- •Лекція 7. Мотивація трудової діяльності
- •Поняття мотивації. Види мотивів
- •Теорії мотивації
- •Стимулювання праці за ф. Тейлором
- •Психотехнічний підхід до стимулювання праці
- •Теорія потреб а. Маслоу. Поняття сомо актуалізації
- •2.4.Мотиваційно-гігієнічна концепція та технології «збагачення» праціза ф. Герцбергом
- •Інші підходи до вивчення мотивації праці
- •Способи підтримки мотивації
- •Лекція. Проблеми професіографування і профвідбору
- •Способи опису професійної діяльності
- •Різновиди структурування при побудові професіограм
- •Типологія професійної діяльності
- •Професійний відбір та підбір працівників
- •Поняття профвідбору та профпридатності
- •Процедура профвідбору
Стимулювання праці за ф. Тейлором
Історично першим серед концепцій мотивації праці є розділ наукового менеджменту Ф. Тейлора (початок XX ст.),присвячений матеріальному стимулюванню працівників. Дослідження мотивації цього напрямку обґрунтовані багатою емпіричною базою. Мета раціональної організації праці, за Ф. Тейлором, - максимальний прибуток підприємця у поєднанні з максимальним добробутом для кожного робітника [13].
Ф. Тейлор (1856-1915) визначив три основні причини низько продуктивності праці у робочих:
класова солідарність: робочі були впевнені, що, зменшуючипродуктивність, вони збільшують кількість робочих місця;
природна схильність людини працювати поволі;
низький рівень професійного навчання і відсутність інструктажу про найефективніші методи роботи. Найбільш поширеним на той час було самонавчання — спостереження за роботою інших.
Учений розробив метод раціональної винагороди працівників за результат їх праці. Замість інших форм (поденної, місячної, преміальної) він увів поняття «уроку» як форми оплати праці. Урок - це чітко визначене щоденне завдання, норма виробітку (якшкільний урок). Однак те, що Ф. Тейлор називав «нормальним виробітком» і «хорошим робочим днем», насправді було максимальною продуктивністю, якої досягали лише найбільш витривалі. Решту працівників він пропонував перенавчати або звільняти.
При перенесенні чавуну за системою Ф. Тейлора робочі підвищили продуктивність із 12,5 до 47 тонн на день (більше на 276% ) при підвищенні зарплати на 64%. Незважаючи на певну несправедливість, Ф. Тейлор пишався тим, що йому вдалося істотно підвищити заробітну плату робочих і вони могли придбати, наприклад, новий будинок або дати освіту дітям.
Психотехнічний підхід до стимулювання праці
На початку XX ст. почала розвиватися психотехнічна теорія мотивації праці. Термін «психотехніка», запропонований В. Штерном, означав будь-яку практичну спрямованість психологічних знань (на відміну від академічної психології).
У1914 р. в книзі «Основи психотехніки» Г. Мюнстерберг, один із засновників цієї галузі, писав про те, що в той час наука забагато уваги приділяла вивченню машин, товарів та інших фізичних умов економічного успіху, тоді як ретельної уваги вимагали питання психофізіології працівника, адже будь-яка господарська робота не виконується без людини [13].
Усі завдання психотехніки перетинаються з проблемою мотивації: по-перше, роботодавець повинен знайти робітників із високою вмотивованістю на успіх, по-друге, він зобов’язаний так організувати їх діяльність, щоб отримати високу продуктивність і, по-третє, мотивація має не знижуватися, а навіть підвищуватися в процесі роботи.
У галузі підвищення продуктивності праці Г. Мюнстерберг вивчав формування навичок, об’єднання кількох рухів у дію, порівнював суб’єктивне відчуття втоми з об’єктивним зниженням працездатності.
Теорія потреб а. Маслоу. Поняття сомо актуалізації
А. Маслоу (1908-1970) розробив ієрархічну модель потреб людини, що широко застосовується в менеджменті. Ця модель доповнювалася К. Альдерфером, Ф. Герцбергом.
За А. Маслоу, на поведінку людини звичайно впливає най більш велика в даний момент потреба. Вчений запропонував п’ята ступінчасту ієрархічну модель потреб:
фізіологічні - спрага, голод, сон, сексуальні;
потреби в безпеці - екзистенційні;
соціальні потреби - любов, належність до певної групи;
потреба в пошані - самоповага, успіх, статус;
потреба в самоактуалізації.
А. Маслоу стверджував, що найбільш велика потреба визна чає поведінку доти, доки вона не задоволена, адже задоволена по треба більше не діє як чинник мотивації. Потреби задовольняються в певному порядку. Фізіологічні потреби і потреба в безпеці первинні, вони мають бути задоволені до того, як потреби вищого рівня зможуть вийти на перше місце. Таким чином, умови і ситуація визначають, які потреби домінуватимуть, але в одній і тій самій ситуації у різних людей можуть домінувати різні потреби
А. Маслоу також деталізував поняття «самоактуалізації» як однієї з вищих потреб людини, що означає повне, живе і безкорисливе переживання життя з повним зосередженням. В основі самоактуалізації лежить служіння людини Б-цінностям (цінностям буття): істині, красі, добру, досконалості, простоті, всебічності цілісності, жвавості, унікальності, порядку та ін. Такі цінності називаються граничними, бо не можуть бути зведені до чогось вищого. Вони стають метапотребами людини. Решту цінностейА. Маслоу називав Д-цінностями (дефіцитарними), наприклад, треби в їжі, воді, безпеці тощо.
Унаслідок придушення метапотреб виникають мета патології-«захворювання душі*, що виявляються у втраті довіри до світу і людей. Метапотреби живуть в кожній людині, і одне з признак психології полягає в тому, щоб допомагати людям усвідомлюйїх. В ідеалі, керівник має активізувати метапотреби у своїх Самоактуалізації часто перешкоджає такий психологів захист, як деритуалізація - відмова від Б-цінностей.На часто будується конфлікт поколінь, коли юнацькій захопленностіБ-цінностями протистоїть прагматизм і Д-цінності літніх людей.
