53. Зовнішня політика незалежної укр.Держави

У 1991 р. Україна стала незалежною державою. Перед Україною відкрилися нові можливості формування та здійснення своєї зовнішньої політики.

Визначенню головних засад зовнішньої політики України сприяли активні відносини з найближчими сусідами, з країнами далекого зарубіжжя й міжнародними організаціями. Офіційні представники Української держави, працівники Міністерства закордонних справ розуміли, що головним завданням зовнішньої політики всіх держав світу є захист національних інтересів у всіх вимірах: політичному, військовому, економічному, соціальному, культурному, гуманітарному, науково-освітньому, екологічному.

Наслідком власних надбань і врахування світового досвіду стало прийняття Верховною Радою України 2 липня 1993 р. «Основних напрямів зовнішньої політики України»

Зовнішньополітичне відомство та всі представники Української держави спрямовують свої зусилля на виконання таких завдань:

—     утверджувати та розвивати Україну як незалежну демократичну державу;

—     забезпечувати стабільність її міжнародного становища;

—     берегти територіальну цілісність держави й недоторканність її кордонів;

— уключити національне господарство у світову економічну систему для його повноцінного розвитку та підвищення добробуту народу;

—     захищати права та інтереси громадян України за кордоном;

—     поширювати у світі образ України як надійного партнера.

Документ визначив і головні напрями зовнішньополітичної діяльності України. Насамперед це двосторонні міждержавні відносини, участь у Європейському регіональному співробітництві, співпраця в рамках СНД і передусім із Росією, участь у діяльності ООН та інших міжнародних організацій, спрямованій на підтримання миру в усьому світі.