охарактеризувати вплив ісламського деліктного права на сфери взаємодії з іншими державами;

• з’ясувати зміст основних джерел ісламського деліктного права в ісламських державах; розглянути вчення про злочин як один із центральних інститутів ісламського деліктного права;

• охарактеризувати вчення про покарання в ісламському деліктному праві від традиційної до сучасної парадигми. Об’єктом дослідження є ісламське деліктне право. Предметом дослідження є ґенеза та тенденції розвитку ісламського деліктного права.

Спостереження-на протязі певного часу вивчались інформаційні джерела щодо стану правової системи мусульманських країн. Біографічний метод-щоб краще зрозуміти правову систему мусульманських краин, я вивчив кримінальне право мусульманських країн не лише порівнюючи його з кримінальним правом інших країн а й намагався знайти певні унікальні моменти юриспруденції та безпосередньо звичаїв, які мають великий вплив на застосування правосуддя. У роботі були використані праці вчених, таких як Амір Омар Ахмед, Абдулла Алі Ахмед Мукбель, Набіль Абдельрахман Аль-Ассумі та багато інших. та інші. Хоча мусульманське кримінальне право вивчалося значною кількістю радянських і іноземних авторів, але і до цього дня ця тема не втратила своєї актуальності і приковує погляди багатьох сучасних істориків. Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Обсяг вступу – 2 сторінки.

Розділ 1. Особливість кримінального права мусульманських країн

1. Становлення мусульманського кримінального права

Іслам з усіх світових релігій мабуть найбільш близько стикається з державою і правом. Мусульманське право, яке виникло на його ґрунті, зберігає важливе значення регулятора, внаслідок чого неможливо не звернутись до питань загальної частини кримінального права у цій правовій сім’ї. Оскільки, як вважається, мусульманське право є відбитком волі Аллаха, квінтесенцією магометанської релігії є шаріат, що складається з двох частин — принципів віри (акід) і принципів права (фікх). При цьому, за переважною думкою дослідників, фікх (або власне мусульманське право) поділяється на дві частини: перша визначає, якою повинна бути поведінка мусульманина до одновірців, у той час як інша містить зобов’язання до Аллаха. Інакше кажучи, Коран¹ і Сунна², в основу яких покладено «божі визнання (зізнання)», закріплюють як підвалини віри, так і правила релігійного культу і моралі, що в цілому визначають зміст мусульманського права у юридичному аспекті. У підґрунтя поняття злочину (у більш широкому розумінні — правопорушення) за мусульманським кримінальним правом (укубатом) було покладено дві принципові ідеї. Згідно з першою вважається, що всі вчинки і навіть думки людей так чи інакше визначаються волею Аллаха. Проте встановлені Божими зізнаннями межі є достатньо гнучкими для того, щоб дозволяти людині у багатьох випадках самостійно обирати конкретні варіанти своєї поведінки. Внаслідок цього, як зазначається в літературі, будь-який серйозний вчинок розглядається як порушення мусульманських заборон, що карається, загальний зміст яких зводиться до захисту п’яти головних цінностей — релігії, життя, розуму, продовження роду та власності. За другою ідеєю злочин є неслухняністю волі Аллаха. Тому злочинна поведінка розглядається за мусульманським правом не тільки як відхилення від приписів мусульманського права, за яким слідує «земна санкція», ай як гріх, за який винний понесе кару у потойбічному (майбутньому) світі. Саме тому злочин визначається у доктрині мусульманського права як діяння, що (юридично) заборонено і карається Аллахом. Із зазначеного стає зрозумілим, що відхилення від будь-яких норм, які регулюють поведінку людей, за мусульманським правом є одночасно порушенням релігійних обов’язків. Саме тому за ним не існує жорстких відокремлень між санкціями за такі порушення. Взагалі у мусульманському праві існує єдина галузь права, яку можна позначити як деліктне, коли при кваліфікації деліктів підставою стає не стільки суспільна небезпека скоєного, скільки інші, переважно релігійні критерії. Самою поширеною, як вважається, є триступенева класифікація, за якою всі правопорушення поділяються на: 1) злочини найбільшої суспільної небезпеки, бо вони посягають на « права Аллаха» і караються точно визначеною санкцією (наприклад, відсіченням руки, забиванням камінням, смертною карою і четвертуванням); 2) злочини, що теж тягнуть фіксоване покарання, але ними порушуються права лише окремих осіб; 3) всі інші порушення як «права Аллаха», так і інших осіб, які караються не фіксованою санкцією — тазір³. До злочинів першої категорії відносяться наступні сім видів вчинків: перелюбство, вживання спиртних напоїв, крадіжка, розбій, недоказане звинувачення у перелюбстві, відступництво від віри та бунт. Головними злочинами другої категорії є вбивство та тілесні ушкодження незворотного характеру.