Висновки

До теперішнього часу Туреччина зберігає стійку прихильність принципам світської держави і права; будь-які спроби поставити питання про перегляд цих принципів рішуче припиняються урядом.

Основним джерелом права в Туреччині є законодавчі та інші нормативні акти. На чолі ієрархії стоїть Конституція. За нею йдуть закони і інші нормативні акти парламенту, які мають верховенство над будь-якими постановами інших органів державної влади та управління. Парламент може делегувати певні законодавчі повноваження Раді міністрів.

Постанови з силою закону, які приймає уряд, за винятком періодів стану облоги і надзвичайного стану, не можуть стосуватися основних і політичних прав і обов'язків громадян. Ці постанови набирають чинності з дня офіційної публікації і в той же день повинні бути доведені до відома депутатів. Крім того, уряд видає звичайні постанови нормативного характеру на виконання законів. Підзаконні нормативні акти можуть видавати міністерства і відомства.

Міжнародні договори та угоди, введені в дію з передбаченою процедурою, набувають чинності закону. Після цього з претензіями про те, що вони неконституційні, не можна звертатися до Конституційного суду. Міжнародні договори мають пріоритет по відношенню до актів національного законодавства.

Додатковим джерелом права в Туреччині є судові прецеденти - «уніфікаційні» рішення Касаційного суду і Державної ради. Звичай як джерело турецького права грає в даний час дуже незначну роль.

Література

1. Омельченко О.А. «Загальна історія держави і права». М. 2000

2. Стоун Н. «Історія Туреччини». М. 2008

3. Георгіян Е. А. «Турецька Республіка – основні інститути державного устрою». К. 2012

4. Топорнін Б. «Європейське право» 1998

5. Скакун О. Ф. «Общественно сравнительное правоведение». К. 2008

6. Льюїс Р. «Османська Туреччина. Побут, право, релігія, культура». К. 2007

7. Кірєєв Н. Г. «Історія Туреччини ХХ століття». К. 2004

8. Веніосов А. В. «Історія держави і права зарубіжних країн». К. 2005

9. Широкорад А. «Становлення Турецької державності». К 2001

10. Фінкель К. «Сучасна правова система Туреччини» М. 2001