3. Епізоотичний стан господарства, району

Проаналізувавши епізоотичну ситуацію в господарстві та сусідніх господарствах, а також в населеному пункті, слід відмітити, що в приватному підприємстві зустрічаються такі інфекційні хвороби, як колібактеріоз, сальмонельоз, трихофітія, з хвороб свиней зустрічається набрякова хвороба поросят, а в сусідньому господарстві ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена), остання часто зустрічається в с. Вищетарасівка і сусідніх селах, рідше зустрічається бешиха. Всі перераховані хвороби зустрічаються за винятком трихофітії у вигляді спорадичних випадків. Причинами колібактеріозу телят являється гіпотрофія, невідповідність умов годівлі та утримання вагітних тварин і телят, відсутність вакцинації, або затримка з строками її проведення. Аналогічні причини можна віднести щодо сальмонельозу.

Ймовірними причинами набрякової хвороби поросят є різкий перехід на безмолочний тип годівлі, з використанням великої кількості концентрованих кормів, раннє відлучення поросят до 1 місяця і цим самим створення стресової ситуації. Такі хвороби як бешиха і ензоотичний енцефаломієліт виникають в населеному пункті тому, що не проводяться профілактичні щеплення тварин. Хворіють свині від 4 міс. до 1 року. В приватному секторі часто після вакцинації і вимушеного забою тварин не проводиться дезінфекція приміщення, де утримувались свині і через існує загроза виникнення повторного спалаху хвороби. Причинами того, що не вакцинуються тварин є низька обізнаність громадян, а також брак коштів на вакцину.

Необхідно звернути увагу на те, що в товаристві час від часу виділяються позитивно реагуючі на туберкульоз. Всі тварини здаються на діагностичний забій. Патологоанатомічний діагноз не підтверджувався, позитивні результати давала і районна вет.лабораторія.

Найбільш поширеною хворобою в даному господарстві є трихофітія, яка завдає великих економічних збитків господарству.

4. Визначення хвороби, характеристика збудника, епізоотологічні дані, патогенез

Трихофітія (Trichophytia - стригучий лишай) - інфекційна хвороба,яка характеризується появою на шкірі різко обмежених ділянок, що лущаться, з обламаним біля основи волоссям, або розвитком вираженого запалення шкіри з виділенням серозно-гнійного ексудату і утворенням грубої шкіри [4,5].

Хворобу викликають грибки, які відносяться до роду Trichophiton : Тг. verrucosum, Тг. gypseum, Tr. equinum. Основними збудниками трихофітії у парнокопитних являється Тг. verrucosum, у коней (до 82 %) Тг. equinum, у свиней, хутрових звірів, кішок, собак, гризунів - Tr.gipseum (А.А. Колонаткін, 1984 р.). Основним збудником трихофітії ВРХ є Tr. faviforum, рідко Tr. gypseum Sab. (Syn. Tr. Mentagraphytes Robin/Blanchard)), в одиночних випадках Tr. Crateriforme Sab [21].

Хворі є переважно молодняк ВРХ, але сприйнятливі всі види с/г тварин, а також гризуни, хижі і жуйні тварини, птиця.

В мазках патологічного матеріалу всі види грибів роду Trichophiton мають велику схожість. Прямі з перегородкою гіфи міцелію розташовуються рядами по довжині волосся, спори круглі або овальні - у вигляді ланцюжка. В основі спори часто утворюють чохлик, при цьому вони розташовуються як ззовні, так і всередині його. Величина спор 3-8мкм. Міцелій гриба розгалужений, часто розпадається на спори [2].

На поживних середовищах (сусло-агар, середовище Сабуро і ін.) збудник утворює різні по формі і величині спори (макро- і мікро конідії, артро- і хламідоспори) і міцелій характерний для свого виду. Ріст збудників проявляється на 6-40 день при температурі 25-28 °С, розмір колоній 3-5 см в діаметрі. Колонії складчасті, глибоко вростають в субстрат. Колір колоній залежить від інтенсивності утворення пігменту і його розподілення в колонії. Молоді колонії дають більш ніжне забарвлення [29].

Збудники порівняно стійкі в зовнішньому середовищі і можуть зберігатися до 6-10 років в уражених волосинах, до 3-8 місяців - в гної та гноївці. В ґрунті не гинуть на протязі 140 днів і навіть можуть в ньому розмножуватись при сприятливих умовах. Ультрафіолетові промені діють згубно.

В киплячій воді трихофітони гинуть через 2 хв., сухий жар 60-62 °С викликає загибель через 2 год., розчин карболової кислоти 2-5 %, луги 1-3%, формальдегід 1-3 %, саліцилова кислота 1-2 % вбивають трихофітони за 5-20 хв. (Колонаткін A.A., 1984 р.).

Хвороба реєструється в любий період року, але найчастіше восени та зимою, цьому сприяє зниження резистентності організму тварин, зміна метеорологічних умов, різні порушення в утриманні і годівлі. В даному випадку ці причини є спонукаючими, головна причина виникнення хвороби в господарстві зводиться до того, що не було проведено профілактичних щеплень телят проти трихофітії. А тварин завозили в господарство не піддаючи 30 денному карантинуванню, не проводилася дератизація. В наслідок цього 28 телят захворіло. Переміщення і перегрупування тварин приводить до виникнення масового спалаху хвороби. Джерелом інфекції є хворі тварини, які заражають здорових шляхом прямого і непрямого контакту. Факторами передачі збудника можуть бути приміщення, підстилка, обладнання, предмети догляду, упряж, гній, грунт і т.д [31,23,34]. Як повідомляє С.В. Петрович 1989 р., що в поширенні трихофітії велику роль відіграють мишевидні гризуни, які часто уражуються грибом Tr. metaurophytes. Будуючи свої гнізда в соломі і сіні вони інфікують їх, що врешті призводить до спалаху дерматомікозу. Механічними переносниками можуть бути ектопаразити. За даними Садинова хвороба може передаватися і через повітря [1, 23].

В результаті стійкості збудника в зовнішньому середовищі, інфіковані приміщення, вигульні майданчики, пасовища на довгий час стають небезпечними для тварин, навіть тоді, коли там немає хворих. Передача може бути і через руки обслуговуючого персоналу [23].