1. Найдавніші часи. Початок людської цивілізації на території України. 1) Епоха Палеоліту - У той період стародавні слов'яни навчилися добувати вогонь, вміли користуватися ним. Людина з печери вийшла жити в наземні будівлі, навчилася споруджувати житло. Головним заняттям було полювання. З'являються примітивні релігійні вірування, зокрема магія, фетишизм, анімізм. Разом з ними формуються елементи первісного мистецтва. 2) У період Мезоліту - тодішня людина здатна була вдосконалювати знаряддя праці, появились кам'яні сокири, молоти, ножі, було виготовлено лук і стріли, приручено собаку. Розвивається рибальство, житлові споруди з'являються на берегах річок і озер. 3) Для доби Неоліту - був характерним перехід людини від збирання і полювання до хліборобства та скотарства, вдосконалюються знаряддя праці, розвиваються гончарне мистецтво і ткацтво, появляється елементарна культура обробітку землі і сіяння зерна. 4) Трипільська культура - цікава своєю географією, тим, що в ній виражено розквіт, вершину первісного землеробського мистецтва, багатого космогонічним та міфологічним змістом. 5) Епоха бронзи - розвиток бронзового лиття, поява кочового скотарства, вдосконалення знарядь праці, зростання суспільного продукту висунуло потребу в охороні суспільного багатства. Основною фігурою тоді стає воїн на коні, головною зброєю — лук і стріли. 6) Скіфський звіриний стиль - розвивається гончарне і ювелірне мистецтво, виготовляються прикраси із золота, виникає складна технологія виготовлення кольорової емалі, чорніння срібла тощо. У скіфському суспільстві утверджується рабовласництво, розвивається державність 2. Оцінка подій жовтня – грудня 2004р

Вибори Президента, як і передбачалося стали переломними в історії України. Головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В.Януковичем і В.Ющенком. 31 жовтня 2004 р. Відбувся І тур. Переможцями стали В.Ющенко (39,26%) і В.Янукович (39,11%). 21 листопада 2004 р. Відбувся ІІ тур. Наступного дня Центральна Виборча Комісія (ЦВК) оголосила переможцем В.Януковича. Коаліція опозиційних сил звинуватила ЦВК у фальсифікації результатів виборів, оскаржила рішення ЦВК у верховному Суді України й вивела на площу Незалежності в Києві своїх прибічників, наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву “Помаранчева революція”. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику і майдані Незалежності. У країні склалася в край напружена ситуація: загроза силових дій як з боку правоохоронних органів, так і з боку прихильників ворогуючих таборів, політична криза, загроза економічної кризи.

27 листопада 2004 р. відбулося засідання Верховної Ради, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в країні, визнано факт фальсифікації виборів.

3 грудня 2004 р. Зважаючи на напружену ситуацію в країні та наявні матеріали про порушення під час голосування, Верховний Суд виніс рішення про переголосування ІІ туру президентських виборів. 26 грудня 2004 р. Переголосування ІІ туру. Результати: В.Ющенко (51,99%), В.Янукович (44,21%).

23 січня 2005 р. Інавгурація нового Президента В.Ющенка.

Таким чином, політична криза в країні була розв’язана шляхом компромісу, народ України відстоював свої права мирним шляхом, засвідчивши свою прихильність демократичним ідеалам.

3. Теорії походження Київської Русі Навколо Проблеми походження Київської Русі велася гостра полеміка між двома таборами науковців — "норманістами" та "антинорманістами".

Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г. Міллер

"Норманісти" наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави.

"Антинорманісти" рішуче заперечували проти абсолютизації "варязького фактора" в становленні державності русинів і підкреслювали, що слово "Русь" — слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів. Серед яскравих представником антинорманської теорії були російській вчений М.  Ломоносов та український історик М. Грушевський. У своїх творах М. Грушевський на підставі численних історичних та археологічних пам’яток довів, що державність була заснована самими східними слов’янами в процесі тривалого історичного, політичного та економічного розвитку.

4. Ліквідування царизмом Запорізької Січі Царизм придушував будь-які вияви свободолюбства, незалежності, автономії. Катерину II постійно непокоїло існування Запорозької Січі, в якій налічувалося майже 20 тис. козаків.

23 квітня 1775 р. на нараді у цариці з планом знищення Січі  виступив новоросійський генерал-губернатор Г. Потьомкін.

Проти Запорозької Січі було використано війська, що верталися з російсько-турецької війни на чолі з генерал-поручиком П. Текелі (100 тис. вояків).

Січ була зайнята цими військами раптово і зненацька.

Старшинська рада за участі духовенства через "небажання проливати християнську кров" вирішила здати Січ без опору.

Війська зруйнували курені, пушкарню, майстерні, вивезли боєприпаси, артилерію, прапори, клейноди, цінності та архів військової канцелярії. Наголошувалося, що повинна зникнути сама назва запорозьких козаків. Вищу січову старшину було репресовано. Запорозька Січ припинила існування.

Катерина II намагалася стерти запорожців навіть із народної пам'яті, заборонила вживання слів "запорозький козак’’, "запорожець", "вільності”, вважаючи вживання цих слів своєю особистою образою.

5. Економічне положення Київської Русі. Теорія природничо­-історичного процесу утворення класів і держави у східних слов’ян доводить, що для цього були усі необхідні економічні передумови: значний розвиток продуктивних сил , численні успішні військові походи слов’ян приносили здобич і прискорювали процес утворення класів; захоплення старійшинами общинних земель свідчить про початок формування феодальних відносин.  Провідне місце в економіці Київської держави посідало сільське господарство, яке розвивалося відповідно до природних умов. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво.

Спочатку в Давньоруській державі переважало землеволодіння вільних общинників, а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалася у спадок. Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ремесло. Цього часу було відомо понад 60 видів ремісничих спеціальностей. У Київській Русі було розпочато карбування монет - срібників і злотників. У Руській державі зростала кількість міст - від 20 до 300.

6. Золота осінь гетьманщини Коли минув хаос доби Руїни, центром політичного, економічного та культурного життя стала Гетьманщина За Розумовського Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії. Розуміючи, що суспільство Гетьманщини стало надто складним, щоб старшина могла виконувати в ньому судові, адміністративні та військові функції, Розумовський починає організовувати окрему систему судочинства. У 1763 р. після тривалої підготовки Гетьманщину було поділено на 20 повітів, кожен із власними судами, які розглядали карні, цивільні та земельні справи. Суддів обирали звичайно з маєтної знаті. Крім того, він розпочав дещо поверхову модернізацію козацького війська. Гетьманові вдалося надати Глухову європейської витонченості, прикрасивши його грандіозними палацами, англійськими парками й театром, де виступали оперні трупи навіть з Італії. Саме за гетьманування Розумовського козацька верхівка нарешті домоглася свого, вона стала називати себе шляхтою, тобто дворянством.

7. Соціально-політичне походження Київської Русі Києворуська держава — один із найяскравіших політичних феноменів тогочасного світу — започаткувала державотворчу традицію українського народу. Саме в цей період розпочався шлях українського народу до найвищого рівня своєї політичної організації — суверенної Української держави. Початки політичної історії України вчені пов'язують із зародженням державотворчих процесів у великих племінних об'єднаннях (союзах племен) передусім на заселених полянами землях (Подніпров'я) приблизно в VI— VIII ст. Вони були породжені започаткуванням і розвитком торгівлі, що вимагало певних зусиль для налагодження її, для охорони торговельних караванів, встановлення ділових відносин із сусідами. Забезпечити це могла певна політична інституція, якою була на той час влада князя. Дружина, попри виконувані нею охоронні функції, часто вдавалася до походів, маючи від них здобич. Тобто з політичної точки зору тодішня влада мала зовнішні економічні (торгівля), політичні (військові походи) зносини.

Соціальна структура

Суспільство Київської Русі еволюціонувало у напрямку до ранньофеодального, у зв'язку з чим відбувалися відповідні зміни в його соціальній структурі.

У соціальній структурі давньоруського суспільства XI ст. можна виділити такі основні групи населення:

• князі (представники правлячої та племінних династій),

• бояри (місцеві родовиті землевласники),

• князівські дружинники. Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

8. Українська культура в другій половині 17-18 століття Друга половина XVIІ - перша половина XVIII ст. — період найвищого розвитку української культури. Гетьманську державу (1648-1764 рр.) очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів для розбудови культури, освіти, шкільництва.

Шкільна освіта в XVIІ - першій половині XVIII ст. охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. П. Могила 1631 р. заснував школу при Києво-Печерській Лаврі.  Наукова думка України у ХVІІІ ст. активізувалася завдяки діяльності відомого філософа і просвітника Феофана Прокоповича. Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. Він перший у літературному процесі почав користуватися живою українською мовою. Таким чином, у складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в українській культурі др. пол. XVII- XVIII ст. відобразились кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості, розвитку в людині добрих начал.

9. Прийняття християнства на Київській Русі Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв. Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова. Основним джерелом викладу філософських соціальних і морально-етичних проблем на Русі була Біблія, зокрема Новий Завіт.

10.Криза кріпосного господарства в другій половині 19ст Розширення поміщицького господарства, прагнення збільшити прибутки призводили до посилення експлуатації селянства і, як наслідок, до занепаду селянського господарства, починає занепадати і поміщицьке господарство. Таким чином, з 30-х років ХІХ ст. кріпосницьке сільське господарство опинилося в стані кризи. Про це свідчило те, що зникає натуральність господарства. Все було підпорядковане вимогам ринку. Поміщики в гонитві за прибутками вимагали, щоб крім панщини селяни сплачували чинш, і цим самим примушували селян продавати частину своєї продукції.

Про кризу свідчило також і те, що йшло обезземелення селян, тобто їх залишали без засобів виробництва.

Кріпосне право було причиною низького агрокультурного рів­ня сільського господарства, зумовлювало його екстенсивність і низьку продуктивність. Урожайність землеробства була на низькому рівні. Все гальмувало панування феодально-кріпосницької системи. Частина поміщиків розуміла, що вихід з цього становища був тільки в скасуванні кріпацтва.

11. Культура Київської Русі Культура Київської Русі у всіх її виявах (література, освіта, наука, архітектура, образотворче мистецтво). Література - значний вплив на розвиток культури справила поява в Київській Русі богослужебних книг - Біблія стала джерелом образів та сюжетів для руських митців. Архітектура - з Візантії було запозичено архітектурну форму хрестово-купольного храму. Освіта і наука - наука Київської Русі була перш за все візантійською за походженням та християнською за змістом. Маючи тісні культурні та торговельні зв’язки з Візантією, Київська Русь потребувала освічених людей, що володіли грецькою мовою, тому ця мова стала основою вищої науки. Образотворче мистецтво - візантійські майстри, принесли на Русь і традиції мозаїки, які включали виготовлення кольорового скла, мистецтво створення мозаїк в храмах, типові образи та тематику. З Візантії до Київської Русі прийшли ікони, тобто зображення Бога і святих для поклоніння, що мали навчати вірі неписьменних та язичників.

12. Декабристський рух на Україні. Суспільний рух у першій половині XIXст. розгортався у руслі боротьби за соціальне та національне визволення. Динаміка селянського руху віддзеркалює зростання активності народних мас. Проте ця активність не набула організованих форм, була локальною, не мала чіткого антисамодержавного спрямування. За цих обставин селянський рух був скоріше одним з проявів кризи у суспільстві, ніж реальною силою, здатною вивести суспільство із скрутного становища.

Радикальнішими та дієвішими були декабристи, які не тільки створили таємні товариства, але й виробили теоретичні моделі майбутнього суспільного устрою . Однак вузька соціальна база, недостатня рішучість у вирішальні моменти, ідейні суперечки, неорганізованість дій тощо не дали змоги їм реалізувати свої задуми. Хоча революціонери формально проголосили гасло: «За вашу і нашу свободу», на практиці вони не сприяли його реалізації: не йшли на поступки в соціальному питанні — скасуванні кріпосного права для українських селян, і в національному — наданні автономії Правобережній Україні