Короткий зміст питань

1. Суть, умови виникнення та розвитку товарного виробництва. Просте та капіталістичне товарне виробництво.

Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна. Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва, який панував протягом тривалого часу, було натуральне господарство, за якого продукти праці як результат виробництва використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці - роду, племені, патріархальної сім'ї, общини.

Воно було пануючим у державах Стародавнього Сходу, які являли собою систему замкнутих, економічно самостійних общин. Натуральна форма виробництва була характерною та пануючою для народів, що населяли Україну, практично до скасування кріпосного права (1861р.). Тобто, мова йде про те, що натуральну форму мав додатковий продукт, який привласнював поміщик або місцевий куркуль. Цей додатковий продукт виступав у вигляді багаточисельних натуральних повинностей і платежів (подимне, подушне, за вікна, містки і т.д.). Натуральний характер мало й господарство феодально залежного селянина. Воно служило джерелом засобів споживання для поточних потреб поміщицького маєтку й забезпечувало поновлення його запасів.

В основному натуральну форму господарювання мали великі маєтки традиційного типу. Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дуже повільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць. При цьому робоча сила позбавлена мобільності, вона виробниче та територіальне закріплена. В натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в нематеріалізованому вигляді як прямі відносини між учасниками створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Вони без участі ринку надходять в особисте й виробниче споживання.

Основним протиріччям натурального господарства, джерелом його розвитку є протиріччя між виробництвом і споживанням. Єдиним мотивом до удосконалення виробництва ставала лише власна незадоволеність у споживанні. Оскільки зовнішніх економічних стимулів розвитку натурального господарства не існує, технічний і економічний прогрес у цих умовах розвивається повільно.

З розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому господарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархальність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають потребам обміну продукцією між виробниками, який все більше поширюється у зв'язку зі зростанням продуктивності праці. Всезростаючий вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків в епоху пізнього Середньовіччя вже можна назвати революційним. Натуральне господарство перестало бути пануючим типом суспільного виробництва, відбувся перехід до загального товарного господарства. Однак це ще не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене в країнах, що розвиваються. В середині XX ст. в їх натуральному і напівнатуральному виробництві було зайнято 50-60 відсотків населення. Деякі його прояви мають місце і в умовах розвинутої економіки (наприклад, натуральне підсобне господарство.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання, які в подальшому стали основою ринкової економіки. Однак, товарне виробництво зароджується як природний результат розвитку натурального господарства, зростання його ефективності, що дозволяє виробляти будь-який продукт понад необхідного рівня для задоволення потреб виробників.

Товарне виробництво – це форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються економічно відокремленими виробниками з метою продажу або обміну на ринку.

Причини виникнення товарного виробництва:

1. Суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на випуску певної продукції чи на здійсненні конкретної виробничої діяльності, в результаті якого появляється об'єктивна необхідність обмінювати продукти, виготовлені в різних видах виробництва, тому що на цій основі відбувається процес відокремлення різних видів праці. Історично першим великим суспільним поділом праці був поділ між тваринництвом і землеробством. Але одного суспільного поділу праці для того, щоб виробництво стало товарним, ще недостатньо, адже для того, щоб товарне виробництво стало регулярним, оформилося в певну сферу життєдіяльності суспільства, необхідно, щоб суспільний поділ праці був доповнений правом індивідуального привласнення результатів праці та розпорядження ними. Історично вперше така умова формується лише за виникненням приватної власності на засоби виробництва в період другого великого суспільного поділу праці між землеробством і ремісництвом, на базі якого згодом виникає промисловість.

Все більше залучення товаровиробників у товарні відносини породило ряд суперечностей, зокрема: а) роздвоєність товаровиробника на виробника товару та його продавця; б) необхідність поділу затрат на виробництво та реалізацію продукції. У зв’язку із цим, щоб не витрачати спеціально час на збут товарів (і тим самим зменшувати час виробництва товарів), товаровиробники пристосовували свої операції на ринку до святкових днів. Але з розширенням товарних відносин збільшувалася праця та витрати, пов'язані зі збутом товарів. Все це врешті решт приве­ло до того, що з середовища товаровиробників почали виділятися особи, які взяли на себе посередництво в збуті. Так, ще в рабовла­сницькому суспільстві виникає купецький капітал. З появою класу купців, які займалися лише торгівлею, відбувся третій великий суспільний поділ праці. У XX ст. відбувся четвертий великий поділ праці. Окремо виділилася сфера нематеріального виробництва. Науково-технічна революція сприяє п'ятому великому поділу праці, внаслідок чого відбувається відокремлення інформаційної сфери діяльності від інших структур.

2. Економічна відособленість виробників, в основі якої була приватна власність на засоби виробництва, відокремлення факторів виробництва, переслідування свого особистого економічного інтересу виробником в процесі виробництва.

В залежності від розвитку форм власності і економічних відносин розрізняють наступні типи товарного господарства:

просте товарне виробництво – засноване на приватній власності і особистій праці товаровиробника. Притаманне докапіталістичним суспільствам;

капіталістичне товарне виробництво – засноване на приватній власності, найманій праці, машинній індустрії. Притаманний капіталістичному суспільству.

Просте і капіталістичне товарне виробництва мають як спільні риси і принципові відмінності (табл. 6.1):

Прийшовши на зміну натуральному виробництву як більш прогресивна форма господарювання, товарна виробництво з часом зазнає змін. На певному етапі розвитку суспільного виробниц­тва (в міру його укрупнення та ускладнення) формуються об'єктивні умови, які передбачають необхідність доповнення стихійного ринкового механізму регулювання економіки свідомим централізованим.

Таблиця 6.1.

Спільні та відмінні риси простого та капіталістичного товарного виробництва

Просте товарне виробництво	Капіталістичне товарне виробництво
Спільні риси: приватна власність на засоби виробництва, ринкова форма зв’язку між виробниками, конкуренція між товаровиробниками
Відмінності:
- засноване на праці власника засобів виробництва	- засноване на найманій праці робітників, власник товару – роботодавець,власник засобів виробництва
- експлуатація, як правило, відсутня	- експлуатація існує
- виробництво здійснюється в незначних масштабах	- виробництво масштабне
- виробництво здійснюється на базі індивідуальної, відособленої, як правило ручної праці	- виробництво ведеться на базі спільної, об’єднаної праці найманих робітників
- засноване на використанні простої, навіть кустарної техніки та нескладних знарядь праці	- засноване на використанні складних та досконалих знарядь праці, механізованої і машинної техніки
- мета виробництва – створення споживчих благ і на цій основі задоволення власних потреб в результаті обміну	- мета виробництва – одержання прибутку або нажива