30. Козацько- селянське повстання 2 пол. 16-1 пол. 17 ст.

Намагання польської влади взяти під контроль козаків привело до активного протесту проти існуючого режиму. Головною рушійною силою народних виступів стало козацтво.

Повстання Криштофа Косинського (1591-1593 рр.) стало одним із перших великих селянсько-козацьких виступів. Козаки оволоділи всією Брацлавщиною, Київщиною та іншими землями. Біля м. П'ятки на початку 1593 р. відбулась вирішальна битва між козаками і поляками після якої завершується перший етап цієї хвилі повстань.

У 1594 р. розпочинаються повстання під проводом С. Наливайка. Характерною рисою цього етапу боротьби було поєднання соціальної боротьби із захистом православної церкви. На бік повстанців перейшла значна частина священників.

Однак ці народні виступи зазнали поразки. Протягом наступних тридцяти років великих повстань не було.

Нова хвиля повстань розпочалась у 1625 р. на Київщині, де населення відмовилося виконувати феодальні повинності і самовільно проголосило себе козаками. Виступи козаків і селян відбулися під керівництвом Жмайла, Тараса Федоровича (Трясило), Павла Бута (Павлюка).  Ці повстання переросли в козацько-селянські війни. Вони зазнали поразки, але підняли гасло боротьби за звільнення України.

Поразка привела до нових репресій і утисків.

Отже, козацько–селянські повстання, що відбулися наприкінці XVI - XVII ст. закінчилися поразками. Проте, незважаючи на поразки козацько - селянські повстання відіграли значну роль в Історії України, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

31. Соц.-Ек. Розвиток укр земель на початку 20 ст.

На рубежі ХІХ-ХХ століть Україна залишалася поділеною між двома імперіями - Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна), та Австро-Угорською.  Під владою Росії проживало більшість українців. На початку XX століття у Східній Україні швидкими темпами розвивалися промисловість та сільське господарство. Це був період інтенсивного проникнення капіталізму в усі сфери економіки. Зростає концентрація промисловості, виникають монополістичні промислові об'єднання, відкриваються численні банки. У Західній Україні перш за все зазнала певного розвитку добувна промисловість. На початку XX століття панівне становище в промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття зайняли монополістичні об'єднання. Посилився процес концентрації виробництва.

У соціальній сфері головним наслідком капіталістичного розвитку було зростання робітничого класу. За своїм складом робітничий клас був багатонаціональним. Зростає соціальна напруга, яка була зумовлена економічною кризою 1900-1903 рр. Суспільне невдоволення породжувало численні страйки робітників, повстання селян на Полтавщині та Харківщині 1902 р., демонстрації та виступи студентства України.

Поступове наростання революційної кризи обумовило виникнення різних політичних партій. Під час революційних подій 1905-1907 рр. виникли партії, які відстоювали інтереси буржуазії та буржуазної інтелігенції Отже, характерною рисою цього періоду була перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил. 

32. Діяльність братств на Україні. Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Їм належать великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, у підвищенні рівня освіти та культури.

Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України.

Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький. Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615-1616 рр., була створена одночасно із організацією Київського Богоявленського братства; це засвідчує, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Братства намагалися вийти з-під опіки церковної ієрархії в організації шкільництва, утвердити своє право на заняття інтелектуальною працею, розв'язання віросповідних проблем, самі обирали священиків, не виключали права мирян здійснювати пастирські функції, чим істотно обмежували монополію церкви у питаннях віри.