5. Обґрунтування діагнозу захворювання.

На момент встановлення діагнозу у тварин відмічаємо такі ознаки: на шкірі голови, рідше спини, шиї, тулуба видно уражені ділянки розміром (2-5 см), шкіра в цих ділянках потовщена, вкрита струпами при знятті яких виділяється гнійний ексудат. Дані ознаки характерні для глибокої фолікулярної форми. Розрізняють також поверхневу форму, при цьому характерно поява обмежених 1-5 см. плям на шкірі із скуйовдженим волоссям. При пальпації таких ділянок промацуються дрібні горбики. Поступово плями можуть збільшуватись, поверхня їх спочатку лущиться, а потім покривається азбестоподібними кірочками. При видаленні їх оголюється волога поверхня шкіри з підстриженим волоссям [29]. У більшості тварин відмічають підвищену подразливість в місцях ураження шкіри. Звичайно до 5-8 дня кірочки відстають і на цих ділянках з центру починає рости волосся. При глибокій формі, перебіг якої 2 міс. і більше на місці ураження в подальшому утворюються рубці. Молоді тварини в період хвороби відстають в рості, втрачають вагу. Поверхнева форма частіше зустрічається у літній період, глибока в осінньо-зимовий. Скупчене розміщення, антисанітарні умови, повноцінна годівля сприяє розвитку більш важких форм трихофітії у всіх видів тварин. Стерту форму частіше реєструють в теплий період року і у дорослих тварин. У хворих в області голови, рідше інших ділянок тіла з'являються вогнища облисіння з поверхнею, що лущиться. В цих ділянках немає вираженої запальної реакції. При видаленні кірочок залишається гладка поверхня шкіри, де на протязі двох тижнів з'являється волосся [17,10].

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок. Виділення збудника на живильних середовищах проводять лише в неординарних випадках. Мікроскопічне дослідження здійснюють безпосередньо в неблагополучному господарстві або в зональній лабораторії, куди зскрібки з ураженої шкіри та волосся, а також кірочки й лусочки, відібрані з країв ураженої ділянки, яка не піддавалась лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або у невеликих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють препарувальною голкою. Ізольоване волосся й кірочки переносять на предметне скло в краплю 10 %-го розчину їдкого калію, обережно підігрівають над полум'ям спиртівки. Після добавляння краплі 50%-го водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом. У разі позитивних результатів виявляють прямі гіфи міцелію гіллястого грибка трихофітона, які розміщені правильними рядами по всій довжині волосин, або у вигляді ланцюжків із округлих спор, розташованих як зовні, так і всередині волосин [17,10,33].

Диференціальна діагностика. Трихофітію потрібно відрізняти від мікроспорії, парші, корости, екземи та дерматитів не інфекційної етіології. При мікроспорії свербіжу не буває, шкіра на уражених ділянках гладенька, плями мають неправильну форму, волосся обламується на деякій відстані від шкіри. Під час мікроскопічного дослідження всередині волосини виявляється лише міцелій грибка, а дрібні спори розміщуються мозаїчно у вигляді чохла зовні волосини, біля її основи. При люмінесцентному дослідженні в затемненому приміщенні волосся, уражене грибком мікроспорії, дає яскраво зелене смарагдове світіння, чого не спостерігається при трихофітії [5].

При парші уражене волосся розміщується групами серед здорових волосин і не обламується, а випадає. Кірочки мають характерний вигляд «блюдечка» або «щитка» із заглибленням у центрі. Короста супроводжується сильним свербіжем, немає характерних для трихофітії обмежених округлих плям, під мікроскопом виявляють коростяних кліщів. При екземі й дерматитах відсутні обмежені плями, волосся не обламується, результати мікологічних досліджень негативні [11,17,23].

З метою виділення чистої культури В.В. Курасова і співавтори використовували щільні живильні середовища, такі як Сабуро, сусло-агар з додаванням антибіотиків. С.Н. Харченко і співавтори з цією метою до середовища додавали 0,01 % розчин таких фарб, як генціанвіолет, метилвіолет, фуксин. Р. Дженсен, Д. Маккей для диференціації дерматоміцетів використовували середовище з амінокислотами а також середовище Сабуро з 2-3 % дріжджового лізату. На дріжджовому лізаті краще ростуть гриби роду Trichophyton [29].

Для встановлення діагнозу на мікроспорію використовується спосіб так званої люмінесцентної діагностики. Цей спосіб, оснований на властивостях волосся, уражених грибками з роду Місrosporum, давати яскраво-зеленувате світіння. При опроміненні певними ультрафіолетовими променями, виникає можливість швидко знайти по характерному зеленуватому сяйві навіть поодинокі уражені шерстинки, зовсім непомітні при клінічному огляді. З.Г. Степанищева, яка випробувала цей метод при дослідженні на мікроспорію у 32 кішок, в господарів   якої мало місце захворювання мікроспорією серед дітей чи дорослих, вважає, що використання люмінесцентного метода дослідження значно полегшить завдання точної діагностики мікроспорії і рекомендує використовувати цей метод в практиці ветеринарних лікарів [34].

Інфікування лабораторних тварин. Для біопроби використовують морських свинок, пацюків, мишей. Ураження починають з’являтися на 6-7 добу. Позитивні результати одержують не постійно. У зв’язку з цим цей метод має поки обмежене застосування.

З метою підтвердження клінічного діагнозу на трихофітію проводили вивчення лусочок шкіри та тьмяної, поламаної шерсті під мікроскопом. Для цього виготовляли препарат по методиці наведеній раніше і вивчали під малим та великим збільшенням мікроскопа (х400; х900) [34]. В позитивних випадках в патологічному матеріалі знаходили спори збудника овальної форми, розташовані ланцюжком у шерстинці. Спори також часто утворювали гачок навкруги шерстини ближче до кореня шерстини. В препараті шерстного покриву знаходили іноді і прямі гіфи з перегородками. Для визначення виду грибів проводили його культивування на середовищі Сабуро [34]. Збудник утворював шкірясті колонії на 27 добу культивування. В даному випадку в периферичній частині колонії спостерігали сіро-білу демаркаційну зону. При мікроскопічному дослідженні мазків з культури визначали форму міцелію. Ширина міцелію була приблизно 2-4 мкм.

Захворюваність на трихофітію в ПП Агрофірма «Борисфен» по відношенню до всього сприйнятливого поголів'я складає: 923 гол - 100 %